Глава 378.
Чорні, наче бездонне озеро очей Наньгун Левюня невтомно спостерігали за Су Ло. Він був дуже розумний, тому, здогадатися, які думки кличуть дівчину, для нього не було важко.
- Не звалюй на себе всю вину, конфлікт між нашими сім'ями існує вже дуже давно. І з урахуванням того, що я не збираюся одружитися на Лі Яояу проіснує ще приблизно стільки ж, - посміхнувся чоловік.
Насправді, спонуки Лі були дещо складнішими, ніж він уявляв Нанґун Люньяні.
А в даний момент, на розкішній яхті кронпринца ...
На будівництво Наньгун Люцзюе можна було описати ідіомою « Не було б щастя, а нещастя допомогло».
Спочатку, його до нитки обібрала Су Ло. Він заборгував цій мерзці таку суму, що життя не вистачить, щоб розрахуватися. Але на горизонті, це чудо неначе те створіння з неба замаяло собі життя у вигляді Дворця Аметистої риби. Яскрава зміна, що відбувається раз у сотню років. Удача була на його боці, бо він не встиг радіти такій вдалої можливості збагатитися, як до нього на борт поскаржилися члени родини Лі.
Лі Аотінь — великий майстер бойових мистецтв на шостому рангу.
Лі Яояу — відомий також як Фея Нефритового Озера. Найулюбленіша і найчудовіша дівчина у Східній Імперії Лінь. Незважаючи на свій юний вік, вона вже досягла п'ятого рангу бойових мистецтв. Її перспективи були безмежні і незрівнянні у своїй пишноті.
І ось ці двоє на його яхті, і не просто як випадкові попутники - вони так само пообіцяли активно сприяти йому в дослідженні Дворця Аметистих риб.
- Хіба ви не друзі Наньгун Люйня? Навіщо вам допомагати мені? - З Опакою простяг кронпринц. Як те надто підозріло виглядала їх «приязнь».
Стояло Лі Аотянові почути ім’я Наньгун Люня, обличчя його посерде, а на стиснутих кулаками руках побіліли костяки пальців. Він був упертий до крайнощів.
Пофарбовані та опухлі очі Феї Нефритового озера наповнилися слізьми, а серця всіх присутніх жаліли за цей ніжний колір, брутально і несправедливо (як би то не було?) ображеному таким мерзотником. Кранпринц так і був готовий вже летіти на крилах праведного гніву з шашкою навголом, мстити невідомому кривднику.
Проте, в наступній мить віра всіх цих жалівливих у « світле і добре» похитнулося: в очах Феї Нефрітового озера промайнула щось дуже злобне, коли вона зробила чека кожне слово:
- Наньгун Люцзюе, чи хочеш вилізти на трон, хочете стати імператором?
- А-а? - Кринпринц підскочив на місці від несподіванки. Як можна казати щось подібне і тоді, коли вух надто багато?
Наказуючи всім слугам піти, чоловік нетерпляче прошепотів:
- Що ти сказала?
- Наньгун Люцзюе, якщо ти хочеш стати імператором, наша сім'я Лі і Дворец Нефритового Озера допоможуть тобі в цьому. Але за однієї умови, що Лі Яояу можна було назвати Змією Нефрітового озера, а не Феєю.
Від такого метаморфози кронпринцу стало не по собі, у бідолахи серце від страху зайшло. Невпинна і сором’язлива дівчина швидко зникла, наче та блощиця. Її місце зайняла сильна й владна жінка. І вона була не такою ніжною беззахисною квіткою, як сама.
Крипринц твердо сказав:
- Кажи.
- Добийся цієї маленької повії Су Ло, — голос Феї Нефритового Озера звучав холодно і владно. - Коли ти вкрадеш її біля Нанґун Левуня, родина Лі буде активно підтримувати тебе у цій цілі!
« Так от хто став каменем спотикання між Нанґун Левунем і сім'єю Лі" - створив чоловік.
Він все ворожив, як так вийшло, що Лі Аотень і Лі Яуяо не вирушили на яхту Нангуна Люня, а приплили до нього. Виявляється, що в Су Ло було все. Як дивні виверт долі - всього нещодавно Четверта Міс Су була його особистим нещастям, і ось — тепер вона стала його квиток на трон. Хто б міг подумати.
Ось тільки завдання, поставлене перед ним Феєю Нефритового озера теж не з легких.
- Су Ло, ця мерзенна дівчинка, повністю під захистом Нангун Люня. Він не випустить її зі своїх рук — для нього вона неначе найцінніший скарб. Мені буде важко відбити її у нього, - похитавши головою, відповів кронпринц. Спочатку він також думав, що Нанґун Левунь одружується з Феі Нефрітового Озера. Але несподівано для всіх з’явилася ця маленька відьма, яка могла полонити його серце і душу.
Глава 379.
До слова, Кронпринц і сам неодноразово локті кусал — дівчинка показала такі нетривіальні здібності: де вона ховала весь цей час? - що йому вилити хотілося від власної недалекоглядності, це треба було ж власними руками викинути золоту недуху!
А якщо згадати, що він заборгував цій самій Рябі півтори тисячі зелених кристалів, то хотілося вже не вити, а просто піти і повіситися на першому ж суку. У океані дерева не росли дуже добре, тому пориви помирали ще в зачатці.
Фея Нефритового озера нахмурилась і мимовільно фиркала:
- Вона ж всього лише ні на що не придатна бездарність. Отже, звідки така непевність у власних силах?
"Ні на що не добра бездарність»? У очах Наньгун Люцзюе застигло непорозуміння.
Так, репутація цієї дівчини залишала бажати кращого, більше як десять років її дійсно вважали марною пусткою. Власне, він сам успішно використав цей факт, як привід для того щоб розірвати свою заручини. І ось лише останні дні змушують людей сумніватися в тому, що вона не може бутидаремною.
Су Цін, яка вважалася маленьким генієм нового покоління, визнала її суперницею і навіть викликала дівчину на дуель життя й смерті.
А її неймовірний улов? Під прицілом тисячі очей дівчина змогла виловити рекордну кількість Аметистих Колючих риб, опустивши його нижче плінтуса.
І її все ще можна вважати ні на що не придатною? Вони зараз взагалі про одну людину говорять?
Кронпринц, сумно хитаючи головою, сказав:
-Фея Нефритового Озера, боюся, твоя інформація дещо застаріла. Чи знаєш ти, що на даний момент Су Ло є експертом бойових мистецтв третього рангу?
З огляду на її юність, рівень культивації можна назвати не геніальним, а винятковим.
Фейка нахмурилась:
- Що? Вона... діяла в третьому рангу? Так от воно що ...
Тепер зрозуміло, чому жодна з її особистих служниць, посланих по душонку цієї мерзкою повії, не повернулася. Мабуть, всі вони були вбиті нею!
Отже, Су Ло багато років приховувала свої сили і вичекала слушного моменту. Не дивно, що їй вдалося так міцно підчепити третього старшого брата — хитрість і обман.
Однак, третій рівень... Нічого особливого, загалом то.
- І це ще не все.... - Я дуже жаліюся, що ти ще не знаєш. Не знаю, в чому таємниця цієї дівчини - але сьогодні вона всіх вразила своїми здібностями.
-А по-конкретніше? - Нахмурилася дівчина.
-То не знаю. Чи ви знаєте, хто сьогодні зловив рекордну кількість риби Аметиста? - Від цих слів Нанґун Люцсуе остаточно скис. Ця рана на серці ще довго буде кровоточити і не дати йому спокійно жити.
-Ем, а хіба це не третій старший брат? - Здивована простягнула Фейка.
За останні роки статистика виявила, що його вилов був найбільш вражаючим. Тому вона не могла і думки допустити, що цього разу його п'єдестал зайняв хтось інший.
-Не він, - похитав головою чоловік.
- Ну а хто тоді? - На обличчі Феї Нефритового озера миттливо злилося невірство, яке швидко змінилося насмішкою: - Тільки не кажи мені, що це Су Ло.
Так, такий випадок здавався їй максимально абсурдним.
Як це можливо? З її мізерним третім рівнем, для неї було б щастям підчепити одну-дві рибки. Порівняно з іншими « відчутливими рибалками» вона була просто ніщо.
Але її насмішка в довгоботі розбилася про реальність, яку дав Нанґун Люцзеєм:
- Не скажу. Бо ти сама це сказала. Саме так, цієї дівчини вдалося зловити найбільше Аметистих колючих риб, - від одного спогаду про це у кронпринц щелепа зводила суднооргою. Як би йому хотілося повернути час назад і скасувати це чортове парі!
І добре, якщо він просто пошкодив би дівчину з гадкою — обов’язки перед нею можна було б безпечно псувати. Але в їх парі вліз Біетчен Юін і ще ціла юрба людей, так що тепер, як би не хотілося, від контракту було не успати.
- Що ти сказав? - Фея Нефритового озера, секунда тому вміла свій благородний зад на стілець, швидко підскочила і сховала кронпринця за комір: - Повтори зараз же!