- О, я навіть не торкався до тебе, так що я не очікував такого збудження.
Її дихання стало трохи хриплим, коли її соски затвердили.
- Якби я тільки знав, як сильно ти цього чекаєш, я б звичайно доторкнувся до тебе раніше.
- Все не так...
Голос Моллі. Уся справа полягала в тому, що вона вже наскрізь промокла нижню білизну.
- Хм.
Рука Рубіма почала вторгатися під її спідницю. Невдовзі під цим барвистим мереживом його руки торкнулися стегон.
Він не знав, чому йому було так приємно торкатися її голої шкіри. Навіть її тихий плач звучав дуже мило всякий раз, коли Рувим кусав її.
- Мені шкода, якщо я був неправий.
Його рука, нарешті, ковзала по нижньому білій. Її талія відразу випросталась у відповідь, і повітря наповнило її гаряче дихання.
- Але я не думаю, що сюди можна.
Він наче жартував, підняв палець перед тим як ткнути їм поверх нижньої білизни.
- Ти бачиш, як твоя білизна засмоктує мій палець?
- Хм...
Молли задрожала. Вона взагалі не могла заперечити цього, навіть поки він не забрав руку з її нижньої білизни.
- Мені навіть не потрібні нові дотики.
Його низький голос проник прямо в вуха Моллі.
- Ти бачиш, як намокли мої штани в тому місці, де ти сидиш, Моллі?
- Ну, досить ...
- Ти зараз соромишся?
Рувим посміхнувся і поцілував її в щоку.
- Мені так приємно бачити, як моя дружина збуджується від дотику свого чоловіка. То чому ж ти повинна соромитися?
Його пальці проникли трохи глибше. Карета продовжувала періодично дребати, від чого його пальці ковзали туди-сюди.
- Це нормально, що ти відчуваєш збудження, насолоджуючись цим, моя люба дружина.
- Ах!
Коли він відразу почав розмивати її набухле тіло, Моллі негайно вирвався раптовий крик. Вона відчула, що втрачає себе, як тільки його палець вторгся під білизну і потер її клітор.
Рувим більше не міг стримуватися, коли побачив, як вона сидить, випрямивши талію і потираючись ягодами про його стегна. Потім він відразу ж розстебнув ремінь і витягнув свій член.
- Слегка поднимись.
У відповідь на його слова Моллі підняла стегна. Її від природи білі стегна, нарешті, обнажили.
- Повільно опускайся ...
Під керівництвом Рувима Моллі спробувала обережно поворухнутися. Вона коротко зітхнув, коли щось, що було надзвичайно теплим, ніж гаряче повітря, доторкнулося її входу.
У цей момент карети раптово пурхнули, можливо, справа була в скелях на дорозі. Через це вона втратила рівновагу і впала.
- Ах!
Раптом тіло Моллі затремтіло, і вона міцно обхопила його. Здавалося, що великий інородний предмет повністю проник у її тіло. Рувим також стиснув зуби від несподіваного задоволення.
Вони удвох намагалися відпочинку.
- З вами обома все в порядку? Я не знав, що попереду камінь.
Позапний голос кучера змусив Моллі на деякий час застигти. На відміну від голосу Рувима, голос кучера лунав голосно і чітко.
Тоді Рувим злегка привідкрив маленьке віконце карети.
- Все в порядке. Просто прав повільно.
- Так, я розумію.
Рувим негайно закрив вікно, і карета почала трохи сповільнюватися.
- Я ніколи не думав, що ти приймеш мене так поспішно.
- Ну, мені не складно!.
Моллі, здавалося, несла якусь тарабарщину. А її обличчя було таким червоним, що, здавалося, в будь-який момент могло підірватися.
- Очевидно, було чутно звуки з карети!
- Думаю, це можна прийняти за непорозуміння.
Він повільно випростався, ігриво посміхаючись.
Коли вона раптом затремтіла, коли відчула поколювання, Моллі швидко прикрила рот рукою.
Поколювання, до якого вона ще не звикла, здавалося добрим.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache