Ех, я був занадто наївний, ми обмінялися вже кількома тисяч ударом, але він до цих пір не показав ознак втоми. Що не скажеш про мене, я чітко відчував, що у мене зламано кілька кісток, а інші вже трекали і були на межі. Я використав силу фрукта, але туман був безсилий, він легко ухилявся від моїх зоряних куль за допомогою хакі спостереження і Kами-е. Найсмішніше було в тому, що я не програвав йому у витривалості, не програєв у силі удару, як і в швидкості. Я програвав у бойових навичках, бойних інстинктах і досвіді. Цей віце-адмірал точно загартований у боях воїна, я занадто сильно його недооцінював. Мені здавалося, що він звичайний штабній віце-адмірал, який засидівся на місці і розгубив колишні сили. Як я помилявся, вчитель ж казав, що не варто недооцінювати віце-адміралів, всі вони зобов'язані мати гідною силою навіть якщо вони не ловлять піратів, а просто сидять на базі і працюють з документами. Якщо так і продовжуватися я дуже скоро програю, треба щось робити...
Я подивився в бік бою Зоро та Санджі і ще більше напружився, все було цілком очікувано. Зорові вже майже видихся, він тримався з останніх сил, все його тіло було окрівлено, і він тримався тільки завдяки своїй неспроможній волі. Те саме стосувалося Санджі, він був на межі, хоч він і був поранений в багатьох місцях, але найбільше постраждали його ноги, як ніяк у нього не було хаки озброєння, на відміну від свого противника. Я занадто переоцінив себе, через мої дії вони можуть сьогодні не вижити... Я глянув у бік Норта і зітхнув, там все було не краще, Намі вже вийшла з бою, а Робін її прикривала, Норт взяв весь удар на себе і був уже на межі ...
"Чорт, ось жеш, хрінь ..." - пронеслося у мене в голові. Не думав, що все дійде до такого, рук уже не відчуваю, а всі органи немов перемішалися. Джонатан почав атакувати ще сильніше, ймовірно зрозумів що я тримаюся з останніх сил ... Ось ч ...
*** Взух* *Треск*
Раптом, коли я отримав подарунок з моєї лівої руки, то не зміг його заблокувати і був відправлений у політ, проламавши кілька будинків. Я піднявся хитаючись, і сплюнувши кров зітхнув...
« Дьєрмо... Мій фрукт тут безсилий, хоча я і покривав кулаки туманом та хакі, але проти нього це марно. Його воля озброєння на абсолютно іншому рівні, а на туман я тільки більше сил витратив ...» - Мда, якщо нічого не зроблю, мені крани. Моя ліва рука повністю не функціонує, як і всі ребра з лівого боку. Кості були роздроблені і я чітко відчував, що кілька органів сильно пошкоджені, я просто стікав кров ...
*Бхаа*
Мене вирвало шматками чогось кривавого... Схоже, частини органів, не добре...
Я встав рівно і подивився на Джонатана й сказав:
- Та вже віце-адмірал і справді сильний, не очікував... - І в той же момент виснувався у голові.
"Статус!"
Джеймс Д. Мор
[ Вік: 17 років]
[ Сила тіла - 200"Високий етап> ]
[Ловкість тіла - 150 "Быстрий етап" ]
[ Живучестість тіла 115 "Серговий етап" ]
[ Стрілянина - 0]
[Ближній бій - 55 "Запроханий"]
[Учю Учню але Мі:
Сила тяжіння - 100 "Туманність"]
[Хаки спостереження - 0]
[Хаки озброєння - 0]
[Рокусики: Сору ]
[Нерозпізнані окуляри: Ріст - 100 ]
« Молодець! Це мій останній варіант, недарма я їх назбирав перед цим боєм. Тридцять п'ять в живучість, сорок п"ять у ближній бій, і двадцять в хаки озброєння!» - Після моєї команди всі сто очок були миттєво розподілені, а потім ...
*Б-з-З*
*ТУДУМ*
У мене в голові щось клацнуло і я відчув відчуття, що... Неначе мій дух став в рази сильніше, як кістки почали рости і тіло стало помітно міцніше, але що найважливіше, мій розум почав заповнювати бойові прийоми, куди смертностей та плавніше ніж раніше. Вони вже не були настільки прості, а наче віддавали бойовим здібностям і справжньою силою. Все це сталося за долю секунд тому мене не встигли атакувати, але Джонатан чітко побачив зміни в мені і нахмурившись запитав:
- Що сталося?
Я потерти зламану руку і скривдився, все ж хоч я став помітно живучою, але минулі травми не відновились, що було трохи неприємно... Я подивився на віце-адмірала і хмикнув:
- Відкрилося друге дихання, чи ти думав, я тут помру?
Джонатан посміхнувся і сказав:
- Думаєш це тобі допоможе? Ти вже труп! - І кинувся в атаку.
Ми почали обмінюватися багатьма ударами, але цього разу я міг йти з ним нарівні, тепер я майстер бойових мистецтв як-никик. З часом я побачив, як один зазор у його атаках приготувався.
- ГРР! - Я загарчав і максимально покрив свій кулак волею озброєння, потім зтиснув весь туман на максимум і покрив їм кулак. Потім замахнувся з усіх сил і ...
*БАБАХ*
Наші кулаки зіткнулися з неймовірною силою, будинок поруч зі мною рознесло ударною хвилею і мене відкинуло.
*Бум*
Я пролетів 20 метрів і врізався у гору. На цю атаку я витратив майже всі свої сили, і тому піднятися було досить важко, але я все ж встав рівно та подивився в сторону Джонатана. Сто футів від мене була величезна туманна завіса, але вона швидко розсіялася і переді мною з'явився він... Широкоплесний мужик весь в одеж і увесь у крові, він їли стояв на ногах, і швидше за все так довго не протримається, його права рука була повністю відірвана, а з неї витекла просто величезна кількість крові.
"Хех, схоже спрацювало..." - промайнуло в мене в голові. Я намагався впіймати стиснутий туман йому під шкіру через його колишні рани, а потім спробував розірвати його руку. Єдина проблема яка заважала мені це зробити раніше, його воля озброєння, вона просто блокувала мій туман. Але оскільки моя сила збільшилася, я зміг це зробити.
Я зітхнув і зібрав всі сили в кулак, і почав повільно йти до Джонатана, було досить важко, я їли на ногах стояв, та втратив доволі багато крові, думаю, мені скоро відключуся, потрібно поквапитися.
Через кілька секунд двадцять, я зміг підійти до нього і відчути його ауру, моя воля занадто виснажилася, тому я міг відчувати тільки на цій відстані. Він був без свідомості, стояв рівно і стікав кров'ю, але був у відключці, ймовірно при смерті... Та вже, не думав що моя нова атака може так сильно зашкодити, дивно ...