У день довгожданого прийому до спальні Моллі панував хаос.
Піллен і Лілі не відпочивали, бо вранці вони наповнили для Молли повну ванну та допомогли одягтися.
Моллі вже одягла сукню, яку приготувала для важливого прийому. Шнуровка на тонкому талії підкреслювала струнку фігуру. Коли Лілі дала кілька прикрас, її очі виблискнули.
- Мадам, ви надзвичайно красиві.
- Ви така красива!
- Ваше обличчя таке бліде, що мені захотілося його трохи зав'язати. Але з іншого боку, я не думаю, що мені потрібно турбуватися про це. Ви, мабуть, будете найкрасивішою людиною!
- Будь ласка, не треба мене так хвалити.
Незважаючи на це, Моллі усміхалася до свого відразу.
Було навіть не так вже погано, побачити себе в дзеркалі.
Дві служниці не могли відвезти очей від шедевра, який самі і створили.
Їх розпірало від гордості, коли вони бачили красу своєї леді.
Але вони не могли занадто довго дивуватись.
Піллен відразу ж згадала про свої обов'язки, тому принесла для неї товсте пальто.
- Шкода, що вам доводиться його носити, але ми ніяк не можемо допустити, щоб ви застудилися знову.
Пиллен накинула пальто на плече Моллі.
В одну мить грубий плащ приховав більшу частину її одягу. Вони не могли забути, що зовні холодно і вона знімає цей одяг через поріг салону.
Мадам така чутлива.
При цій думці, коли Піллен застигла накидку, її погляд завмер.
- Все вірно, все вірно. У ці дні стало особливо холодно. Ви взяли ліки?
- Я взяв з собою ліки, на всяк випадок. Вам не потрібно надто турбуватися...
Не бажаючи дивитися на них марно, Моллі врешті-решт стала посередником.
- Будь ласка, досить. Пиллен, Лили, я не остаюся там на ніч. Я повернуся через кілька годин.
- Але...
Дві служниці з тривогою дивилися на Моллі, тримаючи в руках знижки.
Вони не хотіли ігнорувати слова мадам, але не боялися почути її.
Вони чули, що зараз дуже сильний вітер.
А якщо Моллі здує?
Таку тендітну і мініатюрну, як їх мадам, може здути.
Господиня салону вже заявила, що присутність слуг не допускається, тому вони турбувалися ще більше.
- Ми нічим не зможемо вам допомогти.
- Не хвилюйтеся. Я скоро повернуся.
Моллі, як квітка на весняному вітрі, засміялися.
Очевидно, цей весняний цвіт не витримав холодного вітру. У руках невирішених служниць знову з’явилася сила.
- Я просто не можу. Мадам, будь ласка, одягніть ще одну.
- Мадам! Перчатки!.
- Чому б нам не спакувати для вас ще один комплект одягу? На випадок, якщо раптом стане холодно...
Моллі знову опинилася в меншості, коли її підштовхнули до обговорення тієї ж теми: що їй надіти.
Вона відразу ж похитала головою, відмовляючись від їх речень, але якимось чином їм вдалося вдягнути рукавички на її руки, а також ще одне пальто поверх вже надпотячого плаща.
Але саме в той момент, коли Піллен все ще здавалося, що Моллі одягнена не дуже добре, вона вирішила взяти з собою іншу пару туфель, відібраних товстим хутром.
- Мадам, ваша карета чекає.
- О, я йду!
Голос палацового звучав, як порятунок.
Моллі відповіла так швидко, як тільки могла. Не знаючи, що вже час іти, Піллен продовжувала хвилюватися.
- Вам не потрібно надто турбуватися. Я повернуся неушкодженою.
- Мадам...
Очі Піллен раптово забили.
Моллі зворушив цей погляд, повний турботи, якою було більше, ніж зазвичай. Вона завжди вважала, що набагато ліпше може розділяти особисте та публічне ніж Лілі.
Однак Моллі усміхнулася лагідно, перш ніж ніжно погладити їх.
З м’якого дотику Моллі обличчя Піллен відразу осяяло.
- Я скоро повернуся, Піллен, Лілі.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache