Алевелла: перш за все, давайте сховаємо мого молодшого брата/Презенті, і складімо нашого наймолодшого братика.
Глава 7. Система штрафів Академії-інтерната
Частина 7
***
Приблизно через місяць Ніколас одужав і повернувся в Академію. Кажуть, що Ніколас швидко видужав завдяки першій допомозі магічного терапевта. Але він не виходив так довго через психологічний шок. Він виявився чутливим. Це було несподівано.
Протягом місяця без Ніколаса я була в доброму настрої, тому що здала тести і отримувала хороші оцінки. Мої оцінки за поведінкою не були знизені, а оцінки по гуманітарних предметах набагато вищі середнього показника у 90 балів.
Я також добре звикла до переважного володіння мечем у стилі Стражай, і тепер могла змагатися з іншими людьми. Цього було недостатньо, щоб перемогти когось, але в деякому розумінні мої навички були близькі до інших.
Коли я тренувалася з Лавіан, студенткою класу лицарів, за мною виникла невелика метушня. Оглянувшись, я побачила Ніколаса, який повернувся до тренірового залу.
Обличчя Ніколаса стало довшим і гострішим, наче він схуд. Тоді несподівано я зустрілася з ним поглядом. Я повернула голову, щоб подивитися на вбивчі мене очі. Мені здалося, що я прийшла на нього напевно, але це було не так.
Послідовники Ніколаса повільно наближалися до нього. Здавалося, що вони розмовляють один з одним, але мене це турбувало, бо я нічого не чула.
— Кайла, зосередься!
Почувши голос Лавіан, я почала думати про війну. Але коли я побачила Ніколаса, що він наближається до мене, то відчула себе правильним.
Ніколас підійшов до мене з групою людей. Рана на лобі, яку я зробила йому тепер дуже була незабутня. Врешті-решт, магічне лікування здається настільки ж ефективним, як і дорогим.
- Минулого разу я багатьом зобов'язаний Кайле.
Він все ще дуже хитрий. Але його очі були повні життя. Він знає, що я мало не вбила його.
— Я поверну тобі борг в інший раз.
Ніколас злегка нахилився, поклавши праву руку на груди. Це було схоже на ввічливе привітання, але очі дивилися на мене незвично.
Ти збираєшся помститися.
У моїй голові загорілася червона лампочка і прозвучало шалене попередження. Якщо вони нападуть, то зроблять це в безлюдному місці, вірно?
Я негайно побігла до шкільного офісу і попросила гіда Академії. Інформаційна карта інституту — це велика мапа, яку роздають студенти, показуючи будівлі, сади, ворота та чутки в Академії.
Між жіночим і чоловічим гуртожитками розбитий сад. А в саду був фонтан, де студенти часто зустрічалися один з одним під час гулянок. Біля саду були конюшня і майданчик для занять верхової єзди, а за нею примикав треніровий зал.
- Це будинок жіночого корпусу, де ми проводимо заняття. Це будівля чоловічого корпусу Б. І бібліотека.
Я відзначила вулицю червоним олівцем. Головна дорога — стежка, де можна побачити маленькі дороги та задні ворота. Дві маленькі двері.
Я святкувала свої рухи пунктирними лініями і відзначала хрестиком місця, де було мало людей. Коли я залишуся наодинці, потрібно відправити туди, де багато людей. Наскільки це було можливо, я ходила з Філією, Айрісом або студентками із лицарського класу. Завдяки цьому я змогла уникнути Ніколаса близько двох тижнів. Але хоч би як я була обережною, у мене з’явилась нагода побути на самоті. Саме так і було сьогодні.
- Що? Тобі обов'язково повернутися прямо зараз?
Філія, яка їла зі мною морозиво в магазині десертів, оспедо отримала птицю-посильну з свого рідного будинку. Це новина, що батько Філії перебуває в критичному стані. На жаль, начальство почало перевіряти бухгалтерські книжки. Батько Філії, який підшукав над ними, був одружений і мав серцевий приступ.
Що, чорт візьми, робить батько Філії?
— Прости меня, Кайла. Повертайся одна. Все буде гаразд, якщо ти просто пройдеш через головні ворота і підеш по основній дорозі. Я йду прямо зараз.
— Ладно, поквапся и уходи.
Філія була моєю подругою, яка прислухалася до ситуації і намагалася не залишати мене наодинці. Таким чином, я могла повністю зрозуміти раптову ситуацію.
Але коли я вступив до Академії-інтернат у Краті, мої думки стали заплутанішими. Сонце зайшло, захід сонця опустився і в Академії, крім мене, нікого не було. Треба поспішати назад в гуртожиток. Ніколас і його група з'явилися переді мною, поспішно перегони. Хихия наді мною.
О, я бачу тебе.
- Нарешті ти одна, Кайла.
Ніколас взяв на себе ініціативу і повільно підійшов до мене. Ніколас і його група були у формі, але в їх руках була рапіра. Коли я придивилась, то побачила, що це було не для практики, а практичної. Вирішив поквитатися. Навпаки, мій одяг - це лише уніформа Кратьє з довгою спідницею.
Я побігла до жіночого гуртожитку. Але довгі ноги чоловіків і їхня висока швидкість не могли бути здолані. Передумавши, я знову повернулася до головних воріт. За головними воротами могли пройти перехожі. Я повинна звернутися за допомогою. Краще вийти на вулицю і покликати людей, ніж залишитися тут.
Так, там, зовні ...
Снаружи?
Я побігла так швидко, як тільки могла, і попрямувала до вхідних дверей. Того дня, коли я раптом спробувала вийти на вулицю, натовп Ніколаса постійно йшов за мною. Я бігла так швидко, як могла. Я вийшла з головних воріт, минала проїзну частину і попрямувала через міст у торговельний район.
Потім хтось потягнув мене ззаду за волосся. Він був послідовником Ніколаса. Я була оточена натовпом, моє волосся було схоплено. Там було кілька перехожих, але вони були налякані, і ніхто, здавалося, не думав про допомогу.
- Нарешті зловили. Ти тікаєш, як щура.
Обличчя Ніколаса, що посміхається, більше не виглядало добре, можливо, тому що він схуд.
- То що ти хочеш, щоб я зробив? Ти хочеш, щоб я спочатку розбив тобі голову? Або ти хочеш, щоб я зламав тобі ребра?
Ніколас злісно посміхнувся і наблизив своє обличчя до мого.
- Або ти хочеш, щоб я... Ти не міг вийти заміж?
Ха, я розхохотіла. Це було так смішно, що я не могла перестати сміятися.
- Що з нею? Невже вона з глузду з'їхала?
- Невже ти настільки злякалася, що поглузувала?
Решта хлопців дивилися на мене як на принизливу. Вони такі ідіоти. Вони все ще не розуміють, в якій ситуації опинилися.
- Це ви такі дурні. Ми за межами Академії.
У цей момент обличчя Ніколаса змінилося. Я приклала праву руку до губ.
— Шуетт.
***
— По-подожи, почекай! Не бий мене...
Ніколас, якого хотіли побити, просив милостиню продаючи своїх друзів, але я не слухала.
- Я ж казала тобі, що маю справу тільки з одним хлопцем.
Пак!
Незалежно від того, що форма Шует була тупий, це було б дуже болісно, тому що моя фізична сила збільшилася вдвічі. У багато разів більше, ніж у тренувальному залі. Я била Ніколаса, поки він не знепритомнів.
Бум!
Ніколас впав, як ганчірка. Дивлячись на його моментами висхідну груди, можна сказати, він все ще живий. Я переслідувала тих, хто втікав до наступної мети. Наступна мета — це вторинник, який схопив мене за волосся. Як сміє юнак, якому лише 15 років, хапати мене за волосся?
Використовуючи спритність, яку посилив Шует, я наздогнала втікача і схопила його за те саме волосся.
— Ааа! Чому я? Я впевнений, що ти маєш справу тільки з одним...
Він, здається, пам'ятає, що я говорила раніше. Дуже мило з твого боку.
— То це ти тепер!
Я знову схопила його за волосся і безжалісно вдарила. Якби він вдарився головою об підлогу прямо зараз, він помер би, тому замість цього я вдарила його в живіт. У нього буде зламано кілька ребер, але маги і це виправлять.
Я схопила двох інших, перш ніж вони встигли прибути в Академію. Я не знала, що так важко вдарити, щоб не змусити померти.
Потурбуючись про них, я повідомила про цього магічного терапевта, який проживав у Академії-інтернаті Кратя. Навіть якщо це не було всередині Академії, студенти сварилися один з одним і в кінцевому підсумку втрачають окуляри.
По -3 окуляра за кожного. Четверо хлопців, яких я збила. У результаті я отримала -12 балів і 1 бала за те, що увійшла в чоловічий гуртожиток без дозволу. Загалом за поведінку вийшло 87 балів.
І я не мав жодних претензій, тому що ці заходи були такими ж для Ніколаса та його групи, які слідували за мною.
Ніколас повернувся додому і відпочив під приводом хвороби. Ходили чутки, що йому доведеться заново проучитися третій рік через часті перепустки так як йому буде важко просунутись по службі. Це не моя справа.
Це був світ мого академічного життя, який я знайшла після того, як отримала свою оцінку. Ніхто не затівав зі мною бійки, і Леодора більше не стала ускладнювати мене вступом до вітальні.
***
Я насолоджувалася спокоєм і поверталася додому тренувати Франца. Як і очікувалося, він був дитиною, яка добре підходила до Шіцуро. Тож бар’єр навколо будинку у формі щита став чудовим та красивим.
Обличчя Франца теж виглядало більш впевненим, ніж раніше. Раніше мене це лякало, але зараз це виглядало добре.
— Сестра, мне дуже жаль! Час вийшов. Я зараз повернуся.
Франц, який подолав бар’єр Шітцро, подивився на годинники, які тримав у руках, і швидко почав вдягати піджак.
— У тебе була призначена зустріч?
— Леди Марианн. Вона попросила мене поїхати з нею на ярмарку перелітних птахів у Імперську столицю.
- ...Ви часто зустрічаєтеся.
— Леді Маріанн теж любить перелітних птахів. Минулого тижня я теж весь день говорив про нові речі.
Справді... Це так? Маріанн в Академії цікавився тільки становищем Імперій, дипломатичними відносинами з сусідніми країнами, річним бюджетом імперії та грошовою потоком ринку.
Я часто зустрічалася з нею, бо вона навчалась у тому ж класі гуманітарних наук, що і я, але вона була дитиною, яка навіть не знає як виглядає горобець, не кажучи вже про перелітних птахів. Подумала я, спостерігаючи за спиною Франца, коли він йшов до місця зустрічі.
Нехай вони самі вирішують свої проблеми. У будь - якому разі шлюб — це їхнє майбутнє. Цим двом було всього п'ятнадцять років.
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/201-po-pershe-zakhovai-mo-moho-molodshoho-brata