Розділ 431.
Здається, небо й далі вразилося тим, чи нахабством Су Ло було те саме, бо вони вирішили змилуватися над дівчиною і послати їй « попутний » вітер. Хвилі більше не відшвировували голе тельце Міс Су назад, а ніжно підштовхувалися до її мети — чорної точки на горизонті. З їхньою допомогою справа пішла не в приклад швидше: той, хто потребував об'єкт, все наближався і наближається.
Чорна цятка була не кораблем, а маленьким островом, бідним на рослину та живу.
Пустельний острів був оточений підводними скелями, які давно вважалися смертельними ворогами кораблів. Але Су Ло вони надали надзвичайної допомоги: дівчина спритно чіплялася за гострі камені і впевнено просувалася до берега. Попутний вітер все ще штовхав її вперед, але саме море ніби не взнало, чи хоче воно відпустити свою здобич. Хвилі, які просувалися крижаною кокон дівчини до берега, б’ючись об скелі та береги, відпливаючи жадібно « вилизали» Су Ло назад у океан. Отже, боротьба нещасної міс Су ще не закінчена.
Ці її танці вперед-назад тривали близько години. Су Ло вже майже стерла в кров свої багатострадні пальці, коли, нарешті, вона змогла доторкнутися берега.
О, це неймовірне відчуття твердості суші під ногами після нескінченної гойдалки в морі!
Однак проблеми Су Ло не закінчилися, оскільки вона все ще була під льодом «made by Лі Аотінь». І його твориво виявилося нерухомою життєздатністю: у нього встромлювалися блискавки, заливали дощем і обдувало ураганним вітром, хвилі люто билися та жбурнули його на всі боки — а на ньому ні тріщинки, ні зони тиянію! І всі спроби Су Ло підірвати до ядреної матері шар льоду не принесли успіху — на волі все ще залишалися тільки два її пальці. Все інше тіло було, наче гіпс залито — не поворухнутися і ні подихнути.
Піщаний берег обмивав морську воду. Су Ло нерухомо лежала, втупившись у небо. У сонячних променях, що з’являється на сонці, блищать сльози. Льодова в'язниця іскрилася всіма квітами веселки.
Як довго вона так протримається?
З тих пір, як вона вийшла через зачинений двері власної кімнати, у неї в роті ні крихти рису не було, ані ковтка води. Шлуночка вовсю видавав обурені рулади.
Цікаво, чому вона помре раніше: від спраги чи жалю?
Раптом, на обличчя дівчини впала тінь. Невже вже стемніло, так швидко?
Су Ло здивовано розплющила очі і навіть б'ється в спробі протерти ті, зовсім забувши про те, що все її тіло вкрите льодом.
Над нею схилився усміхливий чоловік: чорна парчова мантія, пошарпана і місцями рвана, гарне обличчя з точеними рисами, демонічні-свердлюють очі зі шпигуючими в них безвихідьами, яскраво-малими губами...
Наньгун Лиунь?
Су Ло ніяк не могла повірити в дійсність того, що відбувається. Хіба він не був замкнений у кімнаті щасливого шлюбу завдяки махам Фейко-мухі? Як же він міг бути тут? Можливо, у неї почалися галюцинації на фоні стресу та вимушеної фрустрації!
Кут рота Нанґун Ляйня був піднятий в звичному насмішку - вже її-то Су Ло дізнається з тисячі! - Чоловік навіть граючі клацнув по крижаній стінці кокону дівчини. Лед почув тихий дзвін, а сам принц Цзінь ліниво прокоментував:
- Непогано, досить непогано.
Глава 432
Це точно був Наньгун Люунь.
Цікаво, він взагалі збирається її витягати з крижаного панцира? Щось він з цим не поспішає.
Взагалі-то, сили і терпіння Су Ло були вже на виході, так що йому краще припинити лизатися і скоріше витягнути дівчину на свободу.
Су Ло мітнула в самовдоволеного ворожіння, що руйнує погляд, але, мабуть, через товстий шар льоду ефект був не той, так що довелося ще і люто крикнути:
- Може, випустиш вже мене, нарешті!
Принц Цзінь, збентежено посміхаючись, повільно похитав головою:
- Я тебе не чую.
- Ну ти... Життя набридло, чи що! - Викрикнула Су Л.
- Я звільню тебе, тільки якщо ти погодишся на одну маленьку умову моєї Величності, присівши рядом з нею, Наньгун Льойн повернув голову і дуже серйозно подивився на дівчину, усім видом демонструючи готовність до тривалої розмови.
Су Ло була близька до розриву серця: цей хлопець... Знайшов час для ігор!
Моє Величність не може тебе чути, але якщо ти погодишся на мою умову - просто моргни три рази, - прояснюючи доситью посмішкою, вимовив чоловік.
Чи ж це не було межі — як цей малахітний засранець може так брудно користуватися її бідою?
І він ще смів щось там щебетати з приводу його любові до неї. Якщо б у нього дійсно були такі почуття, він не думав би про це і відразу кинувся з крижаного заточення.
- Якщо тобі так подобається твій сьогоднішній притулок, що я посиджу тут рядком і закину руки за голову, Нанґун Льоунь примивався поруч з дівчиною на пісочниці досить щипаючим променем сонця.
Су Ло була розчавлена. Нічого-нічого, ще відійдуться кожному маньякам-викривачам сльози невинної дівчини.
- Дихання моє, - порушив тишу чоловік: - подумай поки, якщо вже нікуди не поспішаєш, ось над чим. Як на рахунок того, щоб вийти заміж за мою Величність?
Побачивши зловісний блиск, що з'явився у погляді Су Ло, принц Цзінь зробив вигляд, ніби пішов на попелену:
- Ні-ні, не піде, це прозвучало так, ніби я знущаюся над слабким. Я ж не Наньгун Люцзюе, врешті-решт, а це його прерогатива, силою тягнути під вінець. Хм, добре... Тоді як щодо такого... Чи ви будете старатись будувати стосунки з моєю Величністю протягом трьох місяців?
Хм, спробувати зустрітися з неврівноваженим незаймаником три місяці? Та вже, "затрусна" перспектива. Звичайно, це краще за одруження. З двох лих, як говорити...
Наньгун Луунь, який пильно слідував за виразом обличчя дівчини і зауважив на ньому тінь сумнівів та роздумів, взяв бика ... Тобто, Су Ло за роги і намагався розвивати успіх:
- Просто спробуй. Дай нам шанс. Якщо на виході цих трьох місяців ти все ще нічого не будеш відчувати до Моєї Величності, що ж... Тоді я залишу тебе в спокої, як тобі такий варіант? - Ага, одружиться і відразу залишить у спокої. Якщо знадобиться, він не погнушається використовувати силу. Але його хлопчики Ло не повинні були цього знати.
Дівчина не здогадувалась про підступні та жорстокі наміри принца і ретельно обмірковувала його пропозицію: три місяці — це, безперечно, менше ніж вічність у льоду.
У цей час Нанґун Люнь, з виразом вселенської нудьги на обличчі, постукав по крижаному кокону, який відгукнувся гулким ехолокацією. Все ще диявольські чарівно посміхаючись, він підняв брову і насмішливо вимовив:
- Таку позу, тц-тц, дійсно рідко побачиш. Оригінально, нічого не скажеш...
Су Ло прикро закочувала очі: ну вже вибачте, знай вона заздалегідь, що Лі Аотянь вирішить її заморозити, прийняла б позу більше! Якби вона могла передбачити, що все так обернеться — вона натрапила б на цього відморозку Наньгун Люня і ніяких проблем. Якби та каби...
А принц Цзінь, намагаючись "дожати" дівчину, невинно зауважив:
-Дивись-но, здається, починається приплив. Готова к нового запливу?
Значить, без її вимушеної згоди він не збирається їй допомагати? Чудово. Рекетір хренів.
Він просто не залишив Су Ло вибору. У паніці шаленіє лють, і вона тричі моргнула.