Схоже, ваша місія провалилася!
Атака почалася відразу після зустрічі!
Мінато Намікадзе зовсім не очікував, що ці ніндзя Корня несподівано нападуть на нього без слів і навіть не намагаючись нічого пояснити.
Хіба битва між ніндзя не повинна починатися з пари-кручних фраз?
Хто ж так відразу намагається вбити одним ударом!
Навіть маючи абсолютний привілей, чи ж не прийнято перед вбивством противника трохи позіхнутися і повідомити йому про те, від якої техніки він помре?
Без цих кроків все втрачає свою душу!
Мінато вважав, що несподіваний напад ніндзя Корня зовсім не відповідає основним правилам бою шінобі. Хоча б пару слів для вступи сказати варто.
Однак.
Саме через це.
Мінато зрозумів, що ці люди прийшли на роботу. Вони навіть не хотіли розмовляти з ним, бо мали намір вбити його.
Наскільки він міг бачити, тут було не менше 30-сорок ніндзя Корня. Це величезна кількість. З огляду на те, що в Корні небагато людей, можна сказати, ніби вони кинули у бій майже всі свої сили.
Така масштабна операція, де кожен робив те ж саме, ясно говорила про одну ціль — вбити його.
Корня мала одне і те саме завдання.
Місія кожного ніндзя Корня була однаковою.
— Здається, ви дійсно сповнені рішучості вбити мене!
Кутки губ Мінато злегка піднялися в самознищенням. Він навіть не уявляв, що одного дня стане ворогом Деревні Скритого Ліста. Ці ніндзя, які атакували його, не дали йому повернутися до села живим. Це було занадто іронічно.
Адже він тільки-но зробив великий внесок у перемогу Конохі під час третьої світової війни шьобі. Якби не його раптова поява і порятунок ситуації, Коноха могла б зазнати нищівної поразки у цій битві. І саме тому його серце стискалося від відчуття, що він був відданий.
Однак це відчуття спалахнуло на мить і швидко зникло.
Мінато за своєю природою був оптимістом. У нього рідко виникали негативні емоції. Він був немов сонце, яке зігріває всіх навколо і дає кожному жарку тепло й холоду.
Це була абсолютно незвичайна якість.
Мінато відразу дійшов висновку, що це не його провина і вина цих ніндзя Корня. Винен ті, хто дав їм наказ!
Вжух!*
У цей момент тіло Кушини Удзумакі окутала потужної чакра. Вона знову увійшла в режим чакри Дев’ятихвостого, який тільки що розсіяла цю жахливу енергію.
Кушина перейшла в бойовий режим. Вона розуміла, що Мінато на межі виснаження і зараз не в змозі продовжувати бій. Значить, захистити його може тільки вона.
— Кушина, не треба.
Мінато похитав головою. У його очах палало особливе світло, і його намір був чіткий — не вступати у бій з цими людьми.
*Свист! Свисток! Свисток! Свисток!
Повітря пронизало багато кунаїв, порушуючи тишу. Вони летіли в Мінато і Кушину, задаючи та стоячий віддалений Джузо Біву.
— Проклятье! — Джузо змер, помахаючи мечем своїм різцем, — вигукнув він. — Тоді всі ті, хто літав у нього, висікли на ногах. — Мінато Намікадзе, тепер ти мені віриш? Ніндзя Конохи, послані вбити тебе прямо перед тобою!
— Якщо ти мені повірив, то я йду. Залишуся довше — боюся, не втримуюся і переб'ю їх усіх!
- Головне, щоб ти більше не підозрював нашу Деревню Скритого Тумана. Тоді я буду спокійний.
Джузо говорив без умолку. У глибині душі він був вдячний цим ніндзя Корня. Їхнє існування підтвердило його слова. Інакше він не знав би, як переконати Мінато. Він бачив, що Мінато відчуває особливу любов до Конохе і глибоку повагу до третього Хокаґе.
— Я верю тебе.
Мінато вимовив ці три слова так, ніби вони відняли у нього всю силу. Адже це означало, що він повірив у те, ніби третій може дати наказ про його вбивство. Це зруйнувало ту слабку надію, що вона теплилася в його серці, і розбурхнуло його попереднє уявлення про третього Хокаґе.
Він завжди безмірно поважав третього і не хотів вірити, що він здатний на таке. Навіть після слів Джузо він був готовий, повернувшись, закрити на це очі.
Але тепер ніндзя Корняр стояв прямо перед ним, і він більше не міг ігнорувати те що відбувається.
Продовження цієї ситуації було не тільки йому, але й Джузо. Він ще не був Гокаґе, але у нього вже були і право, і намір їм стати, тому він не хотів, щоб між Конохою та Деревнею Скритого Тумана виникли незрімі суперечності.
Якби Джузо не відпустив, то зараз було б краще рішення. Зрештою, їм довелося зіткнутися з ніндзя Корня Конохі і хоча він вже придумав розв’язання цієї проблеми, не варто було виносити сміття ізби.
- У такому разі я спокійний.
Джузо усміхнувся, почувши ствердну відповідь Мінато. Цього він і хотів. Оскільки вже не вдалося встановити зв'язок з Третиною Хокаґе, то досягти взаєморозуміння з Четвертом теж було непогано.
Хоча, порівняно з оригінальним планом, у виконанні місії не було жодного прогресу і він не отримає обіцяної підтримки від третього Хокаґе, принаймні тепер зрозумів, що зміна влади в Конохі та прихід Четвертого Гокаге — це неминуча тенденція. Це було дуже важливо для Деревні Скритого Тумана.
Зараз Село Скритого Тумана також було в критичному становищі. Вони так і не отримали справжнього сувоя технік Вірші Води, а товариш їхнього старійшини Генджі нещодавно загинув від руки Райкаґе. Хоч третій Мізукаґе і став на посаду, село все ще було в стані занепаду і не була готова брати участь у нових війнах шінобі.
Шух!
Фигура Джузо мигнула исчёлилась і зникла. Він чекав саме цих слів Мінато. Тепер, коли в нього на серці не залишилося турбот, він міг спокійно піти геть.
- Що нам робити? — Невпевнено запитала Кушина. Вона зрозуміла, що, відіслав Джузо, Мінато вже щось задумав. Так що їй не потрібно було більше ні про що думати, достатньо було просто слухати його.
— Ці ніндзя Корня - шінобі Конохи. Вони діють за наказом. Вони не наші вороги, тому нам немає потреби битися з ними на смерть! — Сказав Мінато знизив голос так, щоб чула тільки Кушіна.
— Угу, — тихо кивнула Кушина. Вона знала, що Мінато завжди був дуже добрим, і це рішення не стало для неї несподіванкою. Саме за таку доброту вона його любила.
— Передай мне трохи своєї чакри.
Мінато простягнув ліву руку і взяв праву руку Кушини. Вони стояли пліч - о - пліч, дивлячись на їхні кунаї.
— Добре!
Кушеня без жодних вагань попрямувала свою чакру в тіло Мінато.
Вжух!
Тіло Мінато злегка тремтіло, і він відразу відчув сильний приплив сил.
Кушина дала йому забагато.
Вона довірила йому все, що мала. Це було виявом цілковитої довіри, а не просто передачею маленької частинки сили.
— Кушина, ми повертаємося додому!
Мінато раптом посміхнувся теплішою посмішкою, що стало схоже на сонячного хлопця.
У ту ж мить, як він вимовив ці слова, він активував одну зі своїх печаток Техніки Гріма, що Летче Бога.
Цю печатку він залишив у Деревні Скритого Листа давним-давно.
Хоча тепер вони були далеко від села, і використання техніки вимагало б великої кількості чакри, Кушина вже передала йому все необхідне.
Вжух!
У цю мить їх тіла окутала просторово-часно-втривалої енергії, і після сильного спалаху вони зникли.
— ??
Ніндзя Корня, які стали свідками цієї несподіваної сцени, просто осоромлені. У головах у кожного з них виникла купа запитань, і вони зовсім не знали, що робити.
Перед виходом вони знали приблизне місце розташування Мінато і могли атакувати його.
Але тепер все змінилося. Мінато просто зник!
У них не було ніяких засобів, щоб вистежити його. Вони стояли на місці, як сліпі мухи, не знаючи, що робити. Їх місією було вбити Мінато Намікадзе. Якщо вони зараз повернуться, це буде рівнозначно визнанню провалу.
- Де він?
- Куди він подівся?
- Чорт візьми, куди він зник?
- Що відбувається?
- Що сталося?
— Як він міг раптово зникнути?
- Цього не може бути!
—...
Ніндзя Корня розгубилися. У очах кожного читалися здивування. Ніхто не знав, що сталося і чому вони опинилися на межі провалу місії.
Вони ще не знали, що Мінато оволодів просторово-часною ніндзюцу, але вже сумнівалися, чи він використовував саме таку техніку. Дивлячись на порожнє місце, де тільки що стояв Мінато, вони не мали жодного уявлення, куди він перемістився.
І це було жахливо!
Вони просто не знали, що робити!
Жодної зачіпки!
У голові була повна порожнеча!
При думці про провал місії їх серця похолоділи, наче вони зазнали краху в крижану прірву.
***
Село Скритого Листа. Біля воріт біля дерева.
Несподівано з’явилися Мінато Намікадзе і Кушина Удзумакі.
Техніки, що літали на стовбурі дерева, не мали жодної радості.
- Як ми тут опинилися?
Кушина думала, що Мінато перенесе їх прямо в село, але не очікувала, щоб вони були біля воріт.
— Ми повернемося відкрито і з гідністю!
З обличчя Мінато не здавалася блискуча усмішка, наче подія його зовсім не зачепила. Насправді ж він мав намір за допомогою Техніки, що літає на Божу відстань, добратися до Конохи. Але він не сподівався, що Кушіна передасть йому стільки чакри, щоб він міг дістатися до місця призначення одним стрибком.
У цей момент вони обидва дивилися на ворота Конохі з відчуттям, ніби пройшла ціла вічність.
Вони давно не були в селі. Не тільки через тренування на горі Фубоку, але й через все те що їм довелося пережити в дорозі. Здавалося, що минуло дуже багато часу.
Забагато всього сталося!
До такої міри, що в їхньому серці з’явилося замішання!
Однак.
Тепер вони стояли біля воріт Конохі.
— Всі небезпеки позади!
Кушина теж стала посміхатися. Вона розвіяла режим чакри Дев’ятихвостого, коли повернулася до свого звичайного вигляду. Повертаючись у село, вона не хотіла виставляти свого головного козира напоказ.
- Все тільки починається.
Мінато не втримався від зітхання. Він вже відчував, як його затягує у величезний водорість.
Тепер, стоячи біля воріт Конохі, він готувався увійти в село. А коли він повернеться, йому доведеться зіткнутися з центром влади Конохі.
— Я маю стати Хокаґе!
Мінато міцно стиснув кулаки і виголосив ці слова з непохитною рішучістю. У них була величезна сила. Це було не просто гасло або мрія, а радше почуття відповідальності та обов’язку. Побачивши методи третього, він вирішив стати чесним і справедливим Хокаґе, щоб викоренити цю зіпсовану практику і не дати жителям села розчаруватися у своєму лідері.
— Пойдём.
Мінато взяв кушину за руку, і вони разом попрямували до воріт села.
Кушина дивилася на впевнений профіль Мінато і відчувала, як її переповнила гордість. Вона пишалася цим чоловіком. Незважаючи на те, що їх чекає в майбутньому, Мінато вже був Хокаґе у її серці!
***
Тим часом, в глибині лісу.
- Схоже, ваша місія провалилася!
Несподівано почувся низький голос, і з дерева стрибнула фігура. Це був Данзо Шімура.
Аоба став образом Данзо і з’явився перед ніндзя Корня.
У ту ж мить.
Побачивши обличчя Данзо, ніндзя Корня відчули сильну фізіологічну реакцію. Вони відразу опустилися на одне коліно, і їхні тіла тремтіли.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno