Після того, як Фандрала забрали до цілителя, я відправився в тронний зал, де зараз були мої батьки і мати.
По дорозі я обмірковував наступний крок.
(Я дуже хочу піти в бібліотеку. Можливо, навіть почати вивчати магію - одна ця думка викликає мене в захваті.
З широкою посмішкою на обличчі я увійшов у тронний зал, який можна описати одним словом: чудовий. Пол і стіни були зроблені з золота, по обох сторонах стояли воїни в золотих доспеках, очікуючи наказу свого короля, на стелі висіла велика картина із зображенням Одина, а навколо нього - зображення дев'яти світів.
"Я бачу, ти, мій син, переміг свою першу перемогу", - сказав Один з посмішкою на обличчі.
Я вклонився своєму королю.
"Батьку".
Моя мати з усмішкою стояла біля одного.
"Син. Про що ти прийшов просити свого батька?", - сказала мати.
Я завжди дивувався здібностям моєї матері розуміти, чого я хочу.
Усміхнувшись, я попросив дозволу увійти до королівської бібліотеки.
Це здивувало одина і Фріггу, вони ніколи б не здогадалися, що мого прохання буде подібне.
Після першої перемоги на тренуванні Тор попросив потужну зброю.
"Навіщо тобі туди?" - дуже серйозно запитав один.
"Я хочу більше дізнатися про Дев'яти Мірах. Це ж стосується магії, мені потрібно дізнатися більше про здібності і краще місце для цього - там."
"Чому б не піти вивчати магію в інше царство? Там повно вчителів, гідних навчати принца".
"Я хочу знайти свій власний шлях".
Якийсь час вони мовчали, здавалося, один довго думав, перш ніж відповісти.
"Дуже добре! Але ти не зможеш вчитися магії, не перебуваючи поруч зі мною або своєю матір'ю. Немає нічого небезпечнішого, ніж дурня, що возиться з тим, чого не знає".
Я вклонився на знак подяки.
"Дякую, тато".
Я повернувся і вийшов з тронного залу, прямуючи в сторону бібліотеки.
По дорозі я зустрів Тора і двох його друзів, Тору, як завжди, посміхався.
"Брат, я чув про те, як ти побив Фандрала. Славно".
Він міцно обійняв мене, а потім повернувся до двох хлопців, які посміхалися.
"Звольте представити вам моїх друзів. Здоров'я з бородою - це Вольтагг, нехай тебе не зводить його вага, він один із найсильніших в Асгарді".
Потім він вказав на людину, яка, я б сказав, був дуже схожий на азіата, або навіть можливо на напівельфа.
"Це Хогун, один з найвишуканіших у володінні мечем".
"Приємно познайомитися, маленький принц".
"Нарешті хтось вбив у цього самовпевненого хлопця трохи скромності. Може, тепер він перестане так багато базікати на святах?"
Хогун і Вольтаґ усміхнулися.
"Мені дуже приємно. Я взагалі здивований, що хтось може довго перебувати поруч зі своїм нахабним братом".
Вони обоє почали сміятися, тоді як Тор виглядав ображеним.
"Хватить жартувати. Давай, брате, вип'ємо і відсвяткуєм твою першу перемогу. Давай влаштуємо велику вечірку".
"На жаль, я не можу. Я попросив у батька дозволу піти до королівської бібліотеки".
"А навіщо тобі туди йти? Просто купа старих книг", - збентежено запитав Тор.
(Іночі я вражений тим, наскільки був дурним Тор до того, як він втратив свої сили і потрапив на Землю. Він має книжки з тисячами років практично про все, а він навіть не встиг подивитися.
Намагаючись приховати свій шок, я відповідаю.
"Я хотів би стати більш могутнім, брат. І немає місця потужніше, ніж це".
Тор і Вельштагг нічого не зрозуміли, але я помітив посмішку Хогуна.
"Так що вибачте мене, не зможу зараз відсвяткувати".
Я пройшов повз них трьох і нарешті увійшов до бібліотеки. Вона була гігантською, тисячі і тисяч книг, вона була розміром з місто, можна було витратити дві тисячі років на читання та не пройти й половини шляху. Але це тільки загальні дані, справжня цінність бібліотеки полягала в її підвалі.
У підвалі я знайшов двох охоронців, що стояли перед двомаметровими чорними дверима.
"У мене є дозвіл мого батька".
Після моїх слів двері відкрилися, і внутрішнє приміщення стало нагадувати старовинний європейський замок. У більшості книг було менше книжок, ніж у головній частині бібліотеки і більшість з них були зібрані забороненими та могутніми книгами.
Я почав переглядати назви книжок, серед яких були книжки про магію, ритуали, щоденники, зустрічі з небожицями і навіть про те, як створювати або знищувати планети - обсяг знань був просто божевільним.
(Пора повернутися до старих звичок).
Я підійшов до великої книжкової шафи, де були тільки книги про магію і як її використовувати.
***
Багато днів по тому.
(Я дійсно тільки починаю)
Останні дні я живу тут, під землею.
(Мазія - це не що інше, як використання "виразів" в програмуванні реальності, якщо ви знаєте мову, на якій була створена реальність, ви можете використовувати ці вади для виконання своїх бажань)
Переді мною лежала книжка, де описувалися стародавні руни, кожна з яких мала своє застосування.
(Це, звичайно, потужно. Але є обмеження: я можу використовувати ці руни тільки тоді, коли вони вирізані на космічних каменях. Один віддав своє око, і щоб збагнути силу рун, він приніс себе в жертву, дев'ять днів провісел на стовбурі ясеня Іггдрасіля, прибитий до нього своїм же копеям Гунгнір. Він отримав силу, він може використовувати магію так само легко, як дихати, але ціна надто велика. Принаймні для мене. У мене є ідея, як використовувати руни, не носись з собою мішок із магічним камінням. Але існує ще одна проблема: щоб використовувати руни, треба зрозуміти значення і те, що вони роблять. А це завдання не з легких)
Я встав і підійшов до найближчого столу, де знайшов аркуш паперу з руною, відмінною від тієї, що була в книгах. Це було моє власне творіння.
(Ця руна використовує ті самі принципи, що й інші, але з ідеєю перетворення божественної енергії, тобто моїх сил, в магічну енергію. Щоб використати її, я наведу мітку на своє тіло. Якщо все пройде успішно. Після нанесення мітки я пристосую для татуювання та інші руни, які активуються в потрібний момент і отримувати енергію від головної ручки. Залишилося тільки зібрати матеріали і зробити красиве татуювання, але спочатку треба поговорити з батьком. Сумніваюся, що це пройде повз його око, коли я почну)
