Коли стан хворого нарешті покращився, маркіза Нібея приїхала до герцогства відвідати її.
- Ласкаво просимо, маркиза Нібея. Чи не було вам холодно добиратися сюди?
Оскільки вона ще була зовні, Моллі негайно обхопила холодні руки маркерами обох рук.
Маркіза Нібея посміхнулась, коли м’які подушечки пальців Моллі торкнулися її руки.
- Я в порядку, я сиділа у кареті. Я чула, що ви дуже захворіли. Тепер ви здорові?
- Я вже досить видужала. Тепер мені навіть дозволяють трохи рухатись.
- Але, прошу, будьте на всяк випадок обережні. Вся справа у сильному вітрі, який дме в ці дні. Мій маленький син теж застудився і страждав через це.
- І що ж, молодий пан тепер добре себе почуває?
Маркіза Нібея розсміялася, почувши її стурбований тон.
- Звичайно. Через кілька днів він вже поводився як розпещена дитина.
Вона сама виховала своїх родичів, як і їхніх дітей. Іноді вона навіть могла розсміятися так само голосно, як чоловік.
Життя Нібеї було приємним, бо багато хто відчував безтурботність.
Моллі посміхнулася слідом за Нібеєю. Ця жінка пройшла через велику кількість шоків у своєму житті, але вона здавалася їм - жодна тінь не залишилася на її обличчі. Вона була впевненою у всьому, що зрештою спонукало Моллі прагнути наслідувати її.
- Більше того, я дещо чула.
- Про що?
- Про те, що герцог Лінерйо захотів взяти відпустку тільки через занепокоєння про свою дружину? Ця людина... який ніколи раніше навіть не відпочивав.
Тут щоки Моллі мимовільно почерпнули. Те, що вважалося дрібницею між двома особами, рознеслося чутками по цілій імперії.
Її обличчя відразу почало перемінюватися. Або, швидше, воно запило від сорому.
- Він просто захотів скористатися відпусткою, тому що раніше ні на день не йшов в нього.
- Бути такого не може. Навіть коли йому наказали негайно повернутися, він усе одно терпів своїх рідних і непокоївся про свою дружину. Про це ходить багато чуток.
Справа була не тільки в цьому.
У чутки, про які розповідала марказа, було зовсім неможливо повірити.
Коли деякі з них стали свідками того, як безцеремонний герцог Лінерйо відвідує жіночий бутик, їхні почуття відразу висихнули і стали свого роду.
Схоже, він помітив його холодного вигляду.
Чим більше Моллі слухала історії Нібеї, тим приємнішою вона ставала.
Зрештою Нібея почала обмахуватися власною рукою і розсміятися.
- Ох, як ви почервоніли леді. Ми не повинні сміятися над хворими, так що дозвольте мені зупинитися тут.
Моллі хотіла сказати, що це була досить порожня історія, але просто не змогла цього зробити.
Все це було пов’язано з тим, що коли вона слухала розповідь Нібеї, то переносила її в часи, коли Рувим давав їй подарунки.
- Я вирішила припинити жартувати, тож давайте припинимо говорити про це і повторимо те, що повинно було бути сказано. Молода леді Клеменс знову в строю.
- Арьян?
- Я серйозно думала, що на деякий час вона притихла, але... Варто було їй почути про хворобу герцогині Лінеріо, як вона відразу ж увійшла в суспільство. Звичайно, можна сказати, що це випадковий збіг, але ... Пригадуючи ваші попередні зустрічі з сестрою, я розумію, що вона завжди вигадувала такі хитрі методи.
Маркиза Нібея злегка нахмурилася.
Було досить дивно бачити на її завжди стриманою обличчі такий вираз.
- Крім того, на цей раз, оскільки вона поводилася так, ніби дійсно з нетерпінням чекала цього випадку, це відразу спонукало мене саму - хто навіть не була організатором цієї зустрічі - насупитися.
Зазвичай Нібея була добросердою з жінками і дітьми. Її ворожа оцінка, дана тепер, означала, що нещодавня поведінка Ар’ян була просто жахливою.
- Гадаю, може бути проблема в тому, що їй подобається відвідувати одне місце за іншим. Вона набагато товариськіша за мене.
- Я теж так вважала, поки не пізнала вас краще - особливо зараз.
Моллі відразу розслабилась, коли її підморгували.
І останнім часом вона вже зміцнює свої позиції як наречена маркиза, а не юна леді графства. Проте, наскільки це не було б підтверджено, ще занадто рано робити будь-які кроки.
- Це все ще продовжується?
- Кожного разу, як вона присутній, вона обов'язково приносить з собою портрет марка Вернера. Також ходять чутки про те, що він дійсно закоханий в юну леді Клеменс.
- Я розумію.
Губи Молли на мить стисувалися в лінію.
Це було не гірше, ніж те, про що вона подумала.
- Але все одно, я дуже рада дізнатися, що у вас все добре.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache