Розділ 402.
Від цього сміху кронпринц згасався ще сильніше і, мимовільно втягнувши голову у плечі, присоромився.
Зібравши групу людей, чоловік підійшов до дороги. Попереду були дев’ять шляхів, і без допомоги Аметичної Крістальної риби він міг вибирати тільки навмання. Кожна дорога була однаковою, а розклад таких речей був легшим для всіх, ніж іти назустріч небезпеці самотужки.
Поспілкувавшись з Лі - Аотяном, кронпринц вирішив не бути мудрим і почати з першої дороги та просто перевірити кожну з них. Позаду нього стояла юрба людей, жадібно дивлячись на відчайдушного кронприца і сподіваючись відразу ж слідувати за ним, приковуючись його спиною.
Наньгун Люун байдуже кинув:
- Моє Величність піде останнім.
Багато людей сподівалися, що за ними піде принц Цзинем. Однак той дав зрозуміти, що нікому не дозволено використовувати його як щит. Якщо хто посміє ослухатись і ходити за його спиною, то нехай краще вас розірвуть на частини чари створювання дорогою, інакше цим займеться особисто Його Високість. Загалом, надії і сподівання пішли на пошуки натовпу поживи за рахунок Нангун Люуня були жорстоко знищені.
Отже, єдине що їм залишалося — це неохоче йти за принцом - наслідком до першого коридору.
Мало хто наважувався вибрати цей шлях, можливо саме тому його і вибрав Нанґун Люцзюе — очевидно, думав, що найпрогресивніше рішення виявиться вірним.
Фея Нефритового озера, стоячи поодаль, нервово скинула очима Су Ло. Ця гадина стояла занадто близько до Нангун Левуню! Він дуже ніжно дивився на неї! Дуже задоволена усмішка грала на її обличчі! Занадто...
Лі Аотянь смикнув її за руку, коли дівчина готова була вже підірватися від переповнювальної її люті. Його голосом можна було легко заморожувати швидкі продукти спекотним літом:
- Ходімо, досить таращуватися.
Як би Лі Яояу не поїла поглядом цю пару, третій старший брат навіть не гляне в її сторону.
Фейка неохоче відірвалася від запалювання очима дірки в спині Су Ло і збудила:
-Невже нам дійсно потрібно йти за цим напівдурком? - Від того часу, як вони приєдналися до нього, їх всюди переслідували одні нещастя. Хоч дівчина була забобонною, то навіть не могла заперечити очевидного: кронпринц був природженим невдахом.
Лі Аотянь холодно фиркнув:
-Грех не використовувати вільний щит, якщо вже він у нас є. Ходімо, вистачить на нього п'ятися, його серце більше тобі не належить — щоб ти ні робила, все марно.
Уточенне обличчя Феі Нефритового Озера спотворила судоми гніву, дівчина розлючено скрикнула:
-Нет! Третій старший брат належить мені! Він повинен бути моїм!
Від такого напору сестрички Лі Аотянь навіть розтерався трохи, ніж і не передумала скористатися Фейка:
- Другий старший брат, - жалівво, слабо і безпорадно прошепотіла дівчина, але за наступну секунду в її голосі сквозив метал: - Допоможи мені його вбити!
Лі Егуд не мав потреби у визначенні, про кого йдеться. Але він і не думав відмовляти своїй сестрі, а тільки важко кивнув головою:
-Яо, не думала ж ти, що я дозволю жити дівчам, так підходило походою з тобою?
Губи Фейки задрижали в передовольній усміхці. Вона озирнулася, щоб востаннє подивитися на Су Ло і чи мало не в припричку пішла за своїм братом. На душі оселилися легкість і впевненість — другий старший брат завжди дотримувався свого слова, так що, Су Ло, щасливо тобі здохнути! що Лі Аотян не почула.
Площа трохи спорожніла.
Бієчен Юін подивився на Нангун Люня:
-Ми вже можемо йти? А який же прохід ми оберемо? - Він розвертав йому голову ліворуч і праворуч, оглядаючи дороги перед ним, але був змушений визнати свою поразку — всі вони були абсолютно однаковими. Якщо б його попросили вибрати, він, мабуть, вчинив би так само, як і кронпринц — штовхнув у будь - яку наоманку.
Су Ло теж задумалась, чи могла вона самостійно вибрати потрібну дорогу. Хоч би дороговкази поставили, чи ні. Дівчина пригадувала рядок зі старої казки: « Налево підеш — кінь втратиш...» і змішалася на Ненґун Лууня. Не думаю, що цей жеребець може бути поки і у себе.
Принц Цзінь, не підозрюючи про матримоніальні думки Су Ло, усміхнувся і підійняв її багатозначним способом.
Су Ло натяк уловила і, зосередившись на долоні маленької, плоскої фіолетової рибки. Аметистова риба зморщилась у руці дівчини і виглядала як жива, а навіть чорними очима моргалу.
-Аметистая Кристальна Риба! - Видихнув Бієнн Юїн і навіть підстрибнув на місці, просявши обличчям.
Глава 403.
-Не може бути, це ж не справжня Кристала риба, так? - Лан Сюань відразу підскочив до Су Ло, жадібно вперивши погляд у її долоні.
-Це... Здається, що справжня Аметиста Крістальна риба - після критичного огляду рибки в руках дівчини, озвучував свої висновки Лан Сюань і підозріло змучився вже на Су Ло.
- Що значить "спобаче"? - Незадоволений їхніми сумнівами в крутості його Малюнки Ло, буркнув Наньгун Левуні.
Бієчен Юін, який мовчав і про що тільки роздумував, подзвонив по лобі:
-Так ось чому ти затіяв то пари з кронпринцем — ви спочатку знали, що справжня Аметистова Крістальна риба знаходиться у сестрички. І, знаючи це, ти вирішив так безжалісно обдерти нещасного кронпринца, так? - і, прояснявши доситью посмішкою, майже промурнула: - Повагааю, наша людина!
- Зуміється, все так і було, - спокійно підтвердив Нангун Люнь, мабуть, не відчуваючи при цьому ні найменшого жалю від скоєного.
-Ви двоє.... - Бієнн Юін просто задихався від захоплення: - Одна за допомогою Аметистої Колючової Риби виудила — при чому, буквально! - У кронпринця півтори тисячі зелених кристалів, а незабаром і другий використав Аметисту Крістальну рибу, щоб облапошити ще на стільки ж кристаликів. Ви просто... Просто.... Ну ідеальна пара, ваші імена точно записані в одній колонці на небі! Пара, створена самими богами, пара супер подвійних людей! Снимаю перед вами капелюх! - І чоловік театрально вклонився спочатку Нанґун Люню, а потім і весело фиркуючого Су Ло.
Принц Цзіню дуже імпонував його роздуми про їх « ідеальну пару» і, що вже приховувати, його слова були близькі до його власних прагнень, тому він прихильно кивнув:
- Добре сказав.
Але тут Лан Сюань знову вкинувся зі своїми цілком розумними підозрами:
- Але як могла Аметиста Крістальна риба опинитися у сестрички? Хіба всі гарні кімнати не прочесували ще до вашого приходу? Ви ж прийшли останніми, хіба ні?
Тепер подив було написано на обличчях всієї Трійці.
Наньгун Луюнь же, зтиснувши плече Су Ло, с легким викликом у голосі вимовив:
- Ну і що з того?
"Що з того?" Бієчен Юін видав нервовий сміх і пробурмотів:
-А те, що ви, хлопці, ніяк не могли отримати Аметистову Кристалу рибу, якось так.
З попередніх років існування Дворця всі кімнати були вже досліджені, а « добрі» старанно задокументовані.
Наньгун Левюнь злегка посміхнувся і кивнув на Су Ло:
- Що ми там могли або не змогли, тобі краще запитати у моєї маленької Ло.
Чоловік зі свистом вдихнув холодне повітря і, злегка заїкаючись, сказав високим голосом:
-Е-ета Аметиста Кристала Риба... була по-перше...Сестренкою?
Наньгун Левуні просяк більше гордістю, ніж їжаки він сам би діставав цю рибу. Самодовольно застрахувавши підборіддя, він майже пропел:
-Ясна справа, ти що, все ще не зрозумів, хто вона така?
Су Ло скосила на нього очі і насмішливо кинула:
-Ким би я там не була, я точно не є твоєю дружиною, так що, побави пиху.
Наньгун Левуні у відповідь вщипнув дівчину за кінчик носа і, притягнувши її до себе таким незвичайним способом, обурений вигукнув:
- Дурня дівчинка, у тебе що, в житті немає іншої радості, крім як перечити мені і говорити всякі гидоти? Може, хоч трохи пошкодуєш мою репутацію?
Тривожно не відривала очей від Су Ло, а з жалем кидав головою: їхній друг і товариш, Наньгун Левюнь, остаточно й безповоротно влипнув у тверду фортецю на ім’я Су Л. І, здається, сам він дуже щасливий з цього приводу. А скільки гарних дам були готові стрибнути до нього в ліжко від одного його погляду!... Яке марнотратство.
Для друзів не було меж, бо їхній розпещений принц Цзинія не сприйняла якоїсь ганебної смертної людини! - І вони зовсім не уявляли, як можна допомогти другові в цій ситуації.
Су Ло, звільнивши свій ніс з захоплення деяких самовдоволених типів, відсунулася подалі і войовничо погрозила пальцем:
- Не відволікай мене, я тут збираюся зробити щось дуже важливе і серйозне. Мішаєш!
І, після її слів, все відразу ж таки забули про своє невдоволення і з благоговінням втупилися на крихітну фіолетову рибку у долоні Су Ло. Усі чекали, поки вони правильно попрямують.
Су прокрила очі і потягнулася до ауре Аметистичної Крістальної риби.
Маленька рибка була дуже самотньою протягом довгого часу, тому, маючи можливість поговорити з новим майстром, вона відразу вилила на Су Ло нескінченний потік інформації і цілу гору дуже стародавніх новин. Від такої кількості слів у дівчини навіть голова закрутилася
Це було досить довго, перш ніж рибка фіолету нарешті зупинилася перед наступним « заходом ». Су Ло відразу ж використала паузою, щоб запитати, яку дорогу вони повинні вибрати?.