Розділ 62: Повернення до Перевулок (Часті I)
На наступний день після свята закінчення навчального року...
Нарешті шафи були спустошені, книжкові полиці огорнулися і все речі акуратно упаковані в скручені.
Поїзд віднесли багаж додому.
Кожному учневі видали літнье повідомлення, яке нагадувало про суворе заборону під час канікул магію.
Хагрід відвіз їх на возі, запряжену тесторалами, до станції Хогсміда.
Цього разу Джон не зміг розділити купе з Асторією по дорозі додому — Ганна Еббот, Сьюзан Боунс, Захаріас Сміт і кілька інших пуфендуйців затягли його до себе.
- Це дивовижно. Ми нарешті перервали цю ганебну серію... Джон, все завдяки тобі! — сказала Сьюзан з полегшенням.
— Ми не повинні задовольнятися цим, — сказав Захаріас серйозним тоном, поплескавши Джона по плечу. — Наступного року ми маємо ставити вищі цілі, принаймні друге місце в Кубці факультетів!
« Друге місце може бути трохи складною... Зважаючи на двох сильних суперників попереду нас, - подумав Джон. Проте він зберігав веселу посмішку.
Вони сиділи, розмовляли і сміялися всю дорогу в Хогвортс-експрессі.
За вікном сільського господарства стали все зеленішими й акуратнішими, коли поїзд пролетів повз місто за містом, наближаючись до Лондона.
Джон зняв мантію чарівника і перевдягався у звичайний літній одяг — сорочку з короткими рукавами та джинси.
Нарешті поїзд під'їхав до платформи 93/4 на станції Кінгс-Кросс.
Пройти через бар'єр зайняв досить багато часу.
Біля входу на платформу стояв старий чарівник, пропускаючи по два-три учні за раз - щоб натовп не вирвався раптово з кам'яного муру і не налякався маглів.
Коли Джон вийшов з платформи, він помітив місіс Грінграс, що тримала за руку одну з дочок. Асторія озиралася, поки не побачила Джона - і її обличчя відразу ж засяяло посмішкою.
Вона помахала йому рукою, перш ніж мати забрала її.
Невдовзі Джон побачив Еріка і Джуді, батьків, які чекали на нього.
Джуді підбігла, обняла і поцілувала його в лоб.
Ерік стояв осторонь, як завжди, і з посмішкою запитав:
- Як ти, хлопче?
— Непогано! - Джон висунув голову з обіймів матері. - Мабуть, я один з найкращих у класі, принаймні...
— Не скинімай, ти точно перший! — Эрик грюкнув его по спині. - Я тебе занадто добре знаю. Коли ти був другим хоч в чомусь? Ходімо додому.
— Нет, погоди... Давай спочатку заїдемо на Чарінг-Кросс Роуд. Мені потрібно в Косою провулок, — швидко сказав Джон.
— Ладно, пойдём...
Незабаром вони добралися до стоянки вокзалу і сіли в класичний Jaguar XJ6 Еріка.
...
Через півгодини вони прибули на Чарінг-Крос-Роуд у Вестмінстері, Західний Лондон.
Ерік, вже знайомий з маршрутом, без жодних труднощів знайшов паб затиснутий між великою книгарнею і магазином платівок.
- "Дирявий казан" — це знамените місце! - З гордістю сказав він Джуді.
Джуді з цікавістю подивилася на нічого не вартим паб.
Зрештою Джон попросив батьків почекати на вулиці, бо він не хотів, щоб вони йшли до Косою провулок. Це місце було повно чарівників всіх шарів суспільства, а сусідній Лютний перевулок був ще небезпечнішим.
Ерік і Джуді були звичайними маглами. Якби якийсь темний чарівник, який ненавидить маглів, вирішив влаштувати неприємності, все могло б закінчитися дуже погано.
Джон, принаймні, був учнем Хогвортса. При світлі дня ніхто не наважився б проклясти його прямо на вулиці.
Він зайшов у « Дирявий казан », де майже беззубий бармен Том привітався його усмішкою і кивком.
Джон ввічливо кивнув у відповідь, пройшов повз стійкі бара і вийшов на внутрішнє подвір'я, оточене стіною.
Коли він дістав свою смарагдову паличку, то злегка торкнувся цегли.
Перед ним відкрився вхід до Косою провулок.
Джон спокійно увійшов всередину.
Спочатку він перевірив кілька срібних шекелів у кишені, а потім подався прямо до Грінготтса.
Пройшовши через блискучі бронзові двері, він зустрівся незнайомим гобліном.
Гоблін низько вклонився:
— Добрый день, сэр... Чим можу допомогти?
Звісно. — Джон кивнув. — Я Джон Харт, студент другого курсу Хогвартса. Я хотів би конвертувати п'ятсот фунтів на галеони.
— Сьогодні тільки п'ятнадцяте червня... — Гоблін підняв очі. Його погляд блукав, поки він повільно говорив: — Містер Харт, взагалі кажучи... Студенти, народжені маглами, зазвичай приходять до Грінготтза за обміном тільки в серпні.
Джон злегка нахмурився:
- Я вважаю, що угода між Грінготтсом і Хогвортсом дозволяє мені обмінюватися до ста галеонів на рік.
звичайно містер Харт... Не варто засмучуватися! — Гоблін натягнувся. — Просто дострокове зняття коштів може бути трохи важким, розумієте...
Його голос став майже пошепким, коли він нахилився до Джона:
Звісно... все б пройшло набагато гладкіше, якби ви могли запропонувати невелику комісію за обслуговування.
— Скільки? — спокійно запитав Джон.
- Всього п'ять галеонів... і все буде зроблено, без зайвих питань. Що скажете, містер Харт? — Голос гобліна був м’яким і вчерствим.
П’ять відсотків від ста галеонів — Джон стримав спалах роздратування і подивився на табличку з ім'ям гобліна.
Побачивши ім'я "Летчхук", він холодно посміхнувся:
— Ладно. Договорились.
Він кинув Латчхуку конверт з десятьма купюрами по п'ятдесят фунтів.
Латчхук вправно витягнув мішечок з золотими монетами, відрахував п’ять галеонів і поклав їх у свою кишеню.
— Було приємно мати з вами справу, містер Гарт, - виніс він із тією ж неприємною посмішкою.
— Хм. Дякую... — Джон пробурмотів, розвернувся і вийшов з Грінготтса, не озираючись.
https://literna.net/uk/books/203-khohvorts-vlashtuvannya-krashchoho-uchnya