Розділ 371.
Ось так, схопившись за живіт від дикого ржача, Лан Сюань без жодного сумніву видав історію ганьби Бієнн Юіна:
-Це сталося ще коли ми всі були дітьми. Сім’я Бічена святкувала день народження його батька, і ми також були запрошені разом з нашими сім'ями в Дворец Бієнн. Серед подарунків була Аметиста морська риба, настільки велика і стара (впевнена, їй було щонайменше дві сотні подач), що вона жила довше — усі шанси стати містичним духом. Старик Біечен був на сьомому небі від щастя, напевно вже подумки уявляв собі, як пустить її в хід. Проте його сподіванням не судилося збутися — дехто, бахвалістий і дурний, викрав нещасну рибешку та втік з нею за гору, де й підсмажив Аметистову Колючу рибу разом із чаєм свого батька.
Доійшовши до цього місця Лан Сюань зупинився. Він деякий час намагався стримуватись від сміху, але зрештою зі словами « не можу більше» він схопився за живіт і розлютувався гучним сміхом з періодичними гакуванням.
Анья Мін не міг більше терпіти:
- Фіговий з тебе оповідач. Ти продовжуватимеш чи ні? Якщо ти не можеш, то за тебе це зроблю я.
Цей юнак збирався закопати собі половину аметистих колючих риб, обіцяних Ланом Сюаню.
Лан Сюань штовхнувся в бік Анья Міна і прилетів ближче до Су Ло. Усміхаючись, він продовжив її відвідувати:
Звичайно, ми не змогли приховати цього факту від інших. Особливо від Старика Бічена. Коли він дізнався, що його пацан наробив, він був обурений до такої міри, щоб у нього пару з вух повалив. Старший дядько Біечен Юиня вирішив, довго не думаючи взяти покарання зірванця у свої руки. Він поволок маленького Мрака (п.п: здається, це дитяче прізвисько Юна, так що назвемо його так) додому, щоб там як слід випороти його. Тоді всі ми були дуже налякані, і тут Наньгун прийшла в голову ідея. Сестренка, як ти думаєш, що він придумав?
Його збиралися випороти? Знаючи Нанґун Люуня, цей хитрий чоловік придумав спосіб, як Бієнн Юїн міг отримати по дупі, при цьому цю саму дупу не підставити під удар.
Су Ло посміхнулася, стискаючи плечима. Лан Сюань продовжував:
- Ти в житті не здогадаєшся. Невесть звідки, Нанґун дістав свіжий шматок м'яса духовної звірини, Залізної Броне-Обезьяни, і міцно прив'язав його до дупи Бієнн Юїня. І ось, дерев'яна дошка спускається на півпій маленького Мрака (впевнена, в той момент його буличками можна було горіхи колоть, хе-хе), і тут- бризки, кров, м'ясо... Це до смерті налякало старшого дядька Біечен Юиня, його обличчя аж позелене. Ха-ха-хо...
Хто б міг подумати, що ці сьогодні благородні сноби були такими оборотами в дитинстві.
Су Ло полюбувала:
- А далі?
- Побачивши все це, бабуся Біечен Юиня мало інфаркт не хватил. Повністю ігноруючи повний будинок гостей, вона відразу ж схопила свою палицю і почала ганяти дядька Бічена по всьому подвір’ї, час від часу натрапляючи на його палиці. Старик Бічена теж пару разів потрапив під гарячу руку. Ха-ха-хо... - Лан Сюань схопився за живіт і, майже катаючись по землі, почав розгулюватись.
Завдяки цій смішній історії з минулого напружена атмосфера навколо злегка відступила. Су Ло, відчуваючи вдячність за цю веселку — Лан Сюаню, вирішила навіть від широти душі кинути йому ще кілька риб.
Звичайно, Фея Нефритового Озера вже чула цю історію і сама була присутня на цій легендарній події. Але дещо її насторожило. Як-як звернувся Лан Сюань до Су Ло, "Сістеренка"?
Сам хлопець вже навіть не задумуючись особливо називав Четверту Міс Су саме так, але Фея Нефритового озера ніяк не могла подібне пропустити повз вуха.
Вона злегка стиснула свої руки, приховані рукавами. Однак на обличчі її не було такої ж легкої усмішки. Її брови ледь помітні нахмурилися, а очі з вгодом подивились на Лан Сюаня.
- Про що ти думаєш, розповідаючи такі речі перед міс Су? Все ж вона не одна з нас. Якщо вона занадто багато знатиме, це може бути неправильно для неї самої.
Договоривши, Фейко-муха повернулася до Су Ло і посміхнулася, сказала:
- Міс Су, сподіваюся я не образила Вас своєю прямою?
Мабуть, дівчина не могла спати спокійно, якщо щоразу, коли вона відкривала свій рот, з нього не вилетіли б гидотою в бік Су Ло.
Четверта міс лише посміхнулася, не кажучи ні слова у відповідь.
Фея Нефритового Озера, все ще посміхаючись, змінила погляд на Нанґун Левюня. Вона притиснулася до його руки і, надувши губки, сказала:
- Третій старший брат, раніше ти так невимушено базікав з міс Су. Чому ж зараз ти її ігноруєш? Третій старший брат, ти дієш занадто невежливо, тільки я прибула сюди, як ти відразу ж забув про Міс Су. Що інші подумають про мене?