Це був рецепт, який вона знайшла після того, як постійно шукала в книжці, думаючи, що з'їсти таблетки без солодкого у неї вже не вийде. Моллі пригадала склад думок про це.
- Якщо вийде добре, то я хотіла б дати їх герцогу.
Дворецький злегка змутився, глянувши на неї. На обличчі дівчини був лише натяк на сором'язливість, але енергія, яку він вперше побачив сьогодні, додала рум’янцю її щокам.
Тому Гілберт не міг сказати їй, що господар рідко їсть солодощі.
Спочатку вона відділила жовтки від білків. Потім насипала певна кількість цукру в яєчні білки, почав енергійно збивати суміш.
Рухи її рук були такими швидкими, що нестримний кухар зрештою зблід. Через такі м’які й делікатні зап’ястки вона може зазнати лиха, і він обов’язково буде відповідальний за це.
- Мадам, будь ласка, дозвольте мені допомогти вам, - швидко спіймався кухар.
- Дякую.
Моллі посміхнулася підіймаючись до неї чоловіка. Це було досить важко для неї, оскільки вона все ще не могла координувати рухи рук і шиї. Ось чому Моллі використала цю нагоду.
- Ти можеш продовжувати так бити? Поки не вспеться.
Це було досить складне завдання, тому що кожного разу, коли вона насипала цукор в центр, йому доводилося збивати заново. Потрібно багато часу, щоб суміш застигла.
До того часу, як шеф-повару стало здаватися, що у нього відпадають руки, вона зупинила процес збиття. Потім вона поклала мешку в кондитерський мішок і почала потроху викладати її на піднос.
Для того щоб зробити суміш достатньою, треба було розрізати її на кінці паперу. Маленькі квіти розходилися на підносі при кожному русі її тонких рук.
Моллі попросила кухаря дістати піднос через годину, як його поставлять у розігріту пічку. Після того, як шеф-повар підтвердив, що так і зробить, Моллі пішла до себе в спальню.
- Я не знав, що ви любите готувати, - Трохи вклонившись, зауважив Гілберт.
- Це стало чимось на зразок звички. Насправді, я не знаю багатьох страв.
Сказавши це, Моллі сором’язливо сховала руки. Це був не дуже добрий спогад. Насправді, вона рідко заходила на кухню. Уникаючи заплутаних думок, дівчина сіла в м’яке крісло і залишила позаду своє минуле.
- Чи можу я отримати картку? - Згодом запитала вона.
- Яку саме ви хочете?
- Поздоровляю. Не переживай. Я просто подумала, що зможу здивувати його своїм печивом.
Дворецький був дуже радий за свого господаря. Адже не так часто можна зустріти таку вродливу наречену.
- Я приготую для вас найкраще- Вдивляючись на неї, відповів Гілберт.
Коли Моллі закінчила з карткою і приготувала кошик для печива, їй подзвонили з кухні. Ще до того, як вона зрозуміла це, їй принесли асортимент безе.
Герцогиня вибрала шматочок скромніше і, не задумуючись, відправила його в рот. Воно розтягнулося, і знайомий солодкий смак поширився по мові, що змусило її так само солодко посміхнутись.
- Хочеш спробувати?
- А можна? - Трохи збентежений, запитав Гілберт.
- Звичайно!
Ґілберт, не вагаючись, засунув безе в рот. Хоча на кінчику язика з’явилася занадто сильна солодкість, хрумкувата корка піддала смаку закінченню.
- А як воно на смак?
- Дуже смачно. Печива тане в роті! - Здивовано помітив чоловік.
- А герцогу теж сподобається? Як думаєш?
Гілберт просто не міг нічого сказати.
***
- Вибачте, герцог. Це Терренс- постукав до Рувима його підопічний.
- Заходьте.
Терренс, який був відомий як помічник герцога, увійшов всередину і привітав Рувиму, похованого під документами. Було просто неймовірно, як герцог міг так тренуватися.
- У чому справа? - Трохи роздратовано, що його відволікають від справ, запитав чоловік.
- Один чоловік приїхав з герцогства.
- З герцогства? Щось сталося?
- Ні, просто якесь повідомлення.
Герцог, здавалося, дуже зацікавився, коли Терренс підійшов до нього, тримаючи в руці кошик. На долю секунди застигши на місці, він поставив непізнаний об'єкт на стіл герцога. Косинка витіснила дуже солодкий і чудовий аромат.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache