- Ось чому я питаю. Я краще знаю, що граф Клеменс не став би займатися такими речами.
Рувим знову зобразив розслаблену посмішку. Але погляд графа Клеменса, навпаки, застиг.
- Будь ласка, пам'ятайте, що моя робота також включає в себе збереження безпеки імперії, граф Клеменс.
- Ні, звичайно я пам'ятаю про це. Звичайно, я привіз таку небезпечну річ з рук Сатани. Насправді, я завжди згадую свою доньку, коли йдеться про ліки, оскільки донька для мене - все.
- Якщо так, я впевнений, ви зрозумієте, що тут сталося? Я просто хвилююся, бо моя дружина ледве встала з ліжка.
Здається, що саме думка про певні ліки приголомшила графа: його обличчя спалахнуло. Неначе Рувим у пориві осяяння зрозумів, що він хотів сказати, граф негайно піднявся з місця.
- О, схоже, у мене є ще одна справа, якою треба зайнятися. Отже, мені пора.
- Тоді побачимося пізніше.
- Да...
Граф незручно відклався і швидко покинув кімнату. Він наполягав на тому, що з’явився в першу чергу заради дочки, але навіть не подивився на Моллі.
Моллі ледь дихала, коли почула шум від’їжджаючої карети. Нарешті, холодне повітря стало не таким сплячим - всього на трохи.
- У тебе дуже холодні руки.
Рувим взяв її руки в обидві долоні.
- До того, як я увійшов граф сказав тобі те ж саме?
- Так.
Його відразу ж охопила туга. Рувим, дивлячись на виснажену Моллі, відчув укол, від якого в нього стискалося серце. Ця справа не була закінчена, кинувши пару слів.
Рувим, очевидно, розповів Терренс про свої проблеми. Він вирішував, чи набігти на головних перекупників за допомогою служби безпеки, то дати їм ще один шанс. Врешті-решт, він обрав останнє задля Моллі, але не знав, чи зможе зробити такий вибір ще раз, якщо щось подібне станеться знову.
Крім того, постало питання про те, щоб передати свої дії. Рувим діяв обережно, вирішивши покарати графа. Йому навіть не потрібно було робити нічого самому. Було очевидно, що коли поради графа попадуть в руки міністрів до того, як Рувим з усім розбереться, його план зрештою піде підкос.
Моллі здавалася жахливо стурбованою, в той час як весь цей час він просто думав про те, як можна було б розібратися з графом іншими способами.
Прислухавшись слів Рувима, вона поступово зрозуміла, що це ніколи не було для нього першим « зажаданням ». Вона завжди старалась не бути тягарем для нього. Тим не менш, вона засмутилася через те, що з-за свого батька стала для нього проблемою.
- Мне так жаль. Я не очікувала, що ти почуєш таку нісенітницю від мого рідного батька.
- Це зовсім не твоя вина. Граф все одно пішов би до мене, навіть якщо б тебе зі мною не було.
- Тобі не потрібно через мене турбуватися про графа Клеменса. Мій батько завжди був такою людиною, навіть якщо він щось робив і не заради мого блага, - проголосила Моллі.
Від самого початку тут не було жодної помилки. Незважаючи на можливість того, що багато фактів вже міг дізнатися хтось ще, не було ніякої різниці.
Вона просто відчувала себе винною у всьому, що сталося. Можливо, цього ніколи б не сталося без довір’я між ними. Усе це було справою рук її батька, для якого вона була лише черговою шаховою фігурою на дошці.
Але захід сонця запустив світло на її біле, як крейда, обличчя. Її рум'яні молоді щоки робили її дуже симпатичною, і все ж тут була якась незручність.
Здавалося, в її серце проникла тінь. Зрештою, Рувим переключив на неї увагу і обережно сказав:
- Мій батько був безцеремонним, а мати, навпаки, дуже делікатною. Тож я зрозумів, що можна досягти багато чого навіть не дуже.
- Ти говориш про минулого герцога Лінеріо?
- Він, мабуть, не дуже дбав про господарство, тому що боровся зі слухами, які розпускали про нашу сім'ю. Хоч би що відбувалося, він таки залишався герцогом.
Потім Рувим простягнув руку, перш ніж ніжно доторкнутися до її щоки. Кожен дотик був дуже обережним, адже він не так давно видужав від важкої застуди. Турбуючись, що їй може стати погано в будь-який момент, Рувим не міг покласти до дотику всю свою силу і не переставав її контролювати.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache