Глава 433.
Проте Су Ло з подивом зрозуміла, що Нанґун Левюнь не підскочив відразу ж акі гірський сайгак витягувати її з замороженої в’язниці і продовжував сидіти біля неї. Дівчина вдивлялася у обличчя вимагача-любителя і нахмурилась: це крижаний екран так спотворює колір, або особа непереможного принца Цінсія дійсно мало не сіро-зелений-слідний?
Через деякий час, з важким зітханням чоловік таки піднявся і відривчастими рухами пензлики створив кілька вогняних куль, які жадібно вчепилися у крижаний кокон Су Ло, потихеньку виплавлюючи дівчину назовні.
Якось це все було дивно, неправильно. Хіба, з огляду на рівень сили Наньгун Люуня, він не повинен був одним ударом розкривати крижану корку? Адже Лі Аотянь був лише на шостому ранзі, в порівнянні з сьомим рівнем принца Цінсія його жалюгідний небесний танець снігопаду був таким леговищем негодою. За планом, Наньгун Лююню знадобилося б менше хвилини, щоб розсіяти залишки техніки братца Фейко-мухи.
Але вже минуло більше години, а маленькі вогники, створені Наньгунем, продовжували свою старанну працю.
Що, чорт візьми, сталося з його тілом в ту ніч?
Невже він спеціально затіяв з нею розмову, щоб потягнути час і відновити енергію?
У Су Ло було стільки питань, і жодної відповіді. Оскільки вона й досі перебувала в крижаній коконі, їй залишалось тільки терпеливо чекати.
Приблизно через годину з кутка губ Наньгун Люнюня тонкою струйкою потекла кров.
Дівчина здригнулася, але він був поранений! Хіба інакше розтоплення льоду могло б йому зашкодити?
Су Ло закричала, щоб чоловік зупинився, але той, якщо і чув, тільки витер кров тильної долонею пензля і, посміхнувшись, помотів головою:
Якщо я зупинюся зараз, наша угода буде невдалою.
Стан Нанґун Левуня залишав не найкраще: пот градом котився по обличчю, коліна тремтіли, і сам він легонько розхитався, наче ось-ось в свідомість зрушить. Але він все одно вперто стояв, розтягнувши руки, направляючи потік сили на тіло СУ Ло лід.
Минув ще годину, і кокон нарешті розвалився на кілька частин, даруючи дівчині довгождану свободу.
Чоловік важко видихнув, наче скинув з плечей весь всесвіт. Ноги підторкнулися, і Нанґун Левюнь як покошений почав повільно осідати на землю. Він негайно кинувся до Су Ло, намагаючись підтримати його. Але коли через довгий час її тіло було змушене жити в одній позі, то вони разом падали на пісок.
Наньгун Левуні більше не міг стримуватись і надриваючись закаштувався: з кожним нудьком з його рота вилетіли краплі крові, розбризкуючи обличчя та одяг чоловіка.
Від цього кривавого видовища Су Ло була близька до паніки, але, на жаль, вона нічого не могла зробити: залишалося тільки сидіти і чекати, поки у Нанґуна закінчиться приступ кровохарканья.
Коли чоловік, наче заспокоєний і навіть піднявся, Су Ло як ошпарена кинулася до нього і всім тілом повисла на його плечах, відсилаючи того назад в горизонтальне положення. Акуратно промокнувши кров в кутці його рота, дівчина зашипел:
-Лежи и мовчи! Я знаю, саме зараз ти багато чого хочеш мені розповісти, але час абсолютно не придатний. Ти повинен відпочити і дозволити своєму тілу відновитися, так що припиняй дергати.
Наньгун Люунь перебував у напівобморочному стані, але знайшов в собі сили посміхнутися і суворо пробурмотувати:
- Ты... Обіцяла...
Ні, ну що за хлопець, сам мало не однією ногою в могилі (пісчаною, між іншим, а труна на піску біля самого моря — це величезна перспектива піти на корм рибам і раком!), але там же про свій шантажистський умов ліпетче.
Су Ло була буквально роздратована його нав’язливим ставленням до власного здоров'я, але роздратовано ринула:
-Так пам'ятаю я, пригадую, і не збираюся відмовитися від своєї обіцянки. Три місяці, вірно? Я нічого не забула.
Взагалі-то, за ці кілька годин вона встигла твердо вирішити, що всіма силами спробує відвернутися від цього слова, але цьому мученику-кровоплевательові про це знати не обов'язково.
Розділ 434.
Су Ло дістала чашу Небесної духовної Води з свого простору і звунула її під ніс чоловікові:
- Ось, випий.
