- Я взагалі не чув ніякого шуму.
- Тоді...
- Ти зможеш це винести, так як ти - моя дружина, вірно?
- Ах!
Вона завмерла, перш ніж почати рухатися знову. Здавалося, він рухався досить повільно, але на цей раз все було по-іншому. Як тільки карета зачепиться, він увійде глибоко і несподівано.
Вона притиснула руку до рота ще міцнішою. Тим не менш, всякий раз, коли він проникав глибоко всередину неї, між її пальцями виривався сттон.
- Ах... Чого ти така мила?
Незабаром Рувима обхопила її повністю голі груди. У його міцній хватці її м’який бюст тремтів.
- Через тебе я завжди втрачаю над собою контроль.
Він поклав Моллі на спину на сидіння навпроти себе. Коли її спідниця задраялася, одночасно обнажений молочно-білий зад, він негайно нахилився.
- Так, ах!.
Незабаром її здали в кареті. Вона так відчайдушно намагалася не видавати жодних звуків, що це викликало в неї захоплення і розчарування.
- Моллі, ти така щаслива?
Він розсунув її ягідки, білі як місяць, і увійшов ще глибше. Вона була теплою і вузькою, вона відразу запала й спустошила його бажання. Це було схоже на джерело води, якого не вистачало для пиття. Як тільки він звик до цієї солодкості, все, що йому залишалося робити, це не переставши брати її.
- Що станеться, якщо кучер або навіть перехожість почують твої гарячі стони?
Звісно, що Рувим не міг би так вчинити з рук. Але він замовчав про цю частину правди.
- Тільки поглянь на це. Ти знову стискаєшся.
Йому здавалося, він божеволіє. Рувим низьким голосом шепотів їй на вухо. Її світлі, сріблясті волосся мерехтіли і колихалися при кожному русі його талії.
- Я ніколи не забуду твій смак. Врешті-решт, це мій... Шлюбний обов’язок.
- Да... Нет... - слабо пробурмотала Моллі і міцно закусила губу, коли він увійшов до неї.
Її відчуття були на піку, вона була стурбована всім, що робила. Хоча вони розуміли, що не повинні робити цього тепер, але смак аморальності був нестерпним.
- Ах, Молли...
Через її зв'язок його руху були істотно обмежені - набагато більше, ніж зазвичай. Навіть його власне дихання, і аромат тіла передалися їй.
Він дихав їй у плечі. Коли він міцно обіймав її за талію, його член енергійно входив до неї.
- А-а!
На розпалі насолоди Моллі мимовільно прибрала руку. Його насіння, яке заповнило його, стікало на сидіння.
Рувим, врешті-решт, зрозумів секунду потому, що не прийняв ніяких ліків.
Але з іншого боку, що зроблено, то зроблено. Він одразу ж дістав з кишені хустинку, трохи поміркувавши про свій колишній впертість.
- Ах...
Вона злегка задрижала від дотику м'якої тканини, яку він провів по її складках.
- Ти не повинна так реагувати, або мені захоче засунути це назад в тебе, - тихо прошепотів Рувим їй на вухо, поправляючи її спідницю.
Слегка пом’ята одежа, як і раніше, вже прикривала її стегно, на якому залишилися відбитки червоних ладонь.
Він одягнув на неї наполовину знятою верхній одягу, перш ніж ретельно прикрив її пальто. Це була його інстинктивна реакція, оскільки він вже зрозумів наскільки сприйнятливою його, тепер потна дружина, до холоду.
Їй, майже голій, не потрібно було багато часу, щоб повернутися до свого початкового стану. Вона топилася, загорнута в цей щільний одяг і грілася.
Моллі, здавалося, похитнулася, коли притулилася до його плеча. Їй так хотілося спати, що вона не могла зібратися з силами. Вона просто хотіла лягти, але незручний одяг заважав їй зробити це.
- Тобі важко?
- Ні, я в порядку...
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache