У той же час далеко від Маріджоа в Ред Лайн, у найглибших надрах землі.
Про особистість Вегапанке знали одиниці, а про його головну лабораторію ще менше. У світі не існувало людей, які розуміли його справжні наміри і цілі. Але ті, хто був знайомий з Доктором Вегапанком чули про його мечту - дослідити всі таємниці світу. Звичайно, серед цих таємниць просто ні могло не бути найдавнішої з секретів... Ось тільки Вегапанк вже смутно знав цей секрет, тому він продовжував пошуки ще більш прихованих таємниць.
Глибоко під землею в Ред Лайнському центрі стояв величезний дослідницький комплекс. Блискучі сталеві стіни покривали всю площу лабораторії. У центрі великого залу було щось неймовірне, це була величезна червона сфера. Важко було визначити матеріал, який складався з цих речей. Воно світилося, і це полум’я ніби пульсувало. Шар кружляв навколо своєї осі неймовірно повільно, але він все ж рухався ніби живий. Він був головною причиною того, чому Світовий уряд встановив тут свою Святу Землю або ж саме тому Тен'юбіто і прихований правитель світу — Ним. Мало хто знав, але частина Маріоа - це лише одна земля. Саме на другій його частині зберігався прихований секрет цього світу. Але, це частина історії поки що не важлива. Але, ця сфера була однією з її найважливіших частин...
Величезний, діаметром не менше тисячі метрів. Ця куля, здається, видала на світ найменш уловний звук і приводила інших вчених до благоговіння. Варто зауважити, що сфера була оточена чимось ледве вловленим, не склом, а якимось бар'єром. Він і був головною метою дослідників, основною проблемою з якою треба було розібратися. Кулька виявилася не єдиною дивністю. Три стовпи оточували його, а інші два начебто були кимось вирвані з-під землі. Тому, конструкція виявилася не повною і отримати доступ до сфери стало абсолютно неможливо... але ніхто з цих людей і уявити не міг, що далеко за цими кам'яними стінами лежав величезний вівтар з кісток, він був навряд чи менше тієї величезної сфери. У центрі ж цього вівтаря лежав величезний рогастий череп. Дивно, але він не був білим як всі інші кістки, він стікав кров'ю з очей! Чим більше Тен’юбіто втамували пороки й злобі, тим сильніше він кровотихав черепа і збирав сили. Одного разу і він зіграє свою роль, як і всі « Небесні Дракони »... У глибині цієї темряви було сховано кілька кривавих очей, які могли б пройти через кам’яні стіни і дивитися на кровну кулю. Він чекав, вже дуже довго...
У цей день поряд з жахливою сферою стояла негарна дівчина. Червона брюнетка, зовсім невисокого зросту, її обличчя було неймовірно красивим, особливо карі очі, що блискучі мудрістю як зірки. На відміну від більш ніж сотні людей навколо, вона не носила білий халат, а була одягнена навіть не як науковець. Окуляри з тонкою оправою і вільне червоне платьєце, високі чорні сапожки та такого ж кольору рукавички. Вона з легкою умилкою розглядала ледь рухаючий червоний шар. Але люди навколо не сміли її турбувати. Воно і не дивно, іноді ця дівчина могла стояти годинами і щось вивчати, обмірковуючи кожну деталь. Але це не була основна причина, суть в тому, що ця тендітна красуня і тут головний - легендарний доктор Вегапанком! Мало хто у світі міг уявити, що це ім'я носив не старий хитромудрий старець, а маленька мила дівчина з добрим посміховиським личиком.
Кілька годин поспіль вона роздумувала, але саме в цей момент до неї підбіг дивакуватий сивий старичок і заговорив:
- Пане Вега, докторе, тут у мене послання!
Дівчина відвела погляд від сфери і зі подихом відповіла:
— Їхні сподівання не справдились і морська Диявол виявився сильнішим?
— Э-э, ну... — Старик запнувся і кивнув: — Схоже на те! Вони вимагають вашої підтримки у відбиванні нападу Монкі Д. Драона и... — Коли старий згадав це ім'я, у дівчини промкнув дивний проблиск в погляді і вона різко розвернулась:
— Покращені Пасифіста готові вже давно, відправ їх і не забудь головного зразка. Мені потрібно ще вивчити "Серце".
Старки поспішно кивнув і сам звернув погляд на сферу. Сковтнув і запитав:
- Чого ви навчилися?
— Не багато... По-перше, це найбільша таємниця уряду. Я здивована, що мене і команду сюди пустили.
Старик оглянувся і з оливою помітно посміхнувся тихо відповів:
- Вони не наша команда, боюся з їх методами, вони не підуть з Маріопоа живими.
— Звичайно, дівчина зітхнула і похитала головою: « Це нас не повинно хвилювати. Нам нарешті дозволили поглянути на походження всіх речей. Якщо ми з тобою у вигнанні, це не перешкоджає нам працювати. Ми маємо лише розібратися в усьому.
Старик задумливо кивнув і поправив свої окуляри:
- Я провів заміри біля бар'єрної області і ... Тож я вважаю, що це все ще живе.
« Я бачу це без тебе, — сказала дівчина. — Воно не тільки живе, але й чому нас тут замкнули в його відкриття. Хтось дуже хоче, щоб ми могли зняти цей бар'єр, але нам тільки сказали - вивчайте. Це занадто підозріло. Двох шматків бракує, а матеріал вівтарів вже важко змахувати на матеріали понегліфи.
Старик прищурився і прошепотів:
- Що ви хочете сказати?
— Неважно... Краще займися проблемою з ... З ним, — з гіркою усмішкою, дівчина розвернулась і повільно попрямувала у незнаному напрямку.
Спостерігаючий за її самотньою спиною старий, тільки тихо зітхнув і подумав:
« Дрогоун... Може у тебе щось вийде. Думаю, Вега вже здогадалася, що ця штука живить щось дуже сильне, боюся уявити, як ми дізнаємося далі» - з гіркою усмішкою, старий розвернувся і пішов.
Фігури рухалися. У темній кімнаті на віддаленому острові в новому Мірі Драгон повільно переставав шахові фігури і роздумував. Майже все було готове до важливої події цієї ери, залишилося дочекатися дій Морського Диявола. Чесно кажучи, цей юний пірат зробив неймовірне. Коли він здобув таку силу та вплив, то просто розділив сили ворога і знищив кілька сильних фігур. Драгон не міг збагнути жахів Джека, його смерть дуже велика справа. Якби він хотів, Драгон би і сам пішов до Джеймса та обговорив усе. Але, зараз потрібно було чекати, день ще не настав...
Замислившись на мить, Драгон доторкнувся до червоної мітки на обличчі і посміхнувся:
- Стільки років пройшло... Того дня на Каракурі, наші життя повністю змінилися. Як же все круто повернулося, ха... Якщо все вийде, ми нарешті зустрінемося. Роджер розповів мені достатньо, якщо ми і непереможні, цей удар назавжди ослабить ворога. Тоді, будемо вірити, що хлопчисько впорається. Наша справа ніколи не помре! Доки жива моя воля, світ буде боротися за свободу!
З тріском, стіни затремтіли, а потім чоловік несамовито розсміявся. Він був у ліпшому настрої духу. Настав момент доброї битви! Неважливо хто він був готовий, і революція йшла прямо до дверей найгіршого противника!