Якщо говорити про те, кому зараз тут горло всіх, то це безумовно цей ніндзя-приратник.
Стоячи тут і обводячи поглядом присутніх, він розумів, що майже кожен з них був тим, кого краще не зв’язувати.
Мінато Намікадзе - майбутній Четвертий Хокаґе Деревні Скритого Листа. Він мав не лише надзвичайну силу, але й винятковий талант. Тепер його статус Хокаґе отримав схвалення Держави Огня, і він вважає, що не виникне жодних проблем.
Зіткнувшись з Мінато Намікадзе...
Цей спритник-приступника не міг навіть зв'язати відповідь, йому залишалося тільки покірно підкорятися. Як він міг наважитися виявити хоч краплю невдоволення? Тепер він тремтячи стояв на колінах, відчуваючи себе абсолютно брудно.
Це був сильний тиск з глибини серця!
Він добре розумів: якщо він образить Мінато Намікадзе, то це буде для нього таке саме як втрата майбутнього.
Врешті-решт, зараз він був ніндзя-виставником Деревні Скритого Листа. І хоча це не настільки важлива посада, але досить непогано. Багатьом іншим, хто хоче зайняти його, було б не так легко це зробити!
Зовсім не можна нарватися!
Розум цього ніндзя-вивертника все ще залишався чітко зрозумілим. Він усвідомлював серйозність ситуації. Якби не Конан, він би взагалі не допустив нічого, що могло б викликати незадоволення Мінато Намікадзе.
При думці о Конан...
Стоячи на колінах, ніндзя-приратник відчував абсолютну безособовість в душі. Вона теж була тією, з ким йому не слід було зв’язуватися!
Конан разом з Наґато і Яхіко прибула до Дервині Скритого Листа. Коли ця Трійця заявилась сюди, вони прямо назвали себе учнями пана Джарія. Хто зможе протистояти цьому!
Цей спритний ніндзя розумів, що це правда чи брехня, до цього слід ставитися серйозно.
Якщо це правда...
Тоді, якщо через найменшу його помилку виникнуть проблеми, він просто не зможе виправдатися і в майбутньому виявиться у дуже неприємному становищі.
Врешті-решт, ніндзя-приратник - це лише дрібна посадка. На цьому посту не можна переходити дорогу ні Хокаґе, ані пану Джірає, одному з легендарної Трійці!
Звичайно, якщо ці три особи будуть підробкою, то після того як він привів Мінато Намікадзе, майбутній Хокаґе сам накаже їх. Видавати себе за учнів пана Джарія — це не жарт.
Він спостерігав за всім, що Мінато Намікадзе розмовляв з цією Трійцею і став свідком всього процесу.
У його полі зору...
Мінато Намікадзе нічого не зробив з цими трьома.
Тільки наказав їм піти.
Він навіть не сказав їм надто різких слів.
Виходячи з цього.
Йому стало дуже ясно.
Ці троє могли бути учнями пана Джарія. Вони приходили молодшими братами-учениками і молодшою сестрою Мінато Намікадзе, а отже, й майбутнім Хокаґе. І це практично підтверджується поведінкою самого Мінато.
Подумавши про це...
Ніндзя-привітник зрозумів, що такий дрібний сошці, як він, було призначено зіткнутися з подібною безнадійності, адже його статус був занадто низьким.
Після того як Мінато Намікадзе, Конан відшукала його і вимагала забрати її в Ічираку Рамен.
У глибині душі ніндзя-приратник опирався цьому!
Але він не смів...
Зрештою, одна дівчина на ім’я Конан була ученицею пана Джіраї!
Пан Джірая є одним з легендарної Трійці Деревні Скритого Листа, а також учень третього Хокаґе Сарутобі Хірузена і, крім того, вчитель готовий стати Четвертим Гокаге Мінато Намікадзе. З таким страхітливим статусом такий ніндзя-примарник, як він, просто не міг тягатися.
Виходу не було.
І хоча в душі він відчував крайній безвихідь.
Йому все одно довелося вести Конан в Ічіраку Рамен.
Тільки це йому і залишалося.
Це було не в його силах змінити.
Ось тільки...
Тепер він дуже шкодував.
Якби він знав наперед, що це викличе підозру у Мінато Намікадзе, то просто відповів би на відмову.
Врешті-решт, поступивши так, він міг би образити Конан і непрямо перейти дорогу панові Джірайє, але в порівнянні з прямою конфронтацією з майбутнім Четвертим Хокаґе Мінато Намікадзе вибір був очевидний.
Звичайно...
Це було б на основі того, що він мав дар ясновидіння і знав усі наслідки.
Якби він знав про наслідки кожного вибору і розумів, що обов’язково наживе собі ворога, то вибрав би з двох менше. Він розумів цей принцип, і в порівнянні з прямою бійкою з Мінато Намікадзе він би вирішив розсердити Конан.
У цьому був свій сенс.
Якби він розсердив Конан, вона могла б доповісти про це панові Джіраї, а могла би і не докласти. Ця справа могла б роздягнутися, а могло б залишитися незначним і не було чимось особливим.
До того ж, навіть якщо б вона розповіла все пану Джірає, то навряд чи би надав цьому значення, тим більше якби справа стосувалася такого дрібного соку, як ніндзя-привітник.
Просто тоді він покладався на удачу, подумавши, чи не вдасться йому таким чином нікого образити.
Якби він не зіткнувся з Мінато Намікадзе, і вони б швидко та непомітно покинули Деревню Скритого Ліста, то про це знали би тільки вони, ніндзя-привірники. І якби ніхто не проговорився, то це справа б просто забулася.
Ніндзя-приратники були пов'язані загальними інтересами. Рішення провести Конан в Ічираку Рамен приймав не він один — вони прийняли його після спільного обговорення, вважаючи, що так не перейдуть дорогу пану Джіракейє і, можливо, зможуть уникнути зустрічі з Мінато Намікадзе.
Коли б все закінчилося, ніхто з них не проколов би жодного слова, бо якби про це дізналися, всі ніндзя-приратники понесли б солідарну відповідальність.
Але людина припускає, що небо — це місце. Ніхто не міг передбачити, що під час обідів вони зіткнуться з Мінато Намікадзе, який теж захотів поїсти лапші, і це призвело до такої сцени.
Окрім Мінато Намікадзе і Конан, тут був ще цей андзія ніндзя Абу на ім'я Егуд.
Він також не міг дозволити собі зв’язуватися з ним.
Цей ніндзя-приратник не розумів, якою владою володіє Аоба, але за ті кілька хвилин близького контакту він відчув у цій людині безмежний жах.
Йому навіть здавалося, що тиск від Аби був сильніший за Мінато Намікадзе.
Звичайно, зовнішньо здавалося, що він це дуже добре приховує.
Цього було зовсім не помітити.
Проте, будучи ніндзя-приступником, він майстерно спостерігав за мовою тіла і виразом обличчя. Під час своєї служби він побачив багато людей, тому за виразом обличчя, манерою триматися і навіть по випадкованій аурі він міг дещо відчути.
Хоч він не міг пояснити причини, і Аоба не виявляв себе занадто відкрито, то відчув льодяну ауру.
Не можна копатися!
Страшно нарватися!
Саме так склалося у цього ніндзя-приставника про Абу.
Він добре усвідомлював, що коли хтось з Аоби виявляє неповагу або образить цього чоловіка, то наслідки будуть дуже серйозні - він не зможе їх знести.
Він не хотів, щоб це вплинуло на нього.
Прямо зараз, стоячи на колінах і розуміючи, що наслідки інциденту з цією Трійцею падають на його плечі, він покрилася холодною іспанкою, по тілу побігли мурашки, а волоски на руках стали дибом.
— Я правда не шпион!
Не здавшись, ніндзя-привітник знову спробував пояснитися. Хоча він і не сказав нічого по суті, його емоції були передані чітко.
Це вже не була просто недбалість.
Якби Мінато Намікадзе звинуватив його в недбалості через ненадійну охорону воріт Деревні Скритого Листа, він би ще зміг це пережити, врешті-решт, Він дійсно допустив помилку.
Але його прямо записали в шпигуни, по суті, зв'язавши з Конан однією мотузкою. Якби Конан зіткнувся з проблемою, він би став її справжнім спільником.
А це вже величезна проблема.
Йому було дуже важко змиритися з цим.
Це було те саме, що зв'язати свою долю з Конан, і хоча він вважав, ніби з нею немає ніяких проблем, хто міг знати напевно?
Головною причиною, чому цей ніндзя-приратник провів Конан у Деревні Скритого Ліста, було те, що він вважав її людиною, з яким краще не зв'язуватися, особливо враховуючи Їрій. Але він не ризикнув би гарантувати, що з Конан все було чисто. Врешті-решт, у всьому побаченому, в глибині душі він відчував, що вона, здається, щось приховує.
Це було зовсім не схоже на поведінку нормальної людини!
Принаймні, на його погляд Конан суперечила собі в деяких судженнях, у її словах дійсно було багато нестямок.
Наприклад, коли Мінато Намікадзе вперше зустрілися з цими трьома чоловіками, вони хотіли залишитися в селі Скритого Листа і зазнали невдачі у переговорах, то розлучилися. Конан сказала, що хоче з'їсти порцію локшини.
Само собою це було вкрай підозріло.
Просто як ніндзя-примарник він розумів: чим менше знаєш, тим міцніше спиш.
Він навіть не глибоко задумувався над цим.
Те, що він став ніндзя-приставником, говорило про те, як він все ж такиндер і володіє деякою силою, але ця сила була мала. Він не ходив на зовнішні місії і не брав участі в битвах. І хоча він мав певний талант читати людей, його власної сили було недостатньо.
Тому він добре розумів...
Чим більше знаєш, тим небезпечнішим.
Це була незаперечна істина.
Тому весь цей час ніндзя-приратник дотримувався принципу: менше знаєш - сильніше спиш; якщо можна чогось не знати, краще не розуміти і не лізти в свою справу.
Тільки тепер його заклеїли як шпигуна.
З чим він зовсім не міг змиритися.
Якщо все і далі піде так, його життя опиниться під величезною загрозою.
Це вже не питання його посади.
Кожен ніндзя знав, що́ чекає на того, кого називатимуть шпигуном.
— Заткнись!
Мінато Намікадзе люто зірвався на цього ніндзя-приставника. У нього кипів гнів, бо саме він привів Конан.
— Від тебе більше шкоди, ніж користі! - Роздратований вимовив Мінато. Він розумів: якщо Конан дійсно обмінялася інформацією з кимось у Деревні Скритого Листа, то головна провина за це ляже на ніндзя-привірника. Але замість того, щоб притягати його до відповідальності, він би вважав, що всього цього не трапиться.
Його турбувало не те, як знайти винного і покарати його за законом, а що після просочення інформації його шлях до посту Хокаґе в майбутньому стане ще більш тернистим.
Насправді.
Хоч Мінато Намікадзе і питав уголос, чи не є цей ніндзя-привітник шпигуном, в глибині душі він сподівався, що це не так.
І справа була не тільки в довірі до цього чоловіка, а й у тому, що якщо він не шпигун, то ситуація складалась набагато краще.
А ось якби цей чоловік виявився шпигуном...
Тоді він би відчув, що Деревня Скритого Ліста стала абсолютно небезпечною.
Мінато Намікадзе добре розумів, що за стільки років правління третього в селі з'явилося багато його прибічників.
Ці проблеми треба буде розв’язувати поступово, довгими роками після того, як він стане Хокаґе.
Адже він не міг прийти і раз усіх замінити.
У такому випадку Деревня Скритого Лісу не змогла б нормально функціонувати. Крім того, він добре знав, що багато людей не були правдивими прихильниками третього. Вони були лише пристосованими, які підтримували того, хто був у силі.
Або ж вони підтримували саму Деревню Скритого Ліста.
Вони підтримували кожного, хто був Хокаґе в селі.
Вони були віддані селі, а не конкретному Хоказі.
Однак.
Мінато Намікадзе просто не міг відрізнити одна від одної. Він не міг знати, хто є прихвостнем третього, а хто — чоловіком села.
Тому в глибині душі він навіть сподівався, що цей спритник чистий - так йому було б трішки спокійніше.
Відразу після цього.
Мінато Намікадзе повернувся і подивився на Аобу, який стояв поруч.
Він чітко усвідомлював.
У даний момент він міг по-справжньому довіряти тільки Аобе!
Аоба з дитинства був його добрим другом і дуже віддалився від свого клана. Можна сказати, що в Деревні Скритого Листа нікого не було. Окрім Аби, його друзями були тільки він та брат Теучі.
У цьому він відрізнявся від будь - якої іншої людини.
Розгляньмо приклад Шікаку Нара. Він все ж належав до клана Нара, і, обдумавши якісь речі, цілком міг прийняти сторону свого клану. Це було неминучим, адже спочатку ніндзя об’єдналися в клани і потім багато кланів зрештою зібралися разом та сформували село.
Майже будь-який ніндзя перед лицем кризи об'єднається зі своїм клоном, щоб разом подолати труднощі - адже це кровні узи.
Те саме стосувалося Учіхи Фугаку. Роздумуючи над проблемою, він обов’язково брав би до уваги інтереси Клана Учиха...
Мінато Намікадзе чудово це розумів. І справа була не в якихось особливих інтригах. Він просто усвідомлював, що у нього не було таких складних зв’язків. Його політичне походження можна було назвати кришталево чистим, він був тим, на кого можна покладатися.
- Я не казав, що він шпигун.
Аоба махнув рукою, на його обличчі не здригнувся жоден мускул і продовжив:
- Я маю на увазі...
— Оскільки вже прочитати пам'ять Конан не представляється можливим...
— Я можу прочитати його пам’ять!
Погляд Аби сфокусувався на цьому ніндзя-приратнику. У цьому і полягає його рішення: через нього ніндзя впроваджує події у потрібне русло.
Поки він йшов сюди, він вже встиг прочитати пам'ять цього ніндзя-приставника, тому чудово знав, що саме криється в його спогадах, і розумів, як Наґато та Яхіко покинули Деревню Скритого Ліста.
Тож, прийнявши таке рішення, він міг гарантувати відсутність будь-яких проблем і через ніндзя-приратника можна було обеззброїти репутацію Конан.
Це був спосіб, придуманий Аобою.
Спочатку створити рамки, в які буде укладено цю справу, а потім всередині цих рамок знайти рішення.
Це рішення певною мірою приховане певні проблеми, але при визначеній умові воно виглядатиме ідеально.
- Він привів Конан сюди, і все, що відбувалося по дорозі він бачив на власні очі. Коли ви прочитаєте його пам’ять, то побачите куди попрямували двоє інших. Ці спогади не спішать!
- І найголовніше...
- Ця людина - ніндзя-приверненик села. Якщо він охоче погодиться на читання пам’яті, це не буде порушенням табу! — низьким голосом вимовив Аоба. В цих рамках він успішно знайшов вирішення проблеми і озвучив його Мінато Намікадзе.
— Непогано!
Мінато тут же кивнув. Усі ці справи виснажили його, мозок відмовився працювати і обмірковував багато чого. Саме тому він покликав Аобу для аналізу — це була важлива причина.
Тепер він глибоко захоплювався Аобою!
Аоба прийшов і з ходу вирішив проблему!
Якби не підказка Аби, і він наївно прочитав би пам’ять Конан, то вони могли б використати її для обливання брудом. Він, мабуть, спеціально поставив таку пастку.
Але якщо не читати її пам'ять, то взагалі не дізнатися, що сталося. Зараз він не наважився так просто вірити жодному слову Конан.
З цієї причини Мінато Намікадзе опинився в скрутному становищі.
Однак.
Спосіб читання пам'яті ніндзя-приратника, запропонованого Аобою, показався йому ключем до виходу з глухого.
— Таким чином, відразу стане ясно, шпигун він чи ні, і до того ж ми зможемо дізнатися про зразкове місцезнаходження цієї трійці та все, що сталося!
Мінато безперервно кивал, кутки його уст злегка піднялися. Марк, який тільки - но висів на його обличчі, розсіявся і змінив свою колишню сонячну усмішку.
— Ты!
Мінато Намікадзе холодно подивився на ніндзя-приверненика. Його лазурно-блакидні очі випромінювали сильний тиск, а вся його аура була наповнена силою.
- Ти добровільно згоден на читання пам'яті?
Мінато Намікадзе поставив запитання, яке пробувало до глибини душі. Почувши його, ніндзя-приратник, розбігаючись між сміхом і сльозами, у повному розпачі закинув.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno