Моллі не договорювала. У той день вона просто вирішила, що їй буде абсолютно байдуже.
Моллі поводилася так, ніби чула історію про когось іншого.
- Я ціную, що ви дали мені знати, мадам. Завдяки вам я змогла зрозуміти, як справи в вищій громаді.
Нібея, почувши добрі слова Моллі, припинила давати коментарі. Вона все ще турбувалася про тендітну жінку, але не хотіла змушувати себе до подальших розмов.
- Але, коли ви збираєтеся провести наступну чаїння? Я завжди з нетерпінням чекаю їх.
Нібея приємно усміхнулась, і їй було варто змінити тему розмови на приємнішу.
- Ми проведемо наступну чаю десь ще, крім салону.
- Де ви плануєте його провести?
- У будинку марказа є помаранчерея, де ще можна насолодитися весною. Ви зможете добре провести час, навіть якщо будете просто зігрітися і насолоджуватися природною красою.
- Це чудова ідея, марказа Нібея. Я впевнена, що іншим це теж сподобається. Коли зима наближається, то сама природа притягує вас.
- Справді?
Зрештою, обмінюючи оповіданнями, вони повільно піднялися на ноги.
- Тоді мені пора.
- Дуже вам дякую, що приїхали сьогодні.
- Що ви взагалі хочете сказати? Побачимося на новому чаю. Будь ласка, до тих пір стережіться.
- Вам теж варто себе охороняти.
Нібею була привітною. Тоді Моллі, дивлячись на карету, що від’їжджає, встала біля дверей.
Але невдовзі їхня обіцянка була порушена. Коли Моллі повністю видужала, вона почула, що маркиза Нібея у свою чергу застудилася.
Тому Моллі відразу переконала Рувима дозволити їй відвідати марку.
Він уже приготував багато людей, які мали стежити за нею, але йому здавалося, що його проблеми ніколи не закінчаться.
У той час він усе ще був зайнятий і прив’язаний до імператорського палацу. Після довгих роздумів Рувим нарешті зняв заборону, яку раніше видав Ліндону.
*
Моллі, озираючись на вулицю з вікна карети, почала жестикулювати знайома вивіска.
- О, ви не могли б зупинитися перед он тим магазином? Я хотіла б купити подарунок до цього візиту.
- Слухаю.
Карета зупинилася прямо навпроти магазину. Але їм довелося досить довго їздити туди-сюди. Коли вони не знайшли підхожого місця, Ліндон привіднув вікно карети.
- Не думаю, що тут можна залишити екіпаж. Дорога настільки незручна, що треба припаркувати карету подалі звідси.
- Мадам, якщо ви хочете щось придбати, дозвольте мені купити це.
Вона відразу похитала головою, почувши Гілберта, який сидів прямо навпроти неї.
- Ні, це виберу я. Кажуть, що вибирайте подарунки самостійно і вам слід бути щирими.
- Тоді я зараз повернуся з екіпажем.
- Так, я чекатиму тебе прямо в цьому магазині.
Карета, висадивши Моллі та її лицарі на узбіччі дороги, повільно прийшла в рух знову. Моллі швидко підняла комір.
- Зараз досить ветрено. Вам краще швидше увійти в магазин.
Моллі відразу прискорила свій крок, слухаючись вказівок Лінтона. Цього разу вона не повинна застудитися - правда. Протягом усього цього часу вона міцно стискала свій комір.
- О господи.
Саме тоді, коли Моллі впорядковувала одяг, лицар несподівано підхопив її. Вона мало не зіткнулася з кимось, що вибігав із магазину.
- Ви в порядку?
- Так, я в порядку.
Здивування в очах досить швидко злегилося, але з людиною, з якою вона зіткнулася, щось було не так. Незважаючи на те, що він очевидно був винен, він все одно вийшов з себе і став тикати в неї пальцем.
- Гей, ти куди взагалі дивишся?
- Потише.
Ліндон негайно зупинив чоловіка, який наткнувся на неї.
Як тільки очі чоловіка збиралися загорітися, він раптом впізнав свого господаря біля Моллі.
- О боже, герцогиня. Давно вас не бачив.
Вона завмерла і повільно підняла голову.
У цей момент Моллі зосередилась на мерзенному виразі обличчя цієї людини.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache