Публиковаться
НовинкиПопулярноеБесплатноКниги в процессеЗавершённыеПереводыИллюстрацииФэндомыНовости
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБиблиотекаВойти
Літерна

Книги и переводы для чтения по главам. Публикация произведений для авторов и переводчиков.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаО платформеЦены и тарифыОплатаВозвратыКонтакты
ДокументыПользовательское соглашениеПубличная офертаПолитика конфиденциальностиПравила публикации18+Написать в поддержку
19Зарегистрированных пользователей
Социальные сети
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокация от DB-IP
Ван Піс: Кривава зірка

Розділ 81

Прочитано 0% главы

*Б-з-З*

Як тільки я вклав окуляри в живучість, по всьому моєму тілу пройшла тепла хвиля, яку я як ніколи дивно відчув. Навіть мій розум відчув певну легкість, був приємним і так спокійно...

Знання почало покидати мене, але я стримався. Хто знає що станеться зі мною, засипати ще не час, потрібно знайти безпечне місце, а Темні виміри точно не з таких. Тут час йде так само, як і на зовнішньому світі, тому неможливо безпечно пересадити. Так само я не міг рухатися, а просто лежав у темному просторі. Я міг використовувати силу тяжіння і керувати собою в небі, а хаки спостереження, щоб орієнтуватися у просторі. Як виглядає темне вимірювання, я ще не зовсім розумію, чи варто спробувати вийти через 100 метрів звідси. Але вийти тут я теж не міг, раптом Конг ще там ...

Гаразд, навколо суцільна темрява, навіть воля ніяк не допомагає, але сидіти на місці я теж не можу, спробую просто летіти вперед. У цьому темному вимірі я не був кимось на зразок господаря в будинку, тут нічого мені не підкорялося. Все що я міг, це просто потрапити сюди і покласти туди різні речі з зовнішнього світу. Тому я не міг використовувати тут сили темряви і маніпулювати ними, тому мусив використати силу тяжіння та повільно рухатися в одному напрямку. Я не відчував свого тіла, але в мене було туманне відчуття що воно відновлюється, ймовірно ці сорок очок чогось та вартували. Все ж залишилося лише шістдесят і буде кінець, виживання тіла більше не може бути підвищенням, далі мені доведеться покладатися тільки на себе...

Ну, Луфі вибирався і з ситуацій гірше ... Органи мої хоч і пом'яті, але начебто ще цілі. Головний удар прийшов на кістки, які швидше за все переломані уздовж і поперёк. Навіть і не знаю скільки потрібно на відновлення, якщо я буду покладатися на власну регенерацію... Часу втрачати не можна, тому я вже вирішив куди направлюся, як тільки кину Темні виміри.

Не знаю скільки часу минуло, але я відчував, що довго не простягну, дуже скоро втрачу свідомість, бо сильно втомився. Я мусив контролювати гравітацію не тільки рух свого тіла, але й кров'ю залишати моє тіло. Тому я вирішив звести кровопотері до мінімуму і зосередитися на зціленні. Як не дивно, гравітація корисна і в цій справі... Через все це ментальні сили страшенно виснажилися, пора було закінчувати і вибиратися звідси.

Я не став зволікати і використовував Ямі Ями, по тілу пройшло дивне відчуття, а потім я залишив Темні виміри. Це можна було зрозуміти з простого відчуття. У темному місці було якось неприємно, ніби все навколо дає на розум, а в цьому світі все спокійно і у рази легше.

Гаразд, буду насолоджуватися пізніше, зараз пора прибирати... Я зосередився на ситуації навколо себе і зрозумів, що все ще парю в небі. Потім я зосередився і витягнув з Темного вимірювання маленький шар, на якому було написано « Амазон Лілі ».

Непогано, недарма я його залишив ... За допомогою хакі спостереження я відчув напрям стрілки і почав скеровувати своє тіло в ту сторону за допомогою гравітації.

Я летів довго... Дуже довго... Думки в голові вже плуталися, а сила гравітації коливалася раз у раз. Залишилося небагато, і я більше не зможу контролювати гравітацію та своє тіло. Але благо мені посміхнулася удача і я відчув, як стрілка Етерал Поса зрушилася вниз ... Це означало, що я прибув.

***

Марі Джоа.

Зал збору Горосеїв.

У залі було шість осіб. П’ятеро були старійшинами, яких називали Горосеями. Перший з них був у чорній шапці, яка була поверх сивої волосся заплетених в дреди і спирався на дерев’яну тростину. Другий був досить молодий у порівнянні з усіма присутніми. Він був блондіном і носив чорний піджак з розстебнутими верхніми гудзиками, відкриваючи вигляд на груди з досить помітним шрамом. Третій був дуже високий і носив тонкі вуса, його погляд був надзвичайно холодний та прошителений. Наступний з старійшин був лисим і довгими білими вусами, його лоб прикрасив досить незвичну племінну плямку. А останній з них дуже відрізнявся від інших. Носил білу гі і самурайську катану. На його тіло не було не єдиного волосся, він був абсолютно лисим, а також на вигляд найстаршим.

Перед п’ятьма старійшинами стояв високий і мускулистий старий з сивим волоссям подібні до гребінь ящірки. Горосей в Білому встав і сказав:

- То ти дав йому піти?

- Він просто розчинився в повітрі, але думаю йому недовго залишилося з його то травмами.

- Розчинився в повітрі говориш, а якщо він виживе, що тоді? - Запитав Конга, старий з народженими плямами на лобі.

- О, все просто, я зроблю так, що навіть якщо він і виживе, то не зможе спокійно існувати. - Усміхнувся Головнокомандувач.

- Про що ти? - Запитав старий з тростиною.

Конг хмикнув:

- У минулому цей хлопчисько напав на базу дозору щоб заявити про себе, думаю це був той самий випадок. Недавно його оголосили мертвим, мабуть він хотів з'явитися « чарівно ». Ці пірати тільки про одне і думають. Якщо він хотів отримати велику нагороду, то отримає її...

- Що за нісенітниця, ти хочеш розповісти про те, що тут сталося? - Вигукнув старий з родимою плямою.

- Але... - Конг хотів щось сказати, але його перебили. Найвищий з присутніх сказав:

- Він правий, ми не зможемо приховати те що сталося, ти знаєш це балакучу птицю, у нього є очі навіть тут. До того ж, Тен'юбіто не залишать все просто так, нам доведеться щось зробити, як і тоді з тим риболовцем. Багато рабів втікло, так що замовчати про те, що сталося не отриматися. Нам навіть не доведеться нічого говорити, про все скоро і так дізнаються.

- Але це похитне... - Старик з народженими плямами щось ще хотів сказати, але його перебив найстарший з них:

- Досить, якщо ми мовчимо і він виживе, то це буде величезною проблемою. Його сила унікальна, ми не повинні дозволити йому вирости. Ніхто не може піддати сумніву владу світового уряду. Але хлопчисько повинен померти, якщо він ще не помер, а навіть живий, весь світ має дізнатися що плата за напад на світовий Уряд найгірший кошмар. Ми не будемо нічого говорити, цей Морганс все зробить за нас.

Конг кинув:

- Добре, тоді що з дитиною?

Старик в білому гі хмикнув:

- Роби що задумав, постав усіх агентів шукати будь-які згадки про нього і про всіх хто з ним пов'язаний. Також пам’ятайте про нагороду, навіть найзаможніші повинні захотіти продати його голову. Джеймс Д. Мор повинен бути знищений!

https://literna.net/uk/books/148-van-pis-krivava-zirka

Предыдущая главаСледующая глава