***
Це було після того, як він викрав Франца? Розчаровуючись над будь - якою мірою, Астер відчув, що одержимість цим хлопцем поступово охолоджується.
— Якби він хотів тебе врятувати, то дав би таємно улизнути...
Астер глянув на Франца, який спав після непритомності. Обличчя опухло, а чорне волосся злиплося разом.
Астер мудро дістав чарівне зілля і потроху розлив його на обличчя хлопця.
Його потішало те, що він робив.
Ділянка, до якої торкалися зілля, мало-помалу відновлювалася, і стогінний від болю Франц,послідово став дихати спокійно.
Йому стало трохи сумно через хлопчика, над яким він знущався. Він не знав, що й сказати. На відміну від персоналу, який він переслідував, хлопчик змушував відчувати його дивні, невідомі почуття.
Це була ілюзія.
- Це не ти.
Дивне відчуття, яке відчував Астер, було не через хлопчика.
Він проіцував когось іншого через Франца Весту.
— Просто схожа людина.
Використавши до кінця пляшку лікувального зілля, Астер пішов із підземелля. Сьогоднішній день буде нудним як завжди, але коли він подумав про це, в особняку з'явився непроханий гість. Це була жінка.
***
Вторгнення підозрілої незнайомки перевернуло Герцогство Литхи з ніг на голову. Прямокутний щит блакитного кольору захищав дівчину. Він вперше бачив її, але вона здавалася знайомою.
- Пане Астер, ви не можете бути тут. Ідіть швидше.
Один з тих, хто переслідував жінку, підбіг, щоб захистити Астера. Але він лише відштовхнув його і пішов в сторону порушника спокою, яка бігла через сад. — Стояти!
У той же час, коли його пальці клацнули, фіолетова мережа впала на тіло жінки, яку вони переслідували.
— Проклятье!
Блакитний щит, який захищав дівчину від атаки Астера, зник в одну мить.
Як і очікувалося, він бачив це. Астер з першого погляду помітив, що це був бар’єр — Щіцуро.
- Невже це Шіцуро?
Король Духів не дозволив, щоб зброя Шует і Шіцуро загрожували його нащадкам. Так що щит не міг зупинити Астера, останнього потомка Короля Духів.
Астер підійшов до жінки, загорнутої в мережу, вона не могла поворухнутися.
— Я вперше бачу Щіцуро.
Жінка, яка почула голос Астера, здригнулася.
- Твій голос...
Ззовні він виглядав прекрасною дівчиною, але було дивно чути його голос. Жінка почала лаятися, щоб вирватися.
— Я тут, щоб знайти свого молодшого брата! Я виберуся звідси, і знайду його
Хоч би скільки вона кричала, Астер її не слухав.
Вона поцілувала візерунок щита, зображений на її лівому зап'ястку. Однак Шіцуро не з’являвся.
- Чому... Що трапилося?
Жінка була дуже вражена.
- Не можна зупинити мою силу тільки тому що ти володієш Шіцуро. Я потомок Короля Духів, який його створив.
Астер повільно наблизилася до незнайомки.
- Так що можна сказати, що ти не Майстер, вірно?
Якби жінка була Майстерем Шіцуро, вона б відбивала його атаку.
На жаль, у ній не було жодних природних рис, які б допомогли їй стати майстром щита.
Це міг прочитати тільки Астер, нащадок Короля Духів.
— Бедняжка...
Усміхається обличчя хлопця було жорстоко красивим.
— Мой брат... Що ти зробив з Францом?
Астер нахилив голову, почувши ім'я Франц з уст жінки.
— Франц? А-а-А...
На мить він зовсім забув про його існування.
Астер підійшов до жінки ще ближче. І пильно подивився на її обличчя.
Чорне волосся, яке зволожує білу шкіру і має глибокі блакитні очі, подібні до озера. Вона була дуже схожа на Франца Веста.
Палець Астера торкнувся підборіддя Кайли.
— ?.
- Ви схожі.
Вираз обличчя Астера спотворився.
Фіолетові очі засяяли цікавістю.
— Якщо подумати, ти... Ти наречена Рітауса, вірно?
Обличчя жінки темніло. Однак вираз обличчя Астера оживало.
- Як тебе звати?
Він також навів довідки про наречену Рітауса, але швидко забув її. То як же?
— Кайла... Веста.
Жінка чітко вимовила своє ім’я, тремтячи від страху. Ясні блакитні очі здавалося, що вони були сильніші за чоловіка з молодшим братом.
— Хм, Кайла?
Ім’я, яке він спробував на смак, звучало досить добре. Жінка тремтіла, наче налякана.
У той час він здалека почув голос Рітауса.
— Астер!
Рітаус кинувся на вулицю, почувши новину про несподіваного гостя. Але побачивши дівчину, яка лежала загорнута в чарівну сітку, він злякався.
— Ця людина... Леди...
Його наречена була спіймана Астером, і через це пробіг холод по спині.
— Поквапся і відпусти її, Астер!
Рітаус схопив Астера за комір і закричав.
— Я не хочу.
Коли голова Астера різко нахилилася, дівчина плавно попливла вгору.
Вона, наче великий кокон, звисала з гілки сто років садового дерева. Магічна сітка висіла на кінчику тонкої гілки, і, садись, дуже близько до краю.
- Що ти робиш?
Коли Рітаус закричав, Астер почав посміхатися.
Рітаус підібрав напруження в животі.
- Якщо щось станеться з леді, Францу буде дуже погано. Будь ласка! (П\п: ніфіга... саме тут Кайле хреново?)
- Я думаю, ти більше турбуєшся про цього хлопця, ніж про свою наречену.
Коли Рітаус почув сарказм Астера, він зрештою дістав гвинтівку. Потім Астер разом з ним направив меч і гвинтівки на Рітауса.
сер Литаус.
Хоча Рітаус був ще юнаком, він мав багатообіцяючу лицарку — чудовий фехтовальник, стрілок і міг чинити опір магії. Було б не настільки безглуздо, якби п'ятеро людей пішли проти персоналу з усього особняка.
- Вона вже знає це місце. Якщо я убережу їй життя, може бути дуже погано.
Астер усміхнувся небезпечно, дивлячись на дівчину, яка звисла на гілці. Жінка затремтіла.
- Мені вирішувати, що з нею робити.
Коли Астер простягнув руку до Кайле, її тіло знову поднялося.
- Припини!
Жінка з криком високо вилетіла і сховалася. Рітаус схопив Астера за комір замість того, щоб стріляти з рушниці.
— Леди... Куди ти послав Леді.
Рітауса трохи здригнулася. Було страшно думати про те, що станеться з Кайлою Веста, яка піднялася в небо і повністю зникла, і про все, чого він задумав.
— Ха?
Астер схилив голову набік.
- Не провокуй мене. У даній ситуації я той, хто міг би змусити її кров фарбувати землю в червоний прямо зараз. У нього не було вибору, крім як відпустити комір.
— Кретин.
Тихий сміх, який вирвав з рота хлопця, луною поширився в садовому лісі.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata