Розділ 380.
Раптом тіло кронпринца звисало у повітрі, що утримується такою крихкою на вигляд Феєю Нефритового озера. А від крижаного пронизливого погляду примружених очей у чоловіка з'явилося сильне бажання забитися під стать його яхти і не вилазити звідти років сто.
Але перед ним була така ж прекрасна, як у феї дівчина — чому в нього такий мороз по шкірі? Не зрозуміло.
- Негайно кажи! - Так, тепер Фея Нефритового озера не була тим невинним і чистим створінням, яким її звикли бачити. Тепер це була злобна фурія — здавалося, на її голові навіть волосся стало дибином і зашевелися зміями.
Кранпринц важко зупиняв розбите серце і демонстративно фиркнув, подумавши, що найкращим захистом у цій ситуації є показна байдужість:
- Та й будь ласка. Сьогодні переможцем рибної ловлі стала та найогидніша дівчинка. Не віриш мені — йди, народ же попрось. Чай, я там не один був, а та тисчонка-інша людей навряд чи буде тобі брехати.
- Це неможливо! Хіба що третій старший брат із власного улову не чіпляв їй риби на гачок!
- Мені хотілося б, щоб це було саме так. От тільки з фактами не посперечаєшся. Одна дівка не намагалась зловити тисячі аметистів - риб! - кронпринц зрештою відчепив від свого вороника кондукторно стиснуті пальці Фейки і тепер нервово потирав шию.
Він зовсім не прагнув пам'ятати про цей прибитий факт, не те, що розповідати про нього комусь, але Фея нефритового озера була не задоволена отриманою інформацією і все питала, запитувала та питає:
-Повтори тисячі... Аметистих Колючів риб? Ти впевнений, що це саме та риба? Можливо, вона наловила якийсь кильки? - З надією жалібно простодала дівчина.
По суті, не сама культурна травма була в ній — Лі Аотянь також був позбавлений таких новинок. І ось, брат з сестрою на пару скинули поглядом обличчя бідолахи-Нангун Люцзюе, шукаючи в ньому ознаки брехні.
Але наслідний принц лише хмуро склав руки на грудях і роздратовано кинув:
- Якщо вже ви мені не вірите, он — ідіть і вибірково допитуйте когось ще. Я не знаю, що сьогодні відбувається через сліпу і глухоту паралітик.
Лі Аотянь відразу ж послухався його поради і через мить притягнув двох, яким не пощастило опинитися в межах його досяжності. Після ретельного допиту виявилося два дуже сумні факти: тисячі зелених кристалів тієї маленької шлюшки заволокли, як сказав Нанґун Люцзюе!
Фея Нефритового озера була розгромлена — мало того, що вона палала від ревнощів, так і в помоні окунули! Яке приниження!
Тепер їй стало зрозуміло, чому, коли вона була на яхті третього старшого брата і згадала про ловлю Аметистової Колючої риби, у всіх були такі дивні вирази обличчя. Коли дівчина пам’ятала про свою бахвальну поведінку і поблажливість до Су Ло, то почервоніла все обличчя аж до кінчиків вух.
Вона дуже недооцінила цю дрібну повію.
Але, півтори тисячі Аметистих колючок це взагалі реально? Як їй це вдалося? Можливо, у неї була якась секретна методика?
Фея Нефритового озера могла собі мозок скрутити, роздумуючи над цим питанням, але їй в житті було не здогадатися про те, що Су Ло - власник просторової магії і про всіх тих плюшок, які витікають звідси у вигляді особистого божественного дракона, який і підкинув їй ідею додати духовну Воду до приманки.
Час минув, і нарешті яхта причала до Дворця Аметистих риб.
Лі Аотянь торкнувся плеча сестри і лагідно сказав:
- Не нафантазуй собі зайвого, при першій же можливості ми схопимо дівчину і запитаємо у неї самої. Щось мені підказує, що з її тілом щось не чисто.
Чоловік навіть не думав, що хтось може і не захоче відповідати на його запитання. На цей випадок у нього був припасований арсенал з сотень і тисяч "сил", як вибити правду зі свого співмешканця.
Люди висадилися з яхти. Перед ними стояв величезний і величний палац.
Лі Аотінь, не гаючи часу, кинувся до воріт; бо думали, що чим раніше ти ввійдеш у Дворец Аметистих риб, тим більше в тебе шансів на успіх. Ось тільки його там явно не чекали: широкі, яскраво-алі ворота у Дворець були щільно закриті.