Розділ 404.
Маленька рибка з фіолетом вилила на Су Ло літр презирства і недбало помахала хвостом на п’ятий коридор, фиркнувши: « Це може статися, це очевидно? »
Су Ло, перебірів у собі бажання схопити зябра і потрясти декотрих надмірно загнучених риб, зітхала та відкрила очі. і відразу ж наткнулася на пожадливі в нетерпінні лиця чоловіків.
Вона махала їм рукою і пихато кинула:
- За мною, смертні.
Ось так ось четверо аристократичних до мозку кісток відприсків, одне тільки ім'я яких змусило інших тремтіти жахом і захопленням, сліпо та покірно поплювалися за маленькою дівчинкою, четвертою Міс Су, що слищала ні на що не придатної безталанцем.
Незабаром, до дівчини бочком-бочком підкрався Бієнн Юїн:
-Сестренка, це правда ти знайшла Аметистову Кристалу рибу?
-Немає блін, Люк Скайвокер, - роздратовано буркнув дівчина, але, зустрівшись з його нерозумним поглядом, зітхнув: Так я, хто ж ще.
-Але ... як? - Допитливість Бієнн Юіна не була краю.
Вони ж понеслися вперед зі швидкістю світла, щоб швидше зайняти всі гарні кімнати, але, як виявилося, хороші не були кращим...
На жаль, пояснення Су Ло зовсім не покращило його настрій. Навпаки, він почувався пригніченим:
-Да просто зайшли і виявили її, - і, безневинно плескаючи очками, дівчина додала: - До речі, Фея Нефритового Уера теж травнячила саме перед тими дверима, але чомусь, передумала і пішла. Ну, ми і увійшли.
У бідолахи від такої інформації голова закрутилася: ай-да Су Ло, ось адже вдала дівчина - і скарб потрапила, і суперниця підгадила!
-Добре, а після того як ви увійшли, який магічний звір встав на вашому шляху? - Чоловік продовжував допит.
За його власними дверима він чекав на саблезубого тигра, і чим далі заходив — тим жахливішим та лютішим йому попадали « кіскі». Якби не його рівень бойових мистецтв, так і залишився б він там у якості кігтедралки. Але, що найжальніше - він там знайшов, а не скарби. Так і, відверто кажучи, там не було навіть хріна.
Лан Сюань, стоячи поодаль, але з не менш цікавістю слухаючи їх розмову, закинув головою і тремтів у голосі запитав:
-Магічний звір, що охороняє Аметичну Кристалу рибу, мабуть дуже страшний, так?
Кімната, яку вибрав він сам, була трохи кращою, ніж та, в яку увійшов маленький Марк. Там хоча б була якась мідна дротка і металобрухт. Але їх було так мало в порівнянні з кількістю монстрів... Йому довелося прочісувати всю кімнату вздовж іперек раз десять, перш ніж всіх до єдиного знищив і зміг, нарешті, покинути кімнату.
Вираз Су Ло став ще невиннішим:
-Магічні звірі? Що це за звіри? Такого не зустрічали, вірно, Наньгун? - Вона звернулася за підтвердженням до принца Цзіна.
Наньгун Левуні підвів брови і посміхнувся:
- Дурня дівчинка, нічого ти не розумієш. Вони топилися у Дворець, щоб зустріти багато чарівних звірів і відточити свої навички.
Так от воно що.
Су Ло зрозуміла кивнула і звернулася до Бієнн Юїну:
-Знаєш, коли ти йдеш з нами вкрай мало можливо побачити хоч одну небезпечну тварюку. Але якщо ти так переймаєшся відтачуванням своїх здібностей, то просто перейди на інший шлях, ага?
Чоловік ледве стримав сттон. Ка-ка-ке відтачування? Та він після зустрічі з тими дивними кішки взагалі мало чи купив фобію відкривати будь-які двері, а вона пропонує йому ще з ким-небудь попастися на виживання?
Біечен Юін вхопився за рукав Су Ло і жалібно простяг:
-Сестренко, не кидай мене....
Наньгун Луунь сгребнув його за шкарку, акі нашкодив котенка, і відкинув на кілька кроків назад:
- Відійди подалі, бережи дистанцію.
- За що? — Сильно оправляючи одяг, вигукнув Бієнн Юін.
-Ти споживаєш занадто багато кисню, у моєї маленької Ло Лор закрутиться голова через тебе, - не моргнувши оком, знайшовся Наньгун Левюнь.
Біечен Юін втупився на свого друга, мовчазно відкривши і закриваючи рот, не міг висловити свої почуття.
Ні сорому, ні совісті!
Зовсім не зважаючи на любов! А як же « брани цінніші за курчата»? (п.п: гіґи, хто знає звідки цитата?)
Але Наньгун Левуні не звертав жодної уваги на мовчазне обурення хлопця, і тільки продовжував допитувати Су Ло всякі милі глупоти, як - от: « Не важко йти? Давай, понесу!» і тому подібне. Бієнн Юін, побачивши такий контраст у стосунках з іншими, просто заздрив йому.
Су Ло, знову від’єднавши Наньгуна на відстань видовженої руки, сказала:
- Ми прийшли, приготуйтеся до битви.
Глава 405.
Після її слів все вдалося максимально зосередитися. В кінці коридору замаячив світло.
Усі уважно стежили за кожним кроком, а Су Ло і обережно навшпиньках йшли слідом услід за нею.
Наньгун Левуні, не кажучи ні слова, запхнув дівчину собі за спину і пішов на чолі процесії.
Здавалося б, дрібнички — а приємно, від його дії в Су Ло розлилося приємне тепло всередині.
Він переобразився: більше не було його звичного обличчя « Я зневажаю все і вся, особливо ваші правила та умовності», весь його вигляд був надзвичайно зосереджений і обачний.
« Людина, що живе в небезпеці, є привабливішою за будь-який інший." Су Ло зовсім не пам'ятала, де вона це чула, але саме зараз була повністю згодна із даним висловом. Він був настільки захоплений, так зосереджено — дівчина просто не могла відірвати очей від його чіткого профілю.
У цей момент, попереду почувся дивний шум. Наньгун Луюнґ негайно зупинився.
- Що це? -шетом запитав Біен Юін.
Чоловік, не обертаючись, сумно сказав лише чотири слова:
-Магічний звір восьмої ранги.
Трійця Бієнн Юіна судомно втягнуло холодне повітря. До цих пір, ця дорога була абсолютно безпечною — жодного створіння не було на їхньому шляху. І ось, майже в самому кінці таке західно - магічний звір восьмого рівня. Вісім, кров і пекло!
Вони втрьох були на шостому рівні, Наньгун Левуні трохи вище, але також все ще на сьомій, Су Ло ...кхе-хем, навіть говорити не про що.
Отже, три шості ранги — один сьомого, коли б вони мали воювати з людиною — без сумніву, здобули перемогу, але магічну тварину... Рівень цього створіння набагато перевищував їх, незважаючи на те, що означав тільки восьмий.
Від усіх цих хвилювань у Біечен Юіна голова розболілася. Він сердито вигукнув:
-Хіба цей шлях не повинен бути безпечним? За всю дорогу ми нікого не зустріли, і тут - звідусіль — магічний звір восьмим?
У наступній секунді всі почали думати про Су Ло. Це вона господиня Аметиста Крістальної риби, з нею зв'язувалися — їй і відповідь нести.
Су Ло з сумом нахмурилась:
-Ета Аметиста Крістальна риба є справжньою, і повернулася до Нангун Люню в пошуках підтвердження.
Той злегка кивнув, погоджуючись з тим, що це правда.
Дівчина задумалася на палець прядь волосся і пробурмотіла:
- І, власне, вона мені веліла йти п'ятого шляху. Ти ж сам мені сказав слухатися інструкцій Крістальної риби, мовляв, вона вкаже вірний шлях, чи не так?
Однак, Трійця не затрималась і з ще більшим недовір’ям налегла на Су Ло:
-А ти впевнена, що саме п'ятий коридор - потрібна?
-Так мені сказала фіолетова рибка, - впевнено кивнула дівчина і полізла за Крістальною Рибою, щоб вимагати роз'яснень вже у неї, першвісток, так сказати.
Однак, її очікував провал: риба в її просторі спала, як убита. Хоч би скільки Су Ло старалася, вона так і не змогла до неї дістатися.
Отже, дівчина була безпорадна розвести руками.
-Вона спить.
Тепер Бієнн Юін має в голові криваві плани щодо рибки (добрид, досвід з поїдання легендарних істот у нього вже був).
- І що ж нам тоді робити? - Відставши, нарешті від Су Ло, хлопець розпитувався на Нангун Люня.
Надія всея трио задумливо потер лоб, глянув на Су Ло, і після секунди роздумів сказав:
-Ло Ло залишиться тут, ми вчотирьом йдемо.
-Почекай! Су Ло витягла червону коробку з сандалового дерева і обережно передала її принцу Цізіні: - Візьми, може, знадобиться.