Мінато Намікадзе з повним подивом дивився на Аобу. Після всіх цих слів він зрозумів, що, крім як відпустити Конан, іншого виходу у нього немає.
Перед тим як Егуд прийшов сюди, він все ще думав, що є способи розібратися з Конан, але після того, як Аоба прийшов і проаналізував, Мінато виявив, Що тепер у нього просто зв'язані руки.
Взагалі немає найменшого способу.
Але він не вважав, що Аоба несе якусь нісенітницю, навпаки, він знаходив, як у словах Егуди дійсно є сенс.
Якщо подивитися на це з його точки зору.
Так воно і було.
Тепер він готувався стати Четвертим Хокаґе Деревні Скритого Ліста, і будь-яка, навіть найменша небезпека була для нього надзвичайно важлива.
Це стосувалося не лише того, як інші можуть завдати йому шкоди, але й способу, в який він може зашкодити іншим.
Треба визнати.
Як тільки сказав Аоба, якщо він щось зробить з Конан, незалежно від того, чим це для неї закінчиться, вийде, що він почав діяти без доказів. І якщо третій скористається цією можливістю, щоб пустити чутки, Мінато просто не зможе виправдатися.
Особливо враховуючи те, що Орочимару і Данзо говорили про ці речі разом. Якщо вони обидва на стороні третього, це доводить, що противник дуже добре вміє створювати громадську думку.
Від цього потрібно було захиститися.
Мінато Намікадзе відчував, що проблема дуже серйозна. Якщо він зараз хоч трохи допитує Конан, це в кінцевому підсумку може призвести до поганих результатів, і противник з високою вірогідністю використовує це, щоб вдарити по його позиції Гокаґе.
Тепер треба було ставити на перше місце загальну картину.
Ні в якому разі не можна дозволити противнику знайти лазівку.
Мінато Намікадзе знав, що хоча до приходу Аби йому здавалося, ніби існує ще багато способів вирішення проблеми, єдине, чого він не знав - це чи дійсно Конан є джерелом неприємностей, тому він і хотів, щоб Егуд прийшов і прочитав її пам'ять.
Але коли він прибув, Мінато раптом усвідомив зв’язок між своїми руками й ногами і зовсім не мав можливості розв'язати ці проблеми.
У той момент він все зрозумів.
Не тому, що Егуд обмежував його.
А в тому, що зараз він не прочитав дуже багато речей.
Особливо коли стикаєшся з людиною, яка сама прийшла прямо до тебе в руки. Ситуація була занадто підозрілою. Крім того, він був ще дуже молодим і не мав досвіду в таких справах. Тому його найнеобачніша необережність могла довести до пастки ворога.
— То у нас немає виходу?
Продовжував питати Мінато Намікадзе. Він зовсім не сприймав Конан як людину, обговорюючи способи боротьби з нею прямо в її присутності.
Після того, як він промовив ці слова.
Його очі стали ще густішими.
Насправді не тільки він був у замішанні.
Навіть Конан, яка стояла поруч з нею, була розгублена.
Конан не мала достатньої інформації, вона не знала про що Аоба і Міната Намікадзе говорили раніше в гуртожитку Анбу. Тому, спостерігаючи за цим, вона не могла зрозуміти, чого саме бояться.
Хоча вона не знала, чого бояться ці двоє, вона могла здогадатися, що у них є якісь сумніви.
І оскільки є сумніви, все стає простіше.
Конан добре розуміла, що їй не потрібно робити нічого. Можливо, вони самі пропонують рішення і стануть її остаточним вибором.
— Строго кажучи...
Аоба підняв голову і подивився в крижані блакитні очі Мінато Намікадзе. У його темних зрочках не читалися жодних емоцій, він виглядав надзвичайно спокійним. Не було жодного натяку на замішання, яке могло б виникнути внаслідок роздумів між ними. Очевидно, що коли він отримав потрібну інформацію, то став надзвичайно раціональним.
— Я думаю, ми можемо її відпустити!
Аоба прямо вимовив фразу, яка вкинула Мінато Намікадзе і Конан у крайній шок. Жоден з них навіть не здогадувався, що події приймуть такий поворот.
— Просто відпустити?
Куточок рота Мінато Намікадзе сильно смикнувся. Він думав про те, що Аоба може запропонувати будь-яке рішення, але він ніяк не очікував, щоб Егуд запропонував просто відпустити її. Це докорінно змінило його уявлення про судження Аоби.
На його погляд, те, що Трійця з Акацуки змогла пробратися в Деревню Скритого Листа, само по собі було підозрілим і тим більше, як Конан вже вторглася до самого серця села — у Ічіраку Рамен.
Подумавши про це.
Мінато Намікадзе вирішив, що йому все-таки потрібно ще раз поговорити з Аобою.
— Аоба, мені здається, в цій справі ще є що обговорити.
Мінато Намікадзе не хотів так просто відпускати Конан. Він відчував, що якщо піде на цей крок, то тим самим покаже Конан і тим, хто стоїть за нею, Що у нього просто немає інших варіантів.
— Ми знайшли Конан в Ічіраку Рамен.
— Якби я не прийшов сюди поїсти локшини, ми б з нею не зіткнулися, і хто знає, чим би вона тоді займалася.
« Це могли бути дії проти нас або в неї були інші мотиви, я не можу сказати напевно.
— Але в одному я впевнений: якби я не прийшов поїсти лапши у Ічіраку Рамен, то пропустив би її і навіть не дізнався б, що вона потрапила до Держави Скритого Листа.
- Враховуючи все це ...
- Як я можу бути впевнений, що Наґато і Яхіко зараз теж не знаходяться в селі?
Зараз Мінато Намікадзе здавалося, що він просто натрапив на випадковість, як ніби купив лотерейний квиток і відразу виграв, а значить, десь ще залишилося багато нестертих квитків.
Це почуття було дуже виразним.
Як...
Неначе зараз у Деревні Скритого Ліста безліч таємних кукловодів через куліс керують усім, що відбувається.
А він цього навіть не помічав.
Зараз виявлення однієї тільки Конан змусило його опустити руки.
Це викликало в нього непереборне і сильне розчарування.
Конан сиділа поруч з Аобою. Вона не вимовила ні слова, але її фіолетові очі безвідривно дивилися на нього.
Дуже дивно.
Справді дуже дивно.
Конан зовсім не очікувала, що цей чоловік, спеціально викликаний Мінато Намікадзе в якості радника, запропонує її відпустити.
Це далеко не найкраща пропозиція.
Конан добре розуміла, наскільки нестерпним було те, що вона зробила для Мінато Намікадзе, який ось-ось стане Хокаґе Деревні Скритого Листа.
Можна сказати, що це торкалося певних обмежень.
Якби вона опинилася на місці Мінато Намікадзе, то, коли б сталося щось подібне, можливо, розлютилася б ще сильніше і не стала б так спокійно кликати когось, щоб ретельно зважити всі за та проти. Мабуть, тоді вона б просто довірилася інстинктам і зробила свій вибір.
Тому, коли вона дізналася, що Мінато Намікадзе послав того злодія за кимось, в глибині душі вона проникла до нього повагу, думаючи, ніби цей старший брат-учениця працює дуже холоднокровно.
Крім того, їй було дуже цікаво дізнатися, як саме Мінато Намікадзе зробить з нею те, що вона чекала тут і більше не пропустила ні слова.
До того часу, поки не привели цього чоловіка, якого визнав Мінато Намікадзе. З цього моменту вона відчула, що ситуація стає все більш абсурдною.
Спочатку Мінато Намікадзе запропонував прочитати її пам’ять, що миттєво змусило її наскочити до межі.
Тепер Конан зрозуміла, що ідея Мінато Намікадзе насправді була дуже ефективною. Якби вона була на його місці, то не змогла б придумати кращий спосіб. А найголовніше, цей метод точно спрацював би.
Конан добре розуміла, що її пам’ять не слід читати. Якщо б вона прочитала її, то напевно мала би проблеми.
Цей метод дозволяє би безпосередньо виявити її таємниці.
І хоча це могло бути зрозуміло і чітко пояснити мету її прибуття в Деревню Скритого Ліста, все ж таки було б неминучо розкрито інформацію про Оозуцукі Тонері з пам’яті.
Найбільше Конан не могла змиритися саме з цим.
Прибуття Конан у Деревні Скритого Ліста не стало жодної загрози. У неї не було наміру зашкодити селі, вона просто хотіла прийти сюди і знайти Ооцукі Тонері, ось і все.
Замість того щоб завдати шкоди Конохо, село стало їй дедалі більше подобатися. Вона вважала, що оточення і все інше повністю виправдовують її сподівання. Особливо Ічіраку Рамен, який став для неї найсмачнішим з усього, що вона коли-небудь їла. Вона мріяла жити в селі і насолоджуватись цією лапою щодня.
Саме через це.
Конан була готова співпрацювати з наслідками.
Зрештою, було б варто перевірити їхню невинність.
Вона прибула до Коноху не для того, щоб вступити в угоду з кимось, і не була затягнута ні у які водовороти боротьби за владу. Вона просто хотіла побачити Ооцукі Тонері. Отже, якщо особистість Ооцуки Тонері не буде відкрито, вона була готова сприяти будь-якому розслідуванню.
Но...
Якщо вони прочитують її пам'ять...
Тоді Оцукі Тонері буде розгорнутий!
Конан не думала, що коли ви подивитесь на її пам'ять, то якимось чином позбудетеся всіх спогадів про Ооцукі Тонері. Це було практично неможливо. Тим більше що останнім часом всі її справи так чи інакше були пов'язані з ним, отже викреслити його з пам"яті було просто нереально.
Саме це зробила Конан у той же момент.
Бо до зустрічі з Ооцукі Тонері вона ніколи не чула цього імені. Навіть зараз у Конохі ніхто не згадував про нього. Це означало, що Ооцукі Тонері весь цей час приховував свою особистість і не хотів, щоб про неї дізналися.
З цього видно, що Ооцукі Тонері не любив привертати до себе уваги. Він з'явився перед нею виключно через її зв'язки з Наґато. А оскільки тепер у її стосунках з Наґато виникли тріщини, приймаючи рішення про Ооцукі Тонері, вона повинна була діяти надзвичайно обережно і всіма силами уникати того, що могло б перетнути його кордони.
Але в той момент, коли вона думала про те, як боротися з Мінато Намікадзе до кінця, навіть ціною власного життя, тільки б виплутатися з цієї ситуації, наступні слова Аби ввели її у повний спотик.
Можна її відпустити?
Навіть вона не могла повірити в це.
Якби Конан не була впевнена в тому, що вона не знайома з Аобою, то могла б подумати: « Цей чоловік — той самий радник », або шпигун, якого відправили до Коноху.
Неймовірно!
Просто вуму незбагненно!
Як же нормальному чоловікові таке могло подумати?
Навіть будучи на своєму боці, Конан вважала, що відпускати її ось так - це вже занадто.
На мить.
Конан обірвана.
У цей момент її розум ніби затуманився.
Думки перестали текти гладко!
Якби зараз вона опинилася на місці Аби, абстрагувалася від себе і стала на бік Мінато Намікадзе, щоб дати пораду, вона ні за що не змогла б видати таку абсурдність, як пропозиція відпустити її.
На якусь частку секунди Конан навіть думав, що Аоба - її союзник.
Інакше він би не говорив про такі жахливі речі!
З цієї причини погляд Конан на Аобу став ще дивнішим. Їй було шалено цікаво, що ще скаже цей чоловік, і тим більше хотілося дізнатися, як він пояснить таке рішення?
З цими почуттями Конан подивилася на Аобу, а потім змінила погляд на Мінато Намікадзе. Вона помітила, що Четвертий Хокаге перебував у такому ж замішанні. Навіть така людина не мала жодного уявлення про те, що твориться в голові Аоби.
Але ж...
Поява Аоби дала Конан можливість для контратаки.
Конан зрозуміла, що коли вона буде міцно триматися за те що є ученицею майстра Джіраї, ніхто не посміє торкнутися її пальцем. Зрештою, у цій Конохі кожен повинен був виявляти принаймні толіку поваги до Джира.
Це означало, що коли вона наполягатиме на тому, щоб її учениця Джірая вчилася в школі, ніхто не читатиме її пам’ять і не застосовуватимуть до неї сили.
Вона не думала про це раніше, але після слів Аби зрозуміла.
— Минато!
— Справа ось в чому!
- Зараз ми не можемо бути впевнені у Конан, але ми можемо впевнитися в ньому ...
Аоба прямо підняв руку і вказав на того ніндзя-приставника. У цей момент він знову взяв ритм розмови в свої руки.
Почувши це, Мінато Намікадзе і Конан впали у глибокий замішання.
Вони не розуміли, що саме намагався сказати Аоба.
Але в той же час їм здавалося, що Егуд придумав якийсь неймовірно хитрий план. Навіть той самий канцелярський актор, на якого вказали, здивував вуха і чекав продовження.
У їхніх серцях панувала сильна нерозуміння і палка цікавість до того, що́ той чоловік на ім’я Аоб. Вони не уявляли, на чому саме він хоче зробити акцент.
Це вже виходило за рамки їхньої уяви, і до деякої міри зумовлювало невизначеність відчуття, що все почало змінюватися.
Що це означає?
Ця людина...
Що ж він збирається сказати?
Аж раптом Ніндзя-приратник відчув паніку. Він уже не знав, як описати свій стан. З того часу, як він побачив це подібне демону створіння в гуртожитку Абу, він відчував величезний страх перед однією тільки присутністю Егуда.
Но...
Чого найбільше боїшся, то й трапляється!
Ніндзя-приратник думав, що на цьому все закінчиться, але Аоба несподівано вказав на нього. Коли він побачив цей жест, то оціпився.
Особливо коли він побачив, як блиск в очах Аби сфокусувався на ньому. Його тіло відреагувало, несхвально тремтіло, а в душі зародилося дуже зле передчуття.
Здавалося, ось-ось відбудеться щось погане!
- У ньому?
У цей момент питання в голові Мінато Намікадзе стало ще більше. Він зовсім не очікував, що врешті-решт ця справа може торкнутися ніндзя-приставника.
- Він всього лише ніндзя-приставник...
— Як він пов’язаний з цим?
— Или...
- Ти хочеш сказати, що...
- Він шпигун?
У цей момент лазурно-блакитні зіниці Мінато Намікадзе різко звузилися. Раптом він усвідомив щось справді приголомшливе.
Якщо з цим ніндзя-приставником щось не так...
Тоді можна сказати, що від самого початку все це могло бути змовою!
Засудом, розіграним спеціально для нього!
З моменту, коли його запросили на зустріч з трьома членами організації Акацукі, все це було лише пасткою для того, щоб заманити його в цю ситуацію і втягнути у гру.
Зачекайте!
Якщо це так...
Чи це означає, що так звана Трійця з Акацуки теж є підробкою, всього лише зіграна всіма ними роль...
Якщо так.
То яка мета?
Хіба не в тому, щоб об'єднатися, розставити для нього мережу і спровокувати на помилку...
Чим більше Мінато Намікадзе думав про це, тим жахливіше все здавалося. У цій справі приховувалося так багато підводних каменів, що коли він знову подивився на Конан і ніндзя-крапника, вираз його блакитного очей змінився.
Від одних думок мороз по шкірі!
Якщо це дійсно спільна пастка...
Це було б занадто сумно!
Коли Мінато Намікадзе роздумував над цим, то раптом зрозумів, що вся ситуація докорінно змінилася. Здавалося, що вся Дерівня Скритого Листа була пронизана великою кількістю змов.
— Нет... Це не так... Я не шпигун!
Почувши слова Мінато Намікадзе, ніндзя-привітник миттєво запавав. Він впав на коліна прямо на місці, а його обличчя спотворено від жаху.
Якщо зараз його оголосять шпигуном, то про продовження роботи ніндзя-приратником можна і не мріяти - його кар'єра синобі прийде кінець. Зрештою, той чоловік, який промовив ці слова, був майбутнім четвертим Хокагом, і це майбутнє мало прийти зовсім скоро.
Не можна допустити такого непорозуміння!
Стоячи на колінах, ніндзя-приратник хотів пояснитися, але відчував, що ніякі слова не допоможуть йому виправдатись. Він зрозумів, що просто не може довести свою невинність.
Аж до того...
Що зараз він шалено жалкував про те, що привів Коноху в їжу лапші.
Якби він тоді не злякався того факту, що вона учениця пана Джарія...
Но...
Він не міг дозволити собі образити жодної сторони!
Це було занадто важко!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno