Розділ 421.
Здавалося, що цей палац Аметистої риби з’явився спеціально для цієї огидної дівчини! Всі інші були таким чином, пушеним м'ясом і самодоставленим кормом для магічних тварів. А мерзотою дівці хіба що підлога червоної доріжки не всохли - « Будь ласка, заходьте ось наші найцінніші скарби, що ви, вдячності не треба»!
Хоч би як люто скинув кронпринц Су Ло поглядом — самозвеличення, то очевидно, що він не захопився цим розладом. Дівчинка просто проігнорувала вперте спізнення наслідного принца і, обернувшись, що то шепнула Наньгун Люню.
Наньгун Люцзюе настільки завадив ненависті, що навіть простягнув руку, щоб схопити Су Ло.
Ті, що стояли навколо, тільки спалах світла, а потім тишу проколов крик наслідкового принца. Його і так пострадала права пензля знову була залита кров’ю.
-Наньгун Лююню, ти посмів на мене атакувати! - Збудив кронпринц, виразніший ти пальцем поки ще цілу руки в принца Цінсія. - Ти забув свою клятву перед небом? Ти не можеш мене вбити!
Су Ло кинула цікавий погляд на підозрюваного клятвопорушника. Цікаво, за яких обставин він отримав подібне запевнення? Якщо кронпринци правдиві.
Мутний все ж тип, цей Наньгун Люунь. Направо і наліво розкинуться незрозумілими клятвами — одного пообіцяв не вбивати (навіть трохи шкода), з Фей Нефритового Озера також не все ясно...
Наньгун Левуні прибрав Су Ло і, кинувши на верещарячого кронпринца байдужий погляд, серйозно кивнув:
- Моє Величність нічого не забув.
- Добре, що ти пам'ятаєш! Сподіваюся, ти пам'ятатимеш це все життя! - Він зарозуміло хмикнув хлопець.
Принц Цзінь, задумливо потираючи підборіддя, як би ні до кого не звертаючись, пробурмотів:
-Можливо і не вбивати, в принципі, не давати померти. Думаю, це не так і складно.
Тіло кронприца було, наче закручене і він не міг навіть пальцем поворухнути, тільки продовжував зісковзувати очима ненависть до Наньгуна Люня.
Раніше він ніколи не боявся свого брата, був повністю впевнений у своїй безпеці і недоторканості. Проте, не через свій титул наслідного принца - а через клятву Нангун Люня перед людьми і небом! Це був його карт-бланш - що б він не зробив, як сказав - Нанґун Люунь не посмів би його вбити! Протягом усіх цих років він робив незнання, а брат бачив лише те, що ніколи не втручався і не грав роль простого глядача. І ось, він прямо йому загрожує!
Погляд кронпринца перемістила на Су Ло. Саме через цю мерзенну дівчину Нанґун Левюнь посмів повстати проти нього. Саме так сказала Лі Яояу, цю дівку не можна залишати живим! Одна мала повія з раннього віку нажила собі смертельних ворогів — і вона має талант.
Раптом земля здригнулася!
-Плохи справи, час майже вичерпано! – крикнув Бієнн Юин.
Наньгун Левюнґ, нахмурившись, потягнув Су Ло до виходу. Швидкість його Малюки Ло була мала, тому їм слід було якомога швидше поспішати з Дворця.
У цей момент простір навколо заповнений білим димом, погіршуючи видимість. Здається, що удачі Су Ло вичерпалися — величезна чорна скеля зірвалася з стелі й летіла пруміком на голову дівчини.
-Берегись! - Покрикнув Наньгун Левуні і, відштовхнувши Су Ло, підскочив.
Глава 422
Величезна чорна брила впала вниз, на мить замерла прямо над макушкою Нангуна Люня і з дивовижним проворством для своїх габаритів знову мітнулася до Су Ло.
Здавалося, цей гігантський валун відчував нескінченну ненависть до Четвертої Міс Су. Ігноруючи всіх інших, він не відставаючи, переслідував саме її. Наньгун Левуні знову відпихнув дівчину з траєкторії чокнутої кам'яної брили і вони обидва опинилися притисненими спиною до стіни. Валун, знову пригальмувавши, як радаром відшукав тих двох чоловіків з кам'яною плитою і зі свистом полетів на них.
Не було ні шансу уникнути зіткнення.
Притиснувшись до стіни спиною, Наньгун Леуню зосередив всю свою духовну силу в руках, щоб спробувати хоч якось стримати блоки, що не були на них. Чоловіка неймовірною зусиллями вдалося пригальмувати гіганта, але це ще більше роздратувало невідому кам’яну субстанцію — камінь збільшив напор між нею і її охороною від Наньгун Левуні.
Хоча на обличчі Принца Цзіна не дригнув жоден м’яз, Су Ло з поблизькими намистинами поту, що стікала з лоба чоловіка. Довго він так не протягне.
- Іди геть! - Він рикнув дівчині крізь зуби.
Серце Су Ло було готове вистрибнути з грудей, але воно не просунулося. Як вона могла кинути його один на один з цим скрегітним каменем? Ще трохи, і він розмаже її особистого маніяка по стінці тонким шаром! А він, хоч і маніяк — але вже свій, рідний навіть трохи - шкода!
- Біжи! Живо! - градом безперервно трувся по обличчю Нангун Люня.
Бієчен Юін, Лан Сюань і Анья Мін відразу кинулися на допомогу. Але вони не могли зупинити валун.
І в той момент, коли Су Ло вже зневірилася, пролунав гучний скрип.
Раптом, без жодних причин, стіна за спиною Нанґун Люуня, на яку він впирався, раптово зникла.
- Наньгун! - Су Ло рвавнула до чоловіка, щоб підтримати його і не дати впасти, але, не встигла вона зробити, як Фея Нефритового Озера, нагнув відштовхнувши її в сторону, мітилася до принца...
- Третій старший брат, обережно! - Вчепившись у нього обома руками, вигукнула Лі Яояу.
Су Ло від удару Фейки врізалась у стіну, простягнувши головою так, що іскри з очей полетіли.
Якраз у цей момент, величезний чорний валун раптово задрижав і, зібравши всю силу в один удар, врізався в Наньгун Льовюня, відкинувши його назад ...
З гучним гуркотом зверху впала кам'яна плита, знову закрившись простір. А на місці проходу, в якому безслідно зникли Нанґун Люнь, Фея Нефритового Озера і чорний Валун, знову стояла стіна, як якби не зникала лише секунду тому.
- Про небеса, це... - зауваживши слова, що раптово з'явилися на стіні, Бієнн Юїн був просто приголомшений. Повернувши голову, він у неймовірному шокі подивився на Су Ло.
Його слова викинули дівчину з ступора і, піднявши очі, вона подивилася поверх чоловіка. Той моментально намагався загородити своїм тілом стіну, але очі дівчини виявилися швидше.
Коли Су Ло змогла зосередитись і прочитати написане, на її обличчі застигло шоковане слово:
- Це... Неможливо, — недовірливо замоивши головою, пробурмотіла її вісьпшим голосом.
Лан Сюань і Анья Мін також втратили дар мови, побачивши текст на стіні. Хоча, навіть якби здатність говорити залишилася при них - вони навряд чи змогли б знайти потрібні слова, щоб хоч трохи заспокоїти дівчину.