Наньгун Левюні слухняно прищик губами до посуду і випив усе аж до останньої краплі. У той же момент мертва блідість відступила, повіки загрузли і принц Цзінь занурився в глибокий сон.
Су Ло, нарешті, з’явилася нагода ближче оглянути свого рятівника.
Обличчя обвітрене і бліде, одяг брудна, порвана та потріпана руки розмокали в морській солоній воді й розпухали. Так, зараз він зовсім не був схожий на того благородного сноба Його Височності принца Цзіня, він скоріше виглядав як самотній пірат, після довгих днів скитаній по безкрайному океану вибрався, нарешті, на суходіл.
Су Ло дуже хотів запитати, що ж сталося в тій кімнаті щасливого шлюбу, але очевидно це був не найвідпосередніший момент. Тому довелося засунувши свою цікавість куди подалі, мовчки піклуватися про це на всю голову пораненим і майже не спати в цю ніч.
Наступного дня, перший промінь сонця м'яко розбудив двох молодих людей, які заснули в обнимку.
Від чаші духовної води стан Наньгун Ліюня значно поліпшився, і він більше не був таким як той, хто оживив тіло не першої свіжості, хоча й блідість від кровопотерті все ще залишилась.
Коли Су Ло неохоче розплющила очі, то побачила чоловіка на боці і підпируючи рукою голову, який пильно спостерігав за нею. У його серйозних очах танцювали вогники, а на обличчі блукала крива півду.
Су Ло по-дитськи кулачками протерла очі і сонно проворчала:
- Що ти робиш?
Чим ця морда знову незадоволена? Навіщо дивитися на неї з таким осудом?
Су Ло просто запитала:
- І на що ж ти сердишся тепер?
Наньгун Люун мовчав. Тільки промовисто зиркував, посилаючи прицільно в дівчину жалібні погляди.
А, чорт з ним, мало, на що в черговому раз засмутився його внутрішня дитина. Не хоче говорити - не треба, ще недостатньо вмовляти з ранку раніше. Тут є проблема важливіша.
- Я голодна, є хочу, - а що, не одному ж величному дитю-принцу шкодити, Су ЛО теж могла собі дозволити примхливий тон. Між іншим, вона провела 24 години в крижаній шкаралупі — а це теж, знаєте, не курорт!
Наньгун Луюні чому-то вкинувся і мимовільно рикнув:
-Су Ло, відтепер тобі заборонено говорити про свій голод стороннім чоловікам.
-Че-го? - От тепер вона точно нічого не розуміла.
-Ти можеш так говорити тільки Моєму Величності! - Зверху підняв голову чоловік.
-Совсем кукшка поїхала? - Дівчина навіть поспішала від такої нахабства. З упертого погляду деяких людей видно, що так.
Гаразд, з бідними і юриспруденними дискутуваннями - себе не поважати. А він, все-таки, вчора її врятував, при чому, ціною власного добробуту.... Зробивши глибокий вдих і заспокоївшись, Су Ло обернулася і з посмішкою поцікавилася:
- Як ти себе почуваєш? Краще?
- Пам'ятаю, що я відчувала себе стурбованою. Хмф, - і, фиркнувши, Нангун Люнь обурився.
Що за дитсадок?
Він що, розібрався на неї через те, що вона не нянька з ним до самого ранку? Так вона всю ніч просиділа над його тремтячою персоною! Між іншим, не він один втомився і шалено хотів спати. А коли ж заснути, нарешті будь - яку позу — яке це задоволення! Не дивно, що вона пробудилась через Його тотожність.
Су Ло обурившись вигукнула:
- Та я весь цей час була як на голках через занепокоєння про тебе, зрозуміло? Дбаєш тут про всякі речі, а у відповідь - чорна невдячність!
Дівчина була приготувалася до нової спалаху істерики, але Нанґун Люньн раптом обернувся і, просіявшидоволеним обличчям, посміхнувся у всі тридцять два зуби:
- Заботишся, говориш? І як же ти збираєшся подбати про Моєму Величному Вельщу?
Су Ло вже збиралася рикнути на цю обговорену дитину, але тільки зітхаючи: коли вона погубить її, то це буде справді сумна.
- Ну, я можу приготувати тобі що-небудь поїсти? - Здалася дівчина.
- Хочу конги! — Він відразу ж відповів: « Люньо! » і швидко додав: - Смачна конги, з нарізаними шматочками курки, густу й варесту!
Та вже, і цей хлопець вчора мало не помирав у неї на руках?
П.п: конги — традиційна китайська каша.