Глава 369
Ця дамочка була дуже « відмінна" від таких "ристоратичних фіф". Вона ніколи не виявляла себе пихатою, створюючи навколо себе ореол невинності і піднесеності.
Фея Нефритового Озера покинула байдужий погляд на Су Ло і з легкою посмішкою сказала:
- Міс Су теж тут, несподівано.
Су Ло відповіла спокійно:
- Так, який збіг.
Коли вони закінчували з формальними виявами любові, то більше не заохочували одні одних робити вигляд, що один для одного немає.
У цей момент через спини Фейки вийшов чоловік.
Його спина була прямою, як стріла, а голова високо піднята. Він був високим, струнким і взагалі виглядав дуже вражаючо. Особливо очі, надзвичайно гострі, як у яструба, і блискучі, наче кристалики льоду на сонці. Вони світилися лякаєм-підвалюючими величчю і зарозумілістю.
Оглянувши околиці своїм яструбним поглядом, він начисто проігнорував Су Ло. Він ніби дивився крізь дівчину, прийнявши ту, мабуть всього лише за жалюгідну букашку, ніщо не варте уваги його величної персони.
- Ох, та це ж Лі Аотянь! Яким вітром сюди занесло такого великого святого Будди? - Насміливо кинув Бієнн Юін, склавши на грудях руки.
Корона зарозуміла на чолі Лі Аотяня дряпала своїми зубчиками небо. Цей чоловік дуже гордився своїм родоводом, становищем у суспільстві, власним талантом і таким чином задраним носом в одвірки врізався.
Бієног і Дворець Нефритового Озера були ворогами й постійно суперничали. Стосунки двох палаців були напружені, тому не дивно, що Бієнн Юїн під час однієї з них зробив стійку і відразу перейшов у напад.
Аотянь кинув на нього байдужий погляд і зарозуміло фиркнув. Хоча їхня сила була на одному рівні, він і далі вважав її негідною.
Лі Яояно вибачається:
- Прошу, не ображайтеся на мого старшого брата - такий у нього характер, чи ви знаєте.
Кутики губ Бієнн Юіна злегка зігнулися і він спокійно сказав:
- Оскільки молодша сестра Яояу вибачається за старшого брата, мені більше нічого заперечити. Давай сядемо де-небудь і спокійно поговоримо.
Хоч би як хотілося, чоловік не забував, що у цій постановці він далеко не головний персонаж — йому до зубного болю не терпілося побачити, як поводитиметься в такій ситуації Нанґун Люнь.
Лі Яояу несхвально умівся по лівиці від принца Цзіня, звичайним рухом піднісши під його руку і опинившись таким чином в його пів-обголошення. З посмішкою, від якої на щоках заграли лукаві ямочки, вона тихо муркнула:
- Третій старший брат, як риболовля пройшла? Як завжди?
Су Ло хмуро простежувала за Фейкою, яка з такою легкістю взялася в обійми Наньгун Люня. Ніби ці двоє все життя тільки в такій позі і сиділи. Для цієї пари не існувало, як і для решти світу. Ця думка неприємно дряпала серце дівчини.
Але сам предмет її роздумів нічого не відповів — лише загадково посміхнувся і похитав головою. І, власне, не виказав ні сліду недобрості від дій Феї Нефритового озера! Не відштовхнув її, не намагався втекти, та хоч би зірвався роздратовано - ні-що-го. Мабуть, його все влаштовувало. А може, він навіть насолоджувався їхнім теперішнім щастям.
Вони поводилися так, ніби поряд нікого не було. Вони говорили про щось таке, ніби ділилися таємницями і не дозволяють всьому світові втручатися в їхню поведінку.
Гарний чоловік, тендітна жінка. Вони ніби були створені один для одного. Вони були головними персонажами цієї милої історії, а інші могли претендувати максимум на роль декорацій.
Су Ло спокійно витягла свою долоні з руки Нангун Люня, і цього разу він не став заперечувати.
Су Ло подумки гірко посміхнулася. Відвернувшись, дівчина не могла побачитися з бурхливим океаном.
Розділ 370.
« Наньгун Люнґун — Нейґуна Левуні, а Бієнн Юїн так заливався, мовляв: « Він рідко кому відкриває своє серце, ти для нього особлива», що я майже повірила. Зовсім небагато, саму краплинку, ти мені почав подобатися. Але, але...
Як і очікувалося, безпечною всього - ретиво охороняти своє сердчице від усякого маніяка-соблазнача. Зрештою, вона має одне серце і дозволяє будь - якому ворожому віщуну розбивати її — надто марно.
Су Ло, невже ти пам'ятаєш той гіркий урок минулого життя? І знову ти стала на шлях руйнування. Так, здається, деяких «горбатих» навіть могила не виправить. Хоча, навряд чи її промоклій шарлочки хтось потрушився виловити з океану і зрадити землі - може, тому що наука не спрацювала, за неіммінням "немоги"?
Її очі затулялися від самотності й болю, а губи розтягнулися в іронічній висміці.
Здавалося, це помітив лише Бієнн Юін. Хоча на обличчі Су Ло не відображалося жодних емоцій, вона бачила такі морози, що чоловікові здавалося, ніби він сам злегка осяб. Почуття провини неприємно ковнуло його серце, і він ніяково кашляв, перервавши iдилічний бурчання солодкої пари.
-Младна сестра Яояо, а ви тут якими долею? Ми тільки знайшли Дворец Аметистової риби, і ви тут як тут. Чи це кінець? - Здурів чоловік.
Фея Нефритового озера відповіла йому чарівною загадковою посмішкою:
-Преподобний дідусь відчув дивне хвилювання у Східному морі і припустив, що, можливо, з'явився Дворець Аметистої риби. І ось - ми тут.
-Ваш дідусь неймовірно мудрий і кмітливий, як і завжди, - ввічливо відгукнувся Бієнн Юін.
-О, точно, ви ж, хлопці, приїхали сюди порибувати на Аметистову Колючу рибу, вірно? І як улов? Пожежимо пару, га?
Лан Сюань покосився на Фейку і зі смішком буркнув:
-Уверен, зад Бієчена досі пам'ятає ту порку, яку йому того разу влаштував батько. Більше він не наважиться навіть подумати про те, щоб піднести до рота цю рибу.
Повітря пронизав срібний сміх Феї Нефритового озера. Мабуть, дівчина згадала щось дуже смішне.
Су Ло відчула себе остаточно викинутою за борт їхнього чудового човна під назвою « Дружня дитинство». Одна зі своїх висловлювань ця мерзенна муха дала зрозуміти дівчині: « Ми всі — друзі дитинства, ми виховувалися, грали разом. А ти - всього лише чужачка, яку ніколи не підпустять ближче».
Лан Сюань помітив кислий вираз на мсьяці Су Ло і з посмішкою наблизився до дівчини:
-Сестренка, ти ще не чула цю історію, вірно? Я готовий це виправити негайно, всього за сто Аметистих колючих риб...
Не встиг чоловік договорити, як відразу влізла Фея Нетфрітового озера:
- Не базікай нісенітниць. Хіба могла міс Су зловити сотню Аметистих колючок? Та що вже там, їй хоча б одну рибку підчепити вдалося? І тобі сумління потрібно у неї такої плати? - І, наче схопившись і подумавши, що він наговорив зайвого, дівчина трохи збентежено посміхнулась Су Ло: - Міс Су, прошу Вас, не ображайтеся. Я всього лише сказала, як є, у мене і в думках не було дивитися на Вас звисока або щось таке.
Якщо Фейка намагалась прикрасити свої слова, то краще б вона взагалі мовчала. Своєю другою реплікою вона буквально носом тхнула Су Ло в її нібито невдача і нікчемність.
На обличчях Бієчен Юіна, Лан Сюаня і Анья Міна з'явилися дивний вираз. Хлопці старанно відводили очі від Феі Нефритового озера і збентежено проковтували горло. Ніхто з них не наважувався відкрити Лі Яояу правду, боячись поставити дівчину в незручне становище.
Су Ло не було нічого збентеженого з цього приводу. Вона байдуже потиснула плечима і кивнула Лан Сюаню:
-Викладай давай.
Тобто, вона погодилася на угоду.
Власне, для такої тепер забезпеченої пані жалюгідна сотня рибок була сухою дрібничкою. Су Ло все ще було багато грошей, коли він був з нею.
Лан майже підстрибнув від радості і танцюючою ходкою наблизився до Су Ло.