Глава 196
Сторінка за сторінкою, чорним по білому було написано...
Крун принц помітив зміни в обличчі Су Цзяна, слід сумніву мілинув у його очах. Він зробив кілька кроків вперед, в сторону Су Цзяна. Злегк нахилився і перегнувшись через плече Генерала, він намагався заглянути в угоду.
Проте Су Цзяньс неймовірної притності і швидкістю відскочив у сторону, як вжалений.
Така поведінка роздратувала його Високість крін принца. З якої статі Су Цзянь тут очима сторінки облизує, а йому навіть мигцем глянути не можна?
Крик загорівся гнівом, а серце наповнилось образою. Він неохоче подивився на Су Цзяня, усім своїм виглядом демонструючи, що краще показати книжку, а не то всім тут щас погано буде.
« Це кляте Сузня, вже зовсім обнаглів! Кронпринц я чи хрен з бугра?»
Су Ло також з великою цікавістю дивилася на шкіряну книгу в руках Сю Цзяна. Ех, шкода, вона була занадто далеко від Великого Генерала Су, - з його кута ні слова не побачити!
Єдиний чоловік, який залишився на сцені невмирущим, був не хто інша, як Біечен. Його чудові очі хитро поблискували. Кутки його губ були злегка підняті, як якщо б після величезного очікування, він, нарешті, чекав початку цікавого уявлення.
Тим не менш, йому здавалося, що події навколо розвиваються повільно і занадто нудні, тому він непомітно для інших дав сигнал людині в чорному, який стояв біля нього. Людина в чорному ствердно кивнув головою. Після чого його тіло розчинилося в повітрі, наче його і не було зовсім. Через секунду він з'явився біля Су Цзяна, перебуваючи на відстані видовженої руки. Його делікатні, тонкі руки швидко попрямували в бік горла Су Цзяна.
Перед очима Великого Генерала Су все ще стояв образ охоронця крон принца, легко вбитого людиною в чорному. Він інстинктивно почав захищатися від атаки чоловіка, поставивши перед собою долоню.
Але рух руки людини в чорному несподівано змінився. Він зовсім не збирався вбивати Су Цзяна, це був лише відволікаючий маневр. Справжня мета чоловіка полягала в тому, що вона була синя шкіряна книжечка у руках Великого Генерала Су.
Тільки Су Цзяну відклонився, уникаючи фальшивої атаки людини в чорному, як чоловік залізної хартії схопився за зап'ястку Великого Генерала Су. Коли рука Су Цзяна втратила свою силу, вона відразу розжовувалась і синя книжка вислизнула вниз.
Хто б міг подумати, що наступним рухом людина в чорному зловить заповітну книгу. При цьому, здавалося, він зовсім випадково перерізав скріплюючу сторінки нитку. Звичайно, крім того, що він є Біеченом Юїном і Су Ло.
- Негайно поверніть книгу назад! - З тривогою в голосі заревів Су Цзянь.
Ніхто, особливо Бієнн Юін, не повинен дізнатися зміст книги. Інакше, не тільки він, але й уся резиденція Су буде приречена на болісну смерть!
Чоловік у чорному нічого не відповів, він тихо повернувся на своє місце біля Біечен Юіна. Він був схожий тіні, непомітний і непримітний, як ніби тут його й не було зовсім.
Коли Су Цзянь зрозумів, що його слова не підтримали жодних дій, він розвернувся в сторону Бієчен Юіна, і неохоче проговорив:
- Шановний Бієнн! Це таємниці. Кхе, кхе... Таємні техніки, що передаються всередині моєї сім'ї Су з покоління в покоління! Секретне керівництво в практиці, що не повинно бути віддане нікому іншому. Я ніяк не можу допустити, щоб інші люди їх знали. Отже, будьте такі люб'язні, поверніть мені книгу назад! Інакше...
- Інакше що? - Біен Юін склав руки за спиною. З поглядом бога, який дивиться на букашку у себе під ногами, він нахилився до Су Цзяну. На його обличчі було багато незадоволених і невдоволень, як у вчителя, що відшукує учня.
- Інакше... - Су Цзянь цокнув мовою, його попільного кольору обличчя було непохитним, він не міг відступити. Він зробив глибокий вдих, після чого голосно викрикнув, чи не на одному диханні: - В іншому випадку, моя резиденція Су не залишить вас у спокої до тих пір, поки в живих не залишиться жоден член вашої сім'ї!
Раніше Біен Юїн поводився дуже зарозуміло, ні в кірош не стаючи його становище Великого Генерала і власника дому, але Су Цзянь все терпів. Але зараз, через якусь маленьку книжки, він був готовий розв'язати війну з Біечен... все це виглядало дуже дивно і підозріло.
Що ж такого написано в цій маленькій синій шкіряній книзі, яка поставила Великого Генерала Су Цзяна так далеко?
Хоч би як присягнув Су Цзянь, що всередині книги всього лише секретні технології їхньої сім’ї, Су Ло ні за що не повірила.
Саме зараз Су Ло вмирала від цікавості, що насправді знаходиться всередині цієї зловісної книжки?
Коли до Біечен Юін дійшов значення слів Великого Генерала Су, він почав голосно сміятися. Його сміх був настільки сильний, що юнак мало не задихався від нього, врешті-решт, трохи заспокойтеся і їдьте, він відповів:
- Не залишите мене в спокої, поки не вб'єте? Ха,ха, ха... Ох, боюся, застрелитися і не жити.
Кожне слово Бієнн Юіна було дуже сарказмом.
.
Розділ 197.
Однак, на здивування громадськості, Біечен Юїн раптом підняв свою руку і недбало помахнув нею в бік Су Цзяна, що нудьгує тоном росив:
- Мей Юін, досить, поверни дитині його іграшку.
Ім’я Мей Юін дуже підходило людині в чорному. Його фігура була ледь помітною серед натовпу людей, що зібралися на подвір’ї Су Ло, а рухи були тихими і беззвучними.
(п/п анлейтора: Мей Ін - буквально перекладається як фантом або тінь).
Він блискавично кинув книгу в сторону Су Цзяна і вона по дузі летіла йому у руки.
Очі кожної людини були прикуті до цієї маленької блакитної речі, що літала по небу.
Однак...
Сталося несподіване.
Синя шкіряна книга, що літає по небу, раптом почала розвалюватися прямо в повітрі. Внаслідок цього незліченна кількість білосніжних листів повільно опускається на землю...
Су Цзіньгуя також поїдала цікавість, але він не наважився навіть подумати про те, щоб вихопити книжку з рук батька. Але тепер на землі було б дуже багато білих аркушів, і гріх не скористався би такою успішною поведінкою. Він тільки швиденько гляне одним оком, поки буде збирати аркуші для батька.
З таким мисленням Су Цзіньгуй нагнувся, простягнувши руку до одного з аркушів.
Но...
Але перед тим як його пальці торкнулися аркуша, він помітив жахливу полум’я швидко наближаючого до нього руки! Як ураган, вона змітала все на своєму шляху і ніщо не могло її зупинити!
Су Цзінґуй швидко відскочив, втікаючи з цього лютого полум’я і потім обернувся в пошуки нападника. На його велике здивування, він опинився на ньому як батько!
- Батьку! — Нічого не розуміючи, вигукнув Су Цзіньгуй.
Йому навіть не спало на думку, що його батько впаде на нього.
У відповідь Су Цзянь лише закричав сердито:
- Нікому не рухатися! Всі ви, стійте, де стоїте!
Кожен був вражений шаленою поведінкою Су Цзяна, всі без винятку дивилися на нього.
Однак, Су Цзяна не завжди переймалась тим, що інші думають про нього. Він думав лише про те, як позбутися всіх клятих клаптиків паперу на землі.
Багато менших куль вогню виникли в ладонах Великого Генерала Су і понеслися у різні сторони. Розбилися по землі аркуші блакитної шкіряної книги негайно були спалені, перетворюючись на кілька попелу, які розсіялися довкола.
Як тільки всі аркуші були знищені, Су Цзянь полегшено зітхнув і його обличчя повернулося в звичайний колір.
Якби все сталося без свідків, то не було б і тих, хто міг би йому заперечити. Однак, зараз на подвір'ї Су Ло були не тільки члени сім'ю Су і слуги, але також його Високість крон принц і поважний Біечен. Діяння Су Цзяна були занадто підозрілими. Його спроби приховати зміст книжки були ще сильнішими, ніж його слухачі. І коли справу з спалюванням « універсальних доказів» було завершено, він занурився в чергу нескінченних допитів.
Кран принц був першим, хто виявив своє незадоволення. Його обличчя було білим, наче свіжий сніг, а пара темних очей не блимала на Су Цзяна.
На його погляд, Великий Генерал Су просто проігнорував його священну волю, а це було не можна!
Обличчя Су Цзяна було переповнене жалем, але нічого виправити вже не можна. І як йому тепер пояснюватися перед цілим цим розлюченим натовпом?
Біон Юїн подумки потирав руки, і йому вдалося розорити Су Цзяня та кронпринца. Але він вирішив не зупинятися на півдорозі і продовжив з себе розгніваного президента Гільдії Наемників:
- Великий Генерал Су! Що ти хотів сказати своїм вчинком? Що такого ви приховуєте від нас? Ви насправді наважилися спалити книгу перед кронпринцем? Ви вважаєте себе вищим від його Високості кронпринца? Чи, може, ви вважаєте себе рівним Імператору?
Серце Су Цзянь переповнив шалений гнів!
« Якщо говорити про те, хто сьогодні поводився пихато, то це був лише ти, Бієнн Юїн. А тепер, значить, вирішив позображати з себе відданого підданого Йогоособовості, а на мене спустити всіх собак? "
Хоча крин принцу було неприємно чути слова Бієнн Юиня, вони таки потрапили в його найслабше і вразливе місце. Він відразу ж зло зупинявся на Су Цзяна. Його обличчя палало від гніву, він був готовий спопелити Генерала Су очима.
Су Цзянь закричав зубами і поспішив схилити коліна. Раптом в його голові з'явилася рятівна думка, але на обличчі він зобразив переляканий вигляд:
- Ваше Високість крон принц, написане в книзі було лише брудними чутками, негідними вашої уваги. Цей старий боявся, що всі ці огидні речі лише засмутять вас. Тому я поспішив їх знищити.
-Хм! - Крук принц тільки розвів руками.
Чи Бієнн Юін дозволить всьому так просто закінчитися? Звичайно, що ні.