- Уа-а...
- Вам залишилося не так багато часу. Ви повинні бути дуже обережні.
Почувши наполегливі слова Лілі, Моллі не хотіла кидати.
Коли це почало виявлятися, герцогство стало готуватися серйозно. Потім лікар сам викликав акушерку. Хоча лікар і був жінкою, її досвід роботи відрізнявся від досвіду спокушеної повитухи.
Всі в герцогстві нервували через родові Моллі. Ті, хто знав, наскільки крихка їхня мадам, в кінцевому підсумку ще більше напружилися.
Настільки, що навіть байдужі почали нервувати. Все було в порядку.
І тут настав час... коли Молли розтягувала нитку, перш ніж подивитися в нервове обличчя Лілі.
Вона вже намостила прекрасний лоб. Ніть випала з її руки, поки вона розтягнулася.
- Вам знову боляче?
Молли кивнула.
Очевидно, з наближенням пологів біль встромлювався у її живіт. І це означало, що незабаром вона може народити. Моллі спробувала розчавити лоб, що зморився через біль.
Вона випинула сильне неприємне відчуття і схопилася за живіт. Той вже був твердим, як камінь.
- Мадам, з вами все гаразд?
Моллі навіть не могла висловити свої почуття, бо біль у животі вдарив її прямо в хребет.
Я знову і знову відчував біль.
Коли Моллі, покрившись великим холодом, не могла дихати як належить, Лілі швидко викликала акушерку.
Через раптово начані схваток Моллі перенесли в вітальню. Дійсно, пологи почалися на десять днів раніше запланованого періоду.
Акушерка з спантеличеним виглядом поспішно увійшла в вітальню.
Невдовзі після того, як у Моллі почалися сутички, Рувима (на території імператорського палацу) знайшовся. Те, що він почув, ледь увійшовши в особняку у поспіху, були крики Моллі.
- Що, чорт візьми відбувається, раз моя дружина так кричить?
- Це... це сталося швидше, ніж передбачалося...
Рувим побіг до вітальні, відштовхуючи сором’язливого палацу.
- Пане, вам не можна в родинну! Якщо ви зараз увійдете, це буде небезпечно як для матері, так і для дитини!
Рувим зупинився і завмер, почувши, що Моллі може опинитися в небезпеці.
Він нервово закричав, почувши новий крик через двері:
- З Моллі все гаразд?
- Це просто пологи. Будь ласка, зачекайте ще трохи.
Стоячи за дверима, він не міг приховати своєї тривоги. Час від часу, коли Рувим чув її крики, він тут же відчував, як серце обливається кров'ю від безпорадності.
- Що відбувається?
- Голови поки не видно.
- Все ще?
- Раз вона народжує вперше, це буде досить довго. Так що, будь ласка, заспокойтеся трохи, герцог.
Як він міг заспокоїтися?
Щоразу, як Рувим чув її здалений крик, він не міг встояти перед своєю нервозністю і піднімав ногу.
Однак, незважаючи на всі сподівання, пологи Моллі лише затягнулися. Двері трохи розсунулися, і з'явилися руки служниці, все в темно-червоній воді - ніби сталася смерть.
Дитина ще навіть не вийшов, але кривавий запах вже переповнив кімнату. Крики Моллі також поступово ослабли.
- Чому досі ніяких новин?
Зрештою Рувим розлютився, поки стримувався перед наполяганням. Лікар схилив голову і відповіла з здивованим виглядом:
- Мадам така слабка, що не може народити нормально. Такими темпами...
Вона не могла поспішати. Оскільки чинити опір, дивлячись в очі герцога Рувима вона не могла, вона знову поклонилася:
- Можливо, вам доведеться вибирати між дружиною і дитиною.
Рувим опинився в темряві.
Про цей варіант розвитку подій він думав десятки і сотні разів раніше, але з іншого боку, завжди придушував цю ідею.
- Як нам врятувати їх обох?
- Я обов'язково зроблю все, що в моїх силах, але...
Кулак Рувима затремтів, коли він схвильовано проковтнув свої слова. Він згадав, з якою легкою Моллі чекала їхня дитина.
- Якщо доведеться вибирати між ними дві, будь ласка, спасіть мою дружину.
- Добре.
Доктор поклонилася і знову увійшла в кімнату.
Навіть кімната, яку було видно крізь щілину, пахла кров'ю.
Крика дитини ще не була чута, а іноді кричала тільки Моллі.
-Ще трохи, тільки трошки!
Голоси стривожених людей теж були повні сліз.
-Будь ласка, Моллі.
Рувим стискав руки, коли сидів на стільці і не відходив од дверей.
Хоча він ніколи нікому не молився, все одно стискав руки - вперше в житті. У розпачі він доторкнувся до свого чола.
- Н-а!
Усі погляди на це породили голосний звук, який все ж відрізнявся від того, що вони чули до цих пір.
Однак, незважаючи на те що крики дитини вже багато разів роздавались, вона все ще не думала відкриватися.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache