Розділ 423.
Лан Сюань перший прийшов у себе і важко видав:
-Сестренка, ти... Ти повинна вірити у другого старшого брата!
Анья Мін так само хмуро кивнув:
- Немає потреби так нервувати, впевнений, другий старший брат тебе не зрадить. Ти повинна вірити у себе і в Наньгуна.
І треба б Су Ло, як завжди, відвернутися від нав'язаних їй відносин з Нангуном Люнем, але в даний момент вона була у такій розгубленості... Її серце обернулося сумнівами — здається, вона не така байдужа до принца, як вона завжди твердила і як їй самій хотілося б.
Су Ло невидячо втупилася на гладку, як дзеркальна глязь, стіну. Думки безладно металися в голові, і якось підозріло покотилося у районі серця. « Стенокардія в такому ранньому віці - погана ознака», — послизнулася вона.
Ну, хоч зір не звело — на стіні дійсно були написані ці три слова...
-Аха-Ха-хо! - Раптом розірвався дикий хохотом кронпринц.
Цей напівзрозумілий вигляд розгубленої Су Ло був бальзамом на його істерану ненависть душу. Він підозрював, що помста буде солодка, але цей момент урочистості перевершив його найсміливіші очікування!
-Хаха! - Ткнувши пальцем в дівчину, кронпринц продовжував сміятися у всю могутність легені: - Мертва дівчинка. Здається, на сьогодні твоя удача.... Мва-ха-хо!
На обличчі Су Ло не дригнув жодний м’яз, тільки дедалі сильніше стискалися руки в кулаки і все глибше короткі ніжки напивалися до шкіри. А кронпринц продовжував у всьому веселитися:
-Бва-хах, ох-ох, не можу! Ці двоє увійшли в кімнату щасливого шлюбу, ну треба ж, які виверти долі трапляються! Що зробити, маленька негідника, таке життя. Мабуть, вони вже на середині виконання обов’язку.
Краски зійшли з обличчя Су Ло, але вона вперто проігнорувала провокацію. Зрештою, вони не ображаються на правду. Словами на стіні дійсно були «Комната щасливого шлюбу». І не складно здогадатися, що з себе являє ця кімната і як її застосовують.
Кранпринц все не міг насолодитися тріумфом над Су Ло, йому всі здавалося мало, і він продовжував підливати масла в вогонь:
- Але все ж, брате мій - улюбленець успіху. Треба ж, йому дісталася сама Фея Нефритового Озера. Багато хто навіть не мріє про неї. Що вже гріх танути, я і сам... Але, однак, за їхньою поверненням я з радістю вимовию весільний тост.
Чоловік був настільки поглинутий знущанням над Су Ло, що забув про своє власне становище. Але четверта Міс, звичайно, не могла дозволити йому занадто довго перебувати в чудовому безпорадності і з легкою посмішкою спокійно сказала:
- Мені здається, або кронпринц заважав про одну маленьку деталі? Якщо Наньгун і Фея Нефритового озера справді вийдуть з цієї кімнати одним цілим, то хіба наставлений принц не буде тим, хто матиме найбільшу втрату від цього союзу?
Слова дівчини змусили кронпринца заткнутися і замислитись. Адже це правда. Він був дуже щасливий від нещастя Су Ло, і зовсім забув про те, що шлюб між цими двома особами сам по собі завдасть смертельного удару!
Хоча Кріпце шукав очима Лі - Аотяна, він провалився крізь землю! Ну і куди ж зник цей прохвост? Якраз тоді, коли він так потрібний, його ніде не було! Невже він його... Кидав?
У серці кронпринца розцвіла паніка в всій красі, але обличчя все ще зберігало вираз жорстокої глузування, коли він зневажливо кинув Су Ло:
-Ме Високість запропонував тобі стати моєю наложницею, але ти відмовилася. Тепер же вже пізно локті кусати. Чи ти все ще наївно сподіваєшся, що Нанґун Левунь візьме тебе за дружину? Не сміши мене!
Руки Су Ло все ще були стиснуті в кулаки, а на обличчі грала крижана висмішка. Біечен Юін одразу ж сміявся, що дівчина вже на межі. Закриваючи собою Су Ло, він прошипів кронпринцу:
-Так не терпиться здохнути? Так зараз організуємо.
- Ти можеш мені погрожувати? - Він сердито рикнув Наньгун Люцзюе. - Ти забуваєш! Я – наслідний принц Імперії!
Біен Юін насмішок схрестив руки на грудях і вкрапливо сказав:
-Думаєш, твій недостатус тобі допоможе? Ха, ми можемо вбити тебе прямо зараз, а труп знищити. Немає тіла - немає діла, сміяєшся?
Розділ 424.
-Бієчен Юін ти... Ти не посмієш! - Він сильно викрикнув кронпринц.
- Та ну? Сам подумай, якщо ми вб'ємо вас всіх тут хто дізнається, що це зробили саме ми? - Президент Гільдії Наемників перекинувся поглядами з Лан Сюанем та Анья Міном і вони вже втрьох наседали на кронприца.
Той же, перелякавшись до бісиків, міг тільки відступати і люто повторювати:
-Бієчен Юін! Наньгун Левуні мені присягнувся... Він ... Ви троє, не підходьте до мене! Я... я наказую вам зупинитися!
Біен Юін був абсолютно правий, бо краще було б вбити когось і залишитися безкарним та вигадати.
- Другий старший брат міг клястися в чому завгодно, але ми-то ніяких клятв не приносили. Ми ніколи не обіцяли вбити тебе, дурниця-дурашка, - чоловік радісно оскалився, коли їх трио остаточно оточила тремтячий від жаху кронпринців.
Наньгун Люцзюе був близький до розпачу. Справді, Нанґун Люньо дав присягу ніколи не вбивати його, але від імені своїх друзів він не приносив жодних клятв. А ці троє дійсно його ненавиділи, так що це цілком могли бути не порожні погрози ... Вони дійсно хочуть...
Опинившись у центрі трикутника, сформованого з Біечен Юіна, Лан Сюань та Анья Міна.
Однак у той момент, коли трио не було встановлено справжніх намірів, земля здригнулася!
- Не подобається мені це, - збентежено пробурмотів Бієнн Юін, відступаючи назад.
Від цієї кам’яної кімнати не було нічого доброго, бо здавалося, що вона була напхана всілякими пастками.
Раптом під ногами трио Біончен Юіна і кронпринца з'явилися дірки та затягла всередину чотирьох хлопців. За долю секунди, вони зникли без сліду, а підлогу знову став незмінним, як і не було ніяких чорних дір.
Су Ло безпорадно дивувалася: що, чорт візьми, діється в цій пекельній кімнаті? Якого хріна люди зникають один за одним?
Вони ніби опинилися на великій шаховій дошці, і хтось невідомий по черзі скинув з неї фігуру за фігурою.
А час-то на місці не стояло, воно, як єдине постійне і незмінне, продовжувало свій біг вперед. Невдовзі дворецький мусить зникнути. Біен Юин.... Наньгун Люун...
Але Су Ло не дали можливості напереживати, а перед нею стояла фігура чоловіка. Вона підняла очі і зустрілася з поглядом, сповненим злоби ненависті.
-Ли Аотянь! - Через зуби видихнула дівчина.
Кут губи чоловіка вигнувся в крижаній насмішку. Він не відривав від Су Ло пильного ніжного погляду, від якого у дівчини мороз по спині пробігся.
Нарешті Лі Аотянь ніжно, наче ласький голосом, сказав:
- Що таке, боїшся?
Так, такого Лі - Аотяна неможливо було не лякати — це вже не була холодна презирливість або безпорадна злоба. Він дійсно збирався її вбити.
Дівчина мовчазно відмовлялася, звертаючи увагу на те, що робити, аби врятуватись.
Він хотів її вбити. І це не було банальним "технік" і до побачення. Вбивати її збиралися довго і з смаком, із задоволенням, з любов'ю... до тортур.
Су Ло ніколи не вважала себе слабачкою. Точно до цього моменту. Що ж міг її жалюгідний третій рівень протиставити шостому рангу Лі Аотяни? Вона була рибкою на його роздягальній дошки, і ножі вжеточені, масло на плиті вже злегка шкарпетає. І хоч би як вона чинила опір, все було беззмістовним. У його очах вона вже була бездиханним трупом, істерзаний, майже непізнаваним мертвим...
Су Ло глибоко надихнула, намагаючись повернути самоконтроль. Вона з байдужою усмішкою поцікавилася:
-Ли Аотянь, а чому це тільки ти все ще тут, в цілості і у безпеці?
- Ну, не я один. Ти нікуди не йдеш, доки з пів-улибкою на обличчі чоловік безжалісно наближався.