Колосальна фігура, яку завантажували в те, що виглядало як вода, подивилася на мене зверху вниз. Вона була божественною і жадібною... Гаразд, ні. Я зайшов надто далеко, я просто іноді захоплююся.
Це був Синій Бріліант. Вона витріщилася на мене відразу після того, як я представився. Чесно кажучи, я поняття не мав, що творилося в її тисячолітньому мозку; я все ще застиг у статуеподібну позі, віддаючи Сантименту Брилліантів з досить натягнутою посмішкою. Поруч зі мною Синя Жемчуг кинула на мене останній погляд, перш ніж повільно відійти в сторону, залишаючи всю увагу на мені.
- Ти та Періот, яка виконала той... Танець, чи не так? — запитав Синій Бріліант своїм характером повільним голосом. Тепер, коли я бачив її зблизька, її обличчя віддзеркалювало глибоку депресію.
- Так, мій Діамант! — Я відразу відповів, не порушуючи положення ні на міліметр.
— Розслабся, — лагідно наказала вона.
Я опустив руки по швах, випускаючи непомітний подих полегшення, очікуючи її наказів.
— Казай, — сказала вона після кількох секунд мовчання, починаючи розчісувати довге шовкове волосся.
З мого боку, я глибоко зітхнув, поки мої плавні пальці активувалися. Вони пронеслися по повітряу на високій швидкості, щоб розвернути масивний голографічний екран. Чорт, як же я люблю свої роботизовані частини. Коли я збільшив парючі панелі до розміру, достатньо великого, щоб великий Бріліант міг легко їх бачити, я почав свою презентацію.
— Мій Синій Бріліант, я ретельно проаналізував місію, яку ви мені призначили, і був глибоко зачарований оригінальною механікою вашого транспорту - почав я, блискучи найпереконливішою посмішкою з мого репертуара, як заправка продавця по домах. — Але Ера 1 позаду, і ваш паланкін заслуговує модернізації, гідної вашого суверенітету.
Я зробив пальцем, і в повітрі з'явився перший тривимірний слайд.
— Для початку, поговоримо про комфорт і пасивну безпеку: штори. Я пропоную замінити звичайну тканину на розумний текстль з молекулярних захисних матеріалів. Ці штори не тільки зберігатимуть вашу приватність; в разі будь-якої атаки повстанців вони миттєво затвердять до міцності, переважаної титан, блокуючи всякий удар.
Синій Брілліант на мить зупинила руку в волоссі, прислухаючись. Я клікав пальцями, щоб перейти до наступного слайду, який показує левитаційний двигун.
- По-друге, ефективність пересування. Я повністю перепроектував внутрішні гравітаційні ядра. Тепер паланкін буде оснащений системою квантового демпфіювання, яка усуває всяку турбулентність. Крім того, я створив інтерфейс повної конфігурації: через синхронізоване управління на вашому планшеті - або той, яким ваша Жемчуг може керувати віддалено, — паланкін зможе змінювати свою зовнішню структуру, приймаючи будь-яку геометричну форму чи колір за вашим бажанням, залежно від вашого настрою чи вимог придворного протоколу. Більш витончений, швидкий, нескінченно безпечний і, звичайно ж... набагато крутіше.
Я завершив речення ледь помітним змахом рук, залишаючи креслення паряючими в пару кімнати, поки я чекав вертикта блакитного божества.
- Це були б основні модернізації. Тепер я відправлю вам файли з технічними деталями, щоб ви могли вирішити, які додані вам бажано, і я зроблю все можливе, аби виконати кожне з них, - сказав я з бездоганною посмішкою, передаючи дані на планшет Сіней Жемчуг. У таких корпоративних ситуаціях найкраще бути точним і прямим.
— Почекай, — несподівано перервав мене гучний голос Блакитного Брілліанта і застав мене зупинитися як вкопаного. Я зовсім не очікував, що вона мене покляне.
— Да, мой Бриллиант?
- Я хочу почути більше твоїх... Вона сказала, що відклала гребінь на край басейну. Її меланхолічний погляд тепер виглядав зовсім інакше - заінтригований.
Я кивнув, знову розвертаючи в повітрі свої плавні пальці.
Мені підвищать зарплату за це? Якого біса я думаю, мені тут навіть не платять, — відчитав мене подумки, відчуваючи, як крапля холодного поту тече через затилку.
— Мій Діамант, насправді я готовий до чорновиробок інших інженерів.
З цього моменту все втратило сенс. Я провів кілька годин, які потім перетікали в дні - з Синім Бріліантом, який слухав мене з повною увагою. Її Перла постійно зайшла в розмову, запитуючи технічні та логічні деталі; ми здебільшого стали суперскладною робочою Трійці. У розпал цього божевілля я на долю секунди згадав, що моя власна Перлина була залишена чекати зовні кімнати, але піти було неможливо; ви не можете просто сказати Бріліанту, Що збираєтеся зробити перерву.
Легко, що, шість днів поспіль? Шість цілих днів, коли я включив режим « Старого генія Перідот Про Макс 15 Ультра" на повну. Моя розумова обробка була розогнана так високо, що я навіть не знав, чи розуміє Синій Брілліант половину квантових технічних тонкощів, які вилетіли з мого рота, але бачити, як вона киває і внімає, було для мене достатнім.
Зрештою, коли строк презентації закінчився, ноги повністю підторгнулися. Я виявився простим на підлозі на спині, мій самоцвітав від безглуздого розгону інтелекту, який я викликав, щоб просто вижити в цій зміні.
Синій Бріліант подивилася на мене зверху і урочисто кивнула.
— Зроби все, що запропонувала. Тільки впевнись, що не надто сильно змінюєш зовнішній дизайн паланка... Це викликає у мене ностальгію. Поняла?
— Поняла, мій Бріліант, — відповів я з підлоги і вставав якомога краще, щоб віддати салют владі.
Я доповз до ніг, і Синя Жемчуг ввічливо прибирала мене до великого виходу. Коли я переступив поріг у коридорі, перше, що побачив, — це мій Жемчуг. Вона стояла на тому ж місці, де я її залишив, але була напружена як дошка від нескінченного, майже тижнів очікування.
— Моя Перидот... — Я змогла вимовити Жемчуг, виходячи з заціпеніння, щоб віддати мені військовий салють із посмішкою на обличчі чистого полегшення.
Я глянув на Синю Перлу, яка ледь помітно кивнула нам головою.
— Через кілька днів я надішлю вам офіційне повідомлення про переїзд у нашу майстерню Брилліанта, — попередила нас Синя Жемчуґ з мирною посмішкою перед тим, як формально піти по коридору.
Як тільки вона пішла, я відчув, як всі сили покинули моє тіло, і я мало не впав обличчям в підлогу від чистого виснаження, але рефлекси моєї Жемчуг були швидше, й вона міцно зняла мене у свої обійми.
— Дякую, Жемчуґ. Я щиро усміхнувся і став на ноги.
- Готові повернутися в нашу лабораторію, моя Перидот? — Вона запитала, з ентузіазмом відповідаючи на жест.
- Так, будь ласка. Пішли, - відповів я, поки ми повільно йшли назад до варп-плещадки.
Тим часом всередині колосальної королівської ванни...
Синій Брілліант не зводила очей із масивних дверей, через яку щойно вийшла зелена вчений, спостерігаючи, як її особиста Жемчуг тихо повертається. Будь-яка інша сутність в урядовій системі могла б подолати страх у цій кімнаті, але Синя Перлуг? Хто вона була насправді? Вона була самоцвітом, який стояв твердо поруч з матріархом під час її найгірших депресії. В основному її логіка була така: чим більш пригнічена і нестерпніша стає атмосфера, тим сильніше стаю я. Справжній воїн емоційної підтримки.
Синя Жемчуг елегантно встала поруч з Сінієм Брілліантом, повертаючись у свою бездоганну статуеподібну поз. Через кілька хвилин мирна тиші велика божества порушила мовчання, не залишаючи своєї ванни з есенцією.
— Ти можеш малювати, Жемчуг, — дозволив Синій Бріліант м’яким голосом.
На обличчі Сині Жемчуґ з’явилася ледь помітна усмішка. Вона відразу викликала свій голографічний планшет і почала робити ескізи силуету свого Брилліанта - художній ритуал, який вони обидві любили та знаходив у ньому потіху. Тим часом думки Сіного Бріліанта повернулися до спогадів про Розову. Атмосфера повернулася до звичайної меланхолії.
Повертаючись до нашої працьовитої Періот:
- Нарешті, чорт забирай! - Я задер горло, ломився на підлогу в той самий момент, коли Жемчуг зачинив двері нашої лабораторії.
Моя Жемчуг, яка до цього моменту, здавалося, вже звикла до моїх людських істериків від виснаження, навіть не кліпнула. Вона підійшла, підняла мене з підлоги, як мішок картоплі, і потягнула прямо до того, що було, нарешті, чортовим ліжком!
Так, я нарешті побудував собі справжнє законне ліжко. Можете повірити, що в цій Імперії у тисячу разів легше дістати чисті діаманти для експериментів, ніж простий, жалюгідний подушку? Мабуть, текст був розкішшю, досяжною лише цим проклятим Сапфіріям і витонченій аристократії. Але хто, чорт візьми, я? Я людина-інженер, замкнена в тілі найрозумнішого Самоцвіта у галактиці. Я спроектував і зробив свою власну високотехнологічну подушку, не запитуючи ні у кого дозволу. Я назвав це "Работа до Отказа". Менталітет трудоголика, дитинко. Ха-ха.
Коли я з задоволенням занурився у комфорт свого імпровізованого матраца, я почув приглушені звуки типового німого сперечання Жемчуг із Ярбісом щодо управління екранами майстерні на задньому плані.
Мої очі загоїлися, і мені вдалося прошепотіти останню фразу, перш ніж повністю втратити свідомість:
— Я переобещала...
https://literna.net/uk/books/184-vsesvit-stivena-idealnii-periot