***
- Ваша Величносте, як ви себе почуваєте?
Запитав його Максим, коли Рітріх бухнувся в крісло. Якийсь час тому сцена на банці Графа Шуманікса була досить шокуючою.
— Там была Лидиана.
У розпачі пробурмотів Імператор.
Лидіана Літхи.
16 років тому з’явилася жінка, яку імператор Рітріх зустрів і пристрасно полюбив. Між ними розвивався пристрасний роман, який не заважав їм навіть у віці.
Рітріх, навіть коли був лише Спадкоємцем, не оголосував стосунків з цією жінкою. Тоді як члени Імператорської родини та інші аристократи мали багато любовних стосунків, Рітріх був іншим. До одруження він ніколи не тримав жінку за руку.
Потім він одружився з Гіллет, найстаршою донькою родини Хіллет. Пара змогла встановити нормальні стосунки. Однак Гіллети були дуже амбіціозними і хотіли контролювати владу імперії, зробивши її своєю власною владою. Через що, Імператор і Імператриця почали віддалятися один від одного.
Але колись вперше він як Спадкоємець Принц зустрів 20-річну Лідіану в той день, коли вона була присутня на банку Графа Шуманікса. Таємнича жінка з рожевим волоссям і фіолетовими очима, яка успадкувала кров короля Духів. Лідіана була першою любов’ю Рітріха, якому було за 30.
- Ваша Величність, Лідіана давно мертва.
Максим знову наголосив на цьому.
— Но...
- Ви просто звернули увагу.
Ритрих схопився зі свого місця, наче щось виникло поруч з ним.
— Потім виявилося, що Лідіани був сином, Герцог Литхі.
— Так, я пам'ятаю, тому був так. Це був ваш син...
— Син...
Ритрих згадав дівчину, яку бачив у центральному залі особняка Шуманікса. Гарна дівчина з білим волоссям і фіолетовими очима. Вона була дуже сильно схожа на Лідіана.
— Я наказав йому переодягнути його дівчинкою і виховувати її відповідно.
— Ваша Величність...
Це згадав і Максим. Обличчя Герцога Литхі, який просив зберегти життя внуку, проклятого Імператрицею. Імператор розповів Герцогу Литхі, як тимчасово уникнути прокляття.
- Саме це я і зробив.
Рітріх згадав останню зустріч з Герцогом Літхі.
— Одягай дитину. До певної міри це допоможе уникнути прокляття.
Він був упевнений, що саме це він і сказав тоді. Тоді дівчина, схожа на Лідіану, яку він бачив сьогодні, ймовірно...
— Я зовсім забув.
Очі Рітріха втупилися у повітря.
- Хлопчик... Я зовсім забув.
Максим занепокоївся. Незадовго перед тим, як заспокоєлося минуле знову встряло Імператора.
- Він дуже схожий на Лідіану, як і сказав Герцог Литхі.
Відкинувшись на спинку крісла, Рітріх заплакав і тремтів від плечей.
- Ваша Величносте, це може дійти до вух її величності. Будьте обережні.
І той, хто плаче Імператора, підняв очі і втупився на Максима. У його очах був гнів.
— Я прожив 16 років з закритими очима і вухами, щоб зрештою побачити його, шістнадцять!
Крикнув Імператор. Максим озирнувся, побоюючись, що його почують. На щастя, у спальні Імператора були тільки він і імператор.
— Лідіана, Лидиан...
Ритрих знову схибнув. Побачивши Імператора таким, Максим глибоко зітхнув.
Рано чи пізно на трон прийде приймач. Максима охопило зловісне передчуття, що хто б не став Спадкоємцем, кривавий вітер буде дути до тих пір поки на трон зійде наступний Імператор.
***
Після вечірки в домі Шуманіксів ми повернулися до нашого головного будинку. Було дуже приємно проводити час з друзями у тому маленькому місці. Це було щось, чого я ніколи не відчувала в своєму попередньому житті, коли мене задавала робота на неповний робочий день.
- То тепер ти їдеш до Траузена?
- Це станеться, коли почнеться новий семестр.
Франц кивнув на питання Філії і дав їй оголошення зі школи-інтерната Окулус.
— Моя сестра порадила мені цю школу, бо я сказав, що зацікавився Труазен.
Маріан оглянула оголошення про школу-інтернату і схилила голову набік.
— Академія-интернат Окулус? Я ніколи раніше не чула про таку Академію. Не думаю, що я бачила її в списку престижних Академій.
Маріанн була проникливою. Я збиралася пояснити Маріанн заздалегідь підготовлену відповідь. Але Франц перехопив у мене цю роль.
- На подив на віддалений район, історія Академії боргова, вчителі прекрасні, і це дуже спокійне місце. По-перше, оточення дуже добре. Дикі птахи, які живуть тільки там... o
Страсть віртуозу вражає. Францова одержувачка диких птахів у районі Траузен лякала.
— Але чи може бути добрий учитель у такому віддаленому місці?
Коментарі Маріанн різкими, але насправді я вже вирішила проблему вчителя. За допомогою грошей. У такій віддаленій місцевості навряд чи з’явилися б такі учні.
— Я щойно найняла нових вчителів з Хвандо, і вони сказали, що це престижні Академії. Я подала заяву з урахуванням цього.
Я внесла у Окулус досить велику суму грошей і попросила, щоб викладачський склад для Франца заходили найкращі вчителі. І щоб всі вчителі були жінки.
Через це я витратила всі гроші, які назбирала за час перебування тут. Я повинна в майбутньому продавати сукні та туфлі, які відтепер не ношу. Тільки так я зможу вколоти стан, не сильно залізаючи у кишенькові гроші.
Коли я вперше представила Окулус, це була незнайома школа, яку не знали. Тому ні батьки, ані Франц нічого не підозрювали. Я більш докладно розповідала про те, скільки років Академії-інтернату Окулус і наскільки вона хороша, ніж коли я проводила презентацію перед моїм босом. Мої батьки, які були стурбовані цим, з ентузіазмом сказали мені: « Якщо ти вибрала цю школу, то все буде добре.» Це була дрібниця.
« Це була єдина хороша академія-інтернат у районі Траузен, ймовірно, через його віддаленість », — сказала я, пояснюючи, що більше не шукала.
Звичайно, навіть якщо є більш престижна Академія, це єдине місце, куди Франц може піти. Я повинна була захистити Франца від хлопців.
— Траузен — майже прикордонна територія.
Маріанн, яка щось бурмотіла собі під ніс, повернула голову до Франца.
- Тоді ми будемо бачитися не так вже й часто.
Вона відчувала себе самотньою, але те, як вона говорила, і вираз обличчя були занадто спокійними. Проте я стала досить близькою до Маріанни, і могла прочитати її емоції з цього невиразного погляду. Це був знак розчарування, що Франц буде самотній поки його не стане.
Франц нерозумно відповів: « О, так, це правда. Але він більше нічого не сказав. Було просто ніяково. Але потім продовжив: « Я не думаю, що зможу бачити тебе досить довго, вибачте, але не хвилюйся». Це їхня справа.
Навіть якщо Франц не цікавився жінками, він підтримував їх. Я просто сподіваюся, що все піде так, як йде і не звернуться кудись не туди.
Стук-тук
Я почула, як хтось стукає у двері. Здається, що той, хто занепав духом, носив рукавиці. Це був палацовий Альто.
— Заходите.
Альто увійшов до моєї кімнати з підносом, на якому було печиво і чай.
- Шеф-повар іспек малінові пироги та печиво на закуску.
Альто дійсно компетентний. Не можу повірити, що він навіть постукала з великим підносом і двома тарілками в обох руках.
— Дякую, Альто. Мені просто потрібно було побавитися.
- Ви не проти залишитися тут?
Подруги кивнули у відповідь на запитання Альто.
— Так, тут ми почуваємося комфортніше. Ми не звикли перебувати в просторому місці.
Філія та Айріс полюбили це місце більше, ніж головну резиденцію Веста, яка була великою і яскравою.
- Яке полегшення.
Альто поставив на стіл тарілку з підносами і закусками. Коли все було готово, він розгорнув газету, висунуту з кишені і показав мені.
- Що це?
- Прочитайте цю сторону.
Коли я побачила статтю, на яку звернув увагу палац, то зрозуміла, що Ніколас Чіарде чув чутки.
— Кажуть, що майстер Ніколас з родини Чіард був поранений.
— Коли?
— У день дебюта Гопжі Кайли і дівчат, він скочився зі сходів та зламав ноги.
Я ще раз перечитала цю статтю. Його розповідь під назвою « Страждання Ніколаса Чіарда» була детальною.
Під час навчання в Академії-інтернаті Кратьє я був поранений і як результат, постійним лікуванням, через що мені довелося багато відсутнє. Щось подібне мало бути. Після того я запропонував їй руку і серце, але вона відкинула його. Щоб побачити її, я пішов на бал до Графу Шуманіксу, але вона відмовилася танцювати, після чого я спіткнувся про виноград, покотився сходами і зламав ногу.
Звичайно, останнім часом він сильно постраждав. У статті було опубліковано скарги Ніколаса у вигляді інтерв’ю.
— На сходах напевно була виноградна лоза! Я спіткнувся про цю лозу!
Однак ті партнери та інші мешканці подвір’я, які прийшли додому того дня, сказали, що не бачили винограду на вході.
« Наш особняк не лише сад, але й маленькі рослини на клумах. Крім того, зима сьогодні.
Навіть коли я була в особняку Шуманікс, на вхідних сходах палацу не було жодних винограду. Я навіть не бачила звичайного плюща.
— Він був покараний.
Айріс побачила статтю і стала говорити.
- Не тільки у Графа Шуманікса проблеми через цього хлопця?
Альто - дворецький втрутився в бормотування Айріс, сповнене занепокоєння.
- Про це можете не турбуватися. Сім’я Чіада зв'язалася з нами, щоб зберегти справу в таємниці.
З чого це! Я думала, Герцог Чіард збунтується.
- Можливо, він зробив це тому що хотів гарно виглядати перед Державою Кайлою.
Може Ніколас зробив це заради мене, але я не могла оцінити цього пориву. На щастя, це не завдала шкоди моєму дядькові.
- І сьогодні він оголосив про себе. З подарунком.
Почувши слова Альто, я зітхнула. Ніколас постійно доглядав за мною, не звертаючи уваги на те, що його ігнорували.
- Ви б не хотіли зустрітися з ним сьогодні?
Як тільки він дізнався, що я перебуваю в цьому будинку, всі листи і подарунки, які він посилав у головний особняок приходили сюди. Простір і без того було мало.
— Пізніше. Я зкладу все це в купу, а потім гляну, якщо буде настрій.
Але Альто - палацовий Альт не був задоволений.
- У цьому будинку для цього немає місця. Пані Кайла.
Це дійсно дратує. Подарунок не заслуговував миттєвого викидання.
— Візьми подарунки і пожертвуй їх у дитячі доми або необхідні установи. Листи я переглядаю пізніше, так що відклади їх.
— Ладно.
Звичайно, я не збиралася читати листи. Я впевнена, що ти знову написав якусь дурницю.
- І лист прийшов для Леді Маріанн. Візьміть.
Альто взяв листа з його рук і простягнув Маріанн.
— Дякую, Альто.
Маріанн, Філія та Айріс дозволили усім листам приходити до мене додому під час нашого візиту. Тому листи часто приходили до моїх друзів. Це було майже листи для моєї сім’ї.
— Це лист від однокласниці. Що відбувається?
Її однокурсник-аристократ теж був членом тієї вітальні, що і Маріанн. Маріанн розгорнула лист, який лежав перед нами і почала уважно його читати.
- Герцогиня Леодора покидає Кратьє. Вона заповнила заяву про припинення навчання під час канікул.
Усі ми були здивовані, дізнавшись про Леодор.
— Леодора не є спадкоємицею родини Шреман, тому їй не потрібен диплом Кратьє.
Айріс кивнула і прийняла відставку Леодори. Але я нічого не розуміла.
- Це правда, що у мене з нею був конфлікт. Але хіба через це можна залишити навчання? З Ніколасом все гаразд.
— Кайла, я не думаю, що ти можеш порівняти її з Ніколасом. Ніколас відрізняється від звичайної людини.
Філія кивнула і допомогла Айріс.
— Ну так, як би. Це дуже важко. Я б сказала, що він сильний.
Філія ледве вибирала слова, але я зрозуміла її. Так, Ніколас зазвичай не був психованним.
— Але Леодору ніколи не принижували. Тепер я вчуся в іншому класі, так що мені не довелося б з нею стикатися.
Айріс обережно втрутилася у розмову і мовчала.
— Верно, Кайла. Це не так просто, як ти думаєш.
Айріс була права. Про зникнення поведінкової системи голосування в Академії-інтернаті Кратьє також повідомлялось у газетних статтях.
Імена Філії та Айріс, які приславають петицію, були оголошені, але ім’я Леодори було анонімізовано. Крім того, стаття про Графа Карлсена, який використав владу директора, яку можна було використати дуже мало разів для безсилих простолюдинів, була представлена як красива історія.
— Уже тепер світські газети припускають, що противник є Леодора Шремен. Слухи поширилися по соціальному світі.
Якщо відомий аристократ, як Граф Карлсен, стане на сторону простих людей зі справедливими стандартами, репутація тих, хто був на протилежному боці, з того часу автоматично впаде. Чим вищий статус і репутація, тим більше подряпин зникало.
— Дивно, вони прикидаються, що до цього не робили того, як вважали себе розумним.
Після інциденту з петицією ставлення до вітальні змінилося, блискавично. Коли засоби масової інформації почали критикувати їх, вони обрали Леодору як козла відпущення.
"Ми не хотіли цього робити, але Герцогиня Шреман взяла ініціативу."
Довготривала тиранія вітальні була викликана діями однієї людини на ім'я Леодора. Зрештою Леодора кинула Академію не через мене, а тому що аристократи тієї ж вітальні піддали її оплакуванню.
- Мені не шкода Леодору, навіть якщо вона пройшла через це. Це ніщо в порівнянні з тим, що довелося пережити Айріс та іншим учням.
— Согласна.
Маріанн мовчки кивнула у відповідь на слова Філія. Тільки Франц не міг зрозуміти, про що говорять дівчата.
- Хто така Леодора?
- Ти не знаєш Леодору Шреман?
Викрикнув Філія з переляканим виглядом. Але Франц тільки тупо дивився на нас.
— Герцогиня Шреман з будинку Шриммен?
— Так, це дійсно симпатична третя дівчина! Це не та краса, яку ти коли-небудь забудеш, навіть якщо просто проходиш повз.
Філія не могла зрозуміти, як можна не знати такої гарної людини. Я думала, що Філії подобається гарному господарю.
— Ну, я вчився на другому курсі. Я навіть не знав однокласниці в моєму класі, нічого про інших...
Якщо подумати, Франц дійсно погано пам'ятав щось, якщо тільки це не було його інтерес.
— И.
Франц продовжував говорити так, ніби його фальшиво звинуватили.
— Хіба Маріанн не найкрасивіша учениця в третьому класі?
На мить запанувала тиша. Невдовзі після цього атмосфера була порушена розкотистим сміхом Філії.
— Тепер усім ясно, хто твоя наречена. Хо-хо-го. Слова Франца справді веселі.
На мить я здивувалася, але Франц міг говорити з безкорисливим і чистим серцем. Подивіться на це обличчя, яке навіть не червоніє.
— Волосся Маріанн нагадує мені пейтулу. Це дійсно красиво.
« Пейтула — рідкісне видовище птахів з блискучими червоними пір’ями. Як і слід було сподіватися, звідки виходив еталон краси Франца. Не можу повірити, що ти порівнюєш людей з пташиними пір'їнами".
Проте, коли я оглянулася, волосся Маріанн були дійсно подібного червоного-рижего кольору.
Невже Маріанн... навіть почервоніла?
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata