Я відчув пронизливий погляд звідки-небудь, і обернувся, не так далеко в наш бік біг рослий чоловік з рудим волоссям і густими бровами та вухами. Наскільки я пам’ятаю, це був саме такий вигляд Джонатана. Коли я його добре розглянув, він став переді мною і всі навколо застигли та зупинили бій. На їхніх обличчях читалося щастя, а моя команда нагмурилася і всі вони чітко відчували, що перед нами незвичайний противник. Джонатан перервав тишу своїми грубими голосом:
- Хто ви такі, чому напали на мою базу?
Я скинув свій чорний плащ, і розмінна плечі вимовив:
- Нічого особисто, нам просто потрібна хороша сходинка.
Усатий нахмурився і проричав:
- Ступенька?
Я кивнув:
- Точно, ми команда "Кривавої зірки", з сьогоднішнього дня ми офіційно станемо піратами, а це... Я обернув очі все навколо: - спосіб заявити про себе.
- Грр, чортів пірат, думаєш так просто напасти на мою базу? ДУМАЄШ, МИ ТВОЯ СТАРЕНЬКА! - Взрів віце-адмірал.
У цей час з далекої вийшла три сильні аури і я подивившись в їх сторону, вимовив:
- Ти правий, ти і твої друзі просто сходинки.
Джонатан вже був на межі і збирався атакувати, але почув заклик зупинився.
- Це він!
Віце-адмірал повернувся в сторону кричащого і закричав:
- Грайвес, ти його знаєш?
Дідук з сигарою мовчки подивився на мене, а потім кивнув і вимовив:
- Це точно він, сині волосся, дивні татуювання... - Потім подивився на мої лави, і ще раз кивнув: - І його команда ... Так, це точно він!
Старик видихнув дим і звернувся до мене:
- Хлопче, що це все означає?
- Ти про що? - Не зрозумів я.
- До цього ти вбивав піратів, причому найбільш відморожених, а тепер напав на базу дозору, навіщо все це? - Запитав вже синьолосий хлопець поруч зі старим.
Я не відповів йому, а повернувся в сторону Зоро та Санджі, і спитав:
- Выбрали?
Обидва з упевненістю кивнулися і я повернувся до Джонатана та сказав:
- Досить базікати, вже і так все ясно, почнемо уже.
- Давно пора! - Заорал Джонатан і скинув свій плащ в мою сторону.
У цей момент Зорі та Санджі рвали в сторону контр-адміралів і атакували їх. Я також рвав у бік одного з них, наймолодшого, з довгим носом. Мені хотілося знешкодити хоча б одного, щоб хлопці були попрощені воювати, я і так не впевнений, що вони зможуть перемогти, та на це я й не думав, мені головне розібратися з найсильнішим, а там вже я їм допомогти.
*Вшуу*
Кулак віце-адмірала пролетів дуже близько, уникнути проблем не було і я продовжував нестися на носатого.
Все це сталося за миттю, тому Зоро і Санджі ще не встигли прибути до своїх ворогів, тож...
- Хе-хе, малий, думаєш атакувати когось коли я поруч? - Усміхнувся сивий старий і з'явився переді мною із катаною.
Я нахмурився, але не зменшив обертів і атакував старого.
*БАБАХ*
Мій кулак заряджений волі зіткнувся з його катаною, на всі боки полетіли іскри, але він зміг заблокувати мій удар. У цей момент зліва щось спалахнуло і в мою сторону полетів інший клинок, атакував синьолосний.
Я хмикнув і виставив руку приховану волею.
*Дзинь!*
Полетів сноп іскор, і клинок був заблокований.
"Недобре" - пронеслося у мене в голові. І в цей момент я відчув холодок на спині. Я використав гравітацію і піднявся в повітря, не задумуючись. Але відчуття небезпеки нікуди не зник, а тільки наростав, і я обернувся.
*БАБАХ*
В мене прилетів удар кулаком від віце-адмірала, я ще ніколи не відчував такої ваги, наче гора врізалася в мене. Я не зміг його заблокувати і просто полетів.
*Бах* ***
Я зніс кілька будинків, а потім зупинився. Він встав з уламків і відряхнувся. З уст потекла маленька струмка крові і я відчув жування в грудях.
"Та вже, не приємно!" =- Усміхнувся я. Старик використовував свою зброю на клині, тому він не зламався і я був зупинено. Синьолосний взагалі був не загрозою, я міг легко їх перемогти, але це рудий ... Мало того, що його фізична сила величезна, так він ще й воля використовує, та і я не був готовий прийняти удар. Я добре витримав кістки, але не піддаюсь. Зоро і Санджі повинні їх зайняти, інакше буде дуже важко.
Я вилетів з уламків і встав у повітрі. Перше, що я помітив - хлопці з боями. Всі почали свої битви, хоча проти Зораро билися одразу два контр-адмірала, і йому доводилося дуже важко, добре хоч один з них був слабше інших. Стосовно Санджі, йому дістався найскрутніший з контр-адміралів, сивоволосий старий.
Я довго не міг милуватись, тому Джонатан застрибнув у мою сторону з злою на обличчі.
- Геппо значить. - Зітхнув я: - Проблемно... - Я не став битися в повітрі, а приземлився на уламки і підпалив рудого. Це не зайняло багато часу, він прибув через пару секунду і встав за метрах десять від мене.
Я хмикнув і проговорив:
- Хороший удар, тепер моя черга. - Потім я покрив руку туманом і рвав в сторону віце-адмірала.
Він кинувся мені на зустріч з чорним кулаком покритим хаки, потім наші кулаки зіткнулися.
*БАБАХ*
Іскри розлетілися в сторони, і нас відкинуло один від одного. Кулак побавлював, я навіть відчув, як мої кістки затрещали. Хоча рудому було не краще, у нього, як і в мене, з кулака стікала кров і капала на руїни будівлі.
*Щолк* *** Жіллковий
Я тремтів кулаками і сказав:
- Непогано, сила віце-адмірала, не те на що варто дивитися зверхньо.
Джонатан пронизливо подивився на мене і посміхнувся:
- Здається я зрозумів, ти той хлопець, що вбив Шичібукая, так?
- Так. - Я погодився.
- Хех, хочеш стати відомим знищивши нашу базу, так? - Усміхнувся Джонатан, а потім з оскалом вимовив: - Спочатку доведеться вбити мене!
На це я нічого не відповів, а просто атакував.
*Вшух* ***
Ми почали обмінюватися ударами, десяток, сотнями, кілька сотень. З кожним ударом я все більше хмурився, і відчував напругу. На один мій удар він відповідав двома своїми, я чітко відчував, що мені не вистачає навичок. Його бойові здібності були на висоті, він безсумнівно був майстром у військових мистецтвах на відміну від мене. Крім того, він мав волю озброєнь і за допомогою нагляду. Також Рокусікі був надто важким противником. При цьому він не був навіть фруктовиком, я чітко відчував різницю між нами, перед ним я був молодим без досвіду.
Так, на це я міг тільки вдихнути і продовжувати, я сподівався на свою витривалість, хоча він атакував мене більше ніж я його, але я надіявся, що зможу все це витримати та зламати хід битви...