***
— Кайла, ти можеш поговорити зі мною хвилинку?
Маріанн піймала мене, коли я поверталася в гуртожитку після занять у треніровому залі. Як правило, грубий вираз обличчя дівчини сьогодні здавався сердитим. Ні, це зле обличчя.
— В саду нікого немає?
Маріанн спокійно кивнула на мої слова.
— Я навела довідки про школу -интернате Окулус.
З уст Маріанн донісся тихий голос. Це був холодний голос, повний гніву.
- ...це була школа для дівчат.
Нарешті сталося те, чого я так боялася.
- Раніше це була школа для дівчат. Тепер це школа спільного навчання.
- Так, на папері.
Маріанн витягла з її рук великий пачку паперів. Не можу повірити, що це все було в цих маленьких ручках.
— На папері це спільне навчання, але в них не було жодного студента чоловічої статі з того часу, як Франц пішов навчатися там.
Як і слід було сподіватися, Маріанна потрапила в саму точку.
— Ну, я не знаю чому. Невже вони провалили тест на переклад?
Я намагалась не звертати уваги на злі очі Маріанн.
- По-перше, школа-інтернат Окулус не така вже й висока.
Це було легко з'ясувати, але мені нічого було сказати про це.
— Директор сказав, що вони не беруть поки учнів. Хочуть підняти рівень школи і її престиж...
Сердита Маріанн справді жахлива. Цього разу вона не говорила спокійно, розмірово...
ти поговори зі мною.
Мені довелося зустрітися з гострим поглядом Маріанн, який проколов мене наскрізь.
— Франца цікавився районом Окулус. Ось чому я знайшла цю школу.
Я вирішила продовжувати прикидатися, що нічого не знаю. Я хочу розповісти вам, як відбулися події в минулому? Але навіть якщо я буду чесна з тобою, ти все одно мені не повіриш.
- Там вже є школа-інтернат для аристократів. Вчителі були краще, ніж в Окулус. І перш за все це була школа для хлопчиків. Школа була не так вже й далеко.
Це школа для дівчат, яку я навмисно знайшла у віддаленому кутку. Але я не могла сказати їй правду.
— Чудово, Мар'ян! Ти знайшла місце, яке я не змогла відразу знайти!
Я думала, що дійсно ганебна, роблячи вигляд, ніби нічого не знаю. Але, схоже, це не спрацювало.
— Я попросила Лорда Труазена рекомендаційного листа, і першої школи, яку він запропонував у листі. Звичайно, це був не Окулус!
— О, я й не знала, що є такий спосіб.
Я знову уникала погляду Маріанна. Здавалося, в мене пересохло в роті. Я знаю. Я зараз несу нісенітниця.
- Це не схоже на Кайлу, яка завжди діє розумно. Якби це була Кайла Веста, яку я знаю, перше, що вона зробила б, - це попросила допомоги у Лорда Траузена.
Так, я б використала подібний метод у повсякденному житті. Але я навмисно відіслала листа до школи, а саме: "Коулус", який знаходиться у віддаленому районі. Та я і шукала тільки школи для дівчаток...
— У розслідування багато дивного. Раптом пожертву відіслано від імені Веста...
Маріанн схопила мене за плече, а я відчайдушно не могла дивитися їй в очі.
— Це правда, що пожертву було надіслано задовго до того, як Франца зарахували. Францу, який не цікавився районом Труазен, порадили Окулус, як тільки він виявив інтерес до району Труансен.
Маріанн дала мені документ.
— Зараз якраз слушний час.
Це був офіційний документ, згідно з яким школа-інтернат Окулус була замінена школою для дівчат на спільну. Документ датується змінами. Це було якраз перед перекладом Франца.
— Минуло вже більше року, відколи Франца перевели до школи спільного навчання і він все ще там один студент?
Свірепи очі Мар’ян дивилися прямо на мене, коли документи переді мною були зметені.
— Я прочитала лист Містера Франца на столі Кайли. Приношу вибачення за те, що читала без дозволу.
Але обличчя Маріанн не виражало вибачення. Я подумала, що повинна вибачитися. Мені було важко змиритися з бажанням стати на коліна і випрошувати прощення прямо зараз.
- Я не можу залишити все як є, знаючи, що мій наречений оточений жінками. Давай, витягай звідти Франца.
Рішуче обличчя Маріанн, і мені захотілося зробити це негайно. Тепер, коли він захопив Шіцуро, мені більше не потрібно тримати Франца в Окулус. Але Франц зголосився залишитися в Окулус. Мені здалося, що йому подобається район Труазен, де знаходилася школа-інтернат Оклес.
— Я вже питала Франца. Але він хоче залишитися в Окулус до закінчення школи.
Обличчя Маріанн потемніло від моїх слів.
— Що ти маєш на увазі, кажучи, що він залишиться в школі тільки з дівчатами ще на три роки? Ні за що! Франц досі є моїм нареченим! Школа...
Але я похитала головою.
— Я хочу, щоб Франц жив так, як він хоче. Те саме стосується і школи.
Я зрозуміла, що думає Маріанн. Її наречений перебуває з дівчатами в такому місці, як жіноча школа. Це занадто. І якщо вони дізнаються, що він там, у Маріанн будуть неприємності. Вона втратить свою репутацію.
Але моє серце до Франца теж було щирим. Я хотіла дозволити йому жити без жодних клопотів, щоб він міг робити те, що йому подобається і ніхто не знущався над ним.
Мій внутрішній пріоритет - Франц, мій молодший брат, а не моя подруга Маріанн.
- Я не можу цього зробити.
Мені стало шкода Маріанна, коли я дивилася на її розчарований вираз обличчя.
— Маріанн...
Ні, Франце, я не можу рекомендувати його в чоловіків.
- Кайле не сподобалося, що я твоя наречена.
Справа не в цьому.
Не знаю, наскільки мені подобається Маріанн. Але як сказати своїми устами, що мій брат любить чоловіків? Проте, їй потрібно буде пережити коли-небудь це в майбутньому. Я думала, що стосунки між Маріанн і Францом будуть холодними.
Давай, скажи правду і заручися кінець. Я обережно відчинила рот.
- Маріанн, правда в тому...
- Гаразд, якщо Францу дійсно подобається це місце я сама до нього піду!
Що?
— Я теж переведуся до школи -интернат Окулус!
Почекай, чогось?
— Маріанн, подумай про це. Оклус майже на кордоні! Це не місце для такої благородної дівчини, як Маріанн!
— Це те місце, куди вирушив Франц, і я не бачу причин, не поїду туди!
Рішучий погляд Маріанн позбавив мене можливості говорити. А потім я зрозуміла. Чому я досі не розуміла цього?
— Маріанн, може бути Франц... Тобі подобається?
— Так, він мені подобається! Він любив мене відтоді, як ми вперше зустрілись у дитинстві! Я благала нас доручити!
У мене лице побіліло, наче хтось вдарив мене потилицю. Насправді я нічого не помічала. Маріанн була жорстокішою і різкішою, ніж зазвичай, коли мала справу з Францом.
- Я ніколи не відмовлюся від Франца, я ніколи його не розлучу!
Покинувши мені заяву, більш позитивної від оголошень війни, Маріанн розвернулася і пішла назад у гуртожиток. Я мало не знепритомніла від надзвичайного визнання, яке щойно почула.
З яких це пір? Ні, з тих пір як ми познайомилися навіть в оригіналі їй подобався Франц? Я подумала про першоджерело. Про ту частину, де Маріанн відчуває, що Франц їй подобається.
Не зовсім, але там були дві дивовижні оригінальні історії.
Перша полягала в тому, щоб повідомити вчителям Франца, над яким знущалися, аби вони допомогли йому. Хоча вона не часто з’являлася в оригіналі, однак піклувалася про Франца, над яким постійно знущалися.
По-друге, коли Франца викрав Астер, вона двічі намагалася його врятувати.
Саме Маріанн Демірофф першою організувала пошукову групу після викрадення Франца і зникнення Кайли. З того часу сім’я Веста була знищена, і Франц знову був схоплений Астером та доставлено в палац. Коли Маріанна дізналася про це, то намагалася відправити лицарів роду Демірофф до палацу, щоб врятувати свого нареченого, але незабаром її зупинив Герцог Демістоф.
Це був дуже короткий епізод, але було вражаюче бачити наречену, яка намагається ризикнути зрадою заради свого нареченого.
Раніше я думала, що це може бути достатньо через характер Маріанн, яка дотримується принципів і стандартів. Але Франц їй сподобався.
- Ти чула, що Маріанн кидає навчання?
Почувши новину, Філя та Айріс підбігли до мене. Вони обидві вчаться в одному класі з Маріанн, так що новини, мабуть, досягли їх швидше.
— Так, вона кинула Академію і вирішила піти в іншу.
- З чого це раптом? У неї тут не було проблем...
Філія та Айріс розгубилися від несподіваної новини.
— Бо там Франц...
Навіть тоді, коли я говорила, мій настрій був спустошений. Мар’ян збирається йти за Францом до району Труазен.
Коли Маріанна розлучилася зі мною, вона зібрала речі і повернулася в головний будинок Демірофф. Вона негайно відправила Кратьє заяву про відрахування, і сказала, що перекладається в Окулус.
— Я була дуже збентежена, бо вона раптово пішла без слів.
Айріс виглядала не дуже добре, як ніби вона була засмучена.
- Бо вона поїхала в поспіху і невдовзі напише нам.
Я теж була нещасною, заспокоюючи Айріс і Філію. Маріанн не надіслала ні листа, ані посильного, нічого вже про привітність з того моменту, як закінчила говорити зі мною. Вона, мабуть, дуже сердиться.
Здавалося, що на грудях лежала величезна кам’яна брила. Однак я мусила продовжувати своє щоденне життя.
***
Багато пішло на спад з того часу, як Франц став Майстром Шіцуро. Чи це тому, що він досягнув своєї мети? Вперше я вирішила пропустити тренування. Після випадку з Маріаном я була пригнічена.
Якщо я нічого не робила, це не означало, що я пішла з Академії. Я не хотіла, щоб все було так погано. Після довгих роздумів я вибрала віддалений сад у Академії. Я почувалася спокійно, бо була на траві, де ніхто не ходив. Коли мій розум прояснився, я відчула, що можу зробити все. Раптом на думку прийшло те, що Франц написав у листі.
Я тренуюся в лісі, коли залишаюся сам. Я почуваюсь добре, тому що відчуваю атмосферу лісу і повітря. Можливо, саме тому мені здається, що добре тренуюся.
Ти сказав, що концентрація працює найкраще, коли тренуєтеся в місці, де дика трава і дерева разом біля води? Особливо запам’яталася фраза, що коли дме легкий вітер, то це схоже на накопичення сил.
Але в Академії Кратьє не було ні річок, ані озер. У ліпшому випадку є тільки штучний ставок. Штучний ставок був вкопаний у землю, наповнений водою і містив тільки декоративних риб, таких як карп.
Але це вода. Я підійшла до місця, де розташовувався штучний ставок.
З’явився штучний басейн з водяним запахом і фонтаном. Я доторкнулася губами тильної сторони правої руки.
Шует.
З правої долоні з'явився Шует. Не змінюючи форми меча
Я спокійно відчувала потік повітря, тримаючи в руці Шует. Потім, як не дивно, вітер дув м'яко, і навколо Шует почали збиратися іскра енергії.
Іскорка йшла за моїми рухами, коли я розмахувала Шует. Шует все ще був у формі дерев'яного меча з синім свічким, але він, здавалося, танув в повітрі.
Невже це схоже на те, що я відчуваю? Мені здалося, що я дещо зрозуміла зі слів Франца про Шіцуро.
Через деякий час я схопила Шует і зайняла фундаментальну позицію кендо. Коли я схопила меч, то була в найсприятливішому місці і замкнула очі у цьому стані.
Я знову відчув м'який потік повітря. Це як чуже відчуття. Навіть з заплющеними очима я могла ясно бачити перед собою. Я розмахувала Шует з відчуттям, що падає листя перед очима. Я відчула це і відкрила очі, щоб перевірити Шует.
До чарівного меча був прикріплений аркуш.
Дивно. Невже для Шует краще, коли я тренуюся біля річки, озера або лісу, як і Шіцуро? Це був момент, коли я запитала його і він мені відповів.
— Шицуро и Шуетти спроектували силою Духа. Ми використовуємо свою силу там, де є багато духів.
Мені здавалося, що хтось говорить у мене в голові. У формі думок, а не голосів
Оглянувшись, я побачила хлопця з чорним волоссям. Я не могла бачити його очі через довгу щелепу, але чому-то відчувала його знайомим.
Хто це? Він продовжує дивитися на мене?
Замість того щоб соромитися, я хотів ближче його побачити. Я підійшла до хлопця і запитала:
- В якому ти класі?
Він поступово відступив назад, коли я спробувала наблизитися до нього.
— У тебе є справа?
Я витріщилася на нього і подумала, що він може чимось зайнятись. Або, можливо, він просто спостерігав і помітив меч. Ширкова аудиторія в захопленні від Шует.
Але хлопчик відступив назад і заглибився в ліс.
— За цим садом не доглядають. Ти можеш просто заблукати.
Він нижче мене ростом. Може, 1-й або 2 -ий клас? У мене було відчуття обов'язку інформувати його, як у старших класах. Але хлопець досить посміхнувся, почувши мої слова.
— Я подумаю.
Голос був нижчий, ніж очікувалося. Я підійшла ближче, щоб перевірити хлопчика з почуттям, ніби я його знаю, як наче я її де-то бачила, але хлопчик поступово відступив назад і зник у лісі.
— Це місце заборонено для відвідування!
Я пішла в ліс і покликала хлопчика. Але хлопчика ніде не було. Він не міг зникнути так швидко. Хоч би якими недоторканими були куточки саду, він не був складним місцем, тільки густі дерева. Ніби садовий ліс приховував хлопчика.
Чи бачила я коли-небудь привида, що живе в Академії? Я подумала про казку про привидів, яка була б у будь-якій школі, і відчула, як від шиї до спини в мене пробіг холодок.
Я відразу розвернулась і попрямувала до ранкового тренування. Завдяки Маріанні моє серце, здавалось, трохи заспокоїлося.
Поява нерозпізнаного примарного хлопчика була дуже страшною, але навіть незначні думки зникли. Коли я повернулася в зал, вчитель Келлі довго непокоїв мене.
коли ти раптово зникла? Ти повинна була попередити мене заздалегідь, якщо збиралася запізнитися.
- Вибачте, наступного разу я буду обережна.
Я схилила голову і бездушно вибачилася. У мене в голові не було нічого, крім інших думок.
Так чи інакше, це було життя Маріанн і Франца. Будь то відносини чи ні, судити обом, а не мені втручатися. Я вирішила залишити це на них двох.
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata