По всьому будинку марказа розпровадили поспіхом. Збентежений блідістю Моллі, яка була в його обіймах, Рувим почав кричати:
- Покличте лікаря!
Лікар несподівано розказував блискавку і кинувся геть. Оскільки марки та маркази спочатку сподівалися насолодитися на вечірці, їхні почуття несподівано змінились на розпач.
Доктор, зробивши глибокий вдих, повільно опустився біля ліжка. Мовча, лежачи в кімнаті, де було злегка тепло, вона все ще здавалася досить блідою.
На обличчі лікаря з’явилася легка зморшка, коли вона почала оглядати різні місця. Вона швидко доторкнулася своєї аптечки, але незабаром була змушена ту відпустити, так як там нічого не було.
І Рувим був роздратований цим, очевидно, мальовничою поведінкою. Цього навіть не вистачало, щоб поквапити лікаря почати лікування. Вона сиділа в кабінеті, тільки схилила голову. Він більше не міг нічого вдіяти, крім як вилити гнів, що бушував у нього прямо в голові.
- Чому ти постійно схиляєш голову? Тобі потрібно прописати що-небудь, або, що ще краще, розкажи мені про будь-які симптоми!
- Мы... Ну, герцог ...
- Якщо ти не скажеш мені негайно, я буду рахувати тебе, особисто, відповідальною за хворобу моєї дружини.
Герцог ніколи не був з людей, що говорять необдумано. Лікар відразу опустив голову.
- Я не впевнена, було б добре сказати вам про це, але ... Вітаю.
- Вітаю?
Рувима відразу перекосився.
- Ти тільки що поздоровила мене з тим, що моя дружина хвора?
- Ну, це не те, що я намагаюся сказати...
Погана лікар все нижче опускала голову.
- Мені здається, герцогиня в положенні.
- Що...
Рувим, збитий із пантелику, не думав як він виглядав в цей момент.
- Що лікар хоче сказати?
Йому здавалося, його голову тільки що перезавантажили. Він навіть задумався, невже з'явився новий медичний термін, про який він не знав.
- Хто, що?
- На початку викидень може статися з жахливою легко, але попри кровотечу у дитини все ще прокидається пульс. Повинна сказати, це - просто чудо.
Коли лікар знову повідомив йому про це, Рувим почувався спустошеним і він навіть не хотів розгніватися.
Дитина.
Вона носила їхню дитину. Рувим відразу розчулився. Коли у нього, нарешті, защипувало в кінчику носа, він несвідомо повернув голову.
Він ніколи навіть не думав про таке. Він і не думав про те, щоб вона, така тендітна, родила. Ні, він навіть не мав цього на увазі. Для нього вже чудесним чудом було те, що вона була поруч.
Тим не менш, вона носила дитину. Вона пройшла всі ці труднощі разом з дитиною. Коли він усвідомив, що навіть таке маленьке тіло, як у неї, не лише його дитина підростало, то глибоко зворушив серце.
- Якого біса ти...
Тут він обережно взяв Моллі за руку. Маленька рука повільно опинилася в величезній, порівняно з її рукою. Кончики її пальців були холодними, і це, як і її блідість, викликало в нього біль у серці.
- Що ж тоді з лікуванням?
- Я пропишу ліки, які не вплине на дитину. Оскільки у неї вже була кровотеча, вона стане дуже чутливою, тому ви не можете бути з нею вкрай обережні. Але, якщо ви будете використовувати ці ліки...
- Якщо?
Рувим, коли лікар знову зробила короткий паузу, підняв брови. Ох, у слабого лікаря не було вибору, крім як відкласти вбік всі свої думки і інформувати його чесно.
- Герцогиня надзвичайно крихка, так що це може виявитися для неї не так просто.
Рувим щільно стиснув губи. Він довго не говорив ні слова.
Бук - звук палаючих дров - і печінка лікаря відразу стискалася.
- Травма. Лікування доведе які-небудь проблеми?
- Ні. Травму можна вилікувати досить швидко.
Поки я тебе не залишу в спокої, якщо виникнуть якісь пропуски у лікуванні самої травми.
- Добре, я зроблю все що в моїх силах.
- Інші ліки...
Погляд Рувима впав на Моллі. Здається, він не міг прийняти сам ніякого рішення.
- Я поговорю з тобою пізніше.
*
Моллі здавалося, що вона ширяє в повітрі.
Вона нічого не відчувала - ні часу, ані де вона. Тіло здавалося важким, наче занурене у воду, і все ж легким, ніби вона знаходилася на хмарі.
- Ти не спиш?
Піднявши її повіки, вона змогла побачити його на яскравому світлі. Він, здавалося, трохи затьмарений, здавався їй досить незнайомим.
- Ру... вим?
Хриплий голос зірвався з її маленьких губ. На мить тріснув її відволікання, і в розум почала вторгуватись одна за одною жахливі події.
Вона здивовано підскочила, але Рувим швидко повернув її назад. Коли її груди почали різко вдиватися і опускатися, він обійняв їх.
- Тобі нема про що турбуватися. Тебе більше ніхто не чіпатиме.
З ніжного обійму її дихання поступово стало нормою. Її непевний погляд також поступово застиг.
« Я більше не там»
Це було не таке вже ганебне місце. Це було не те місце, куди не проникав ні один промінь світла і, крім того, поруч не було ніяких огидних людей.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache