Бо він боявся, що ви втечете!
Слова Мінато Намікадзе розказувалися один за одним, і кожне з них било по серцях мечників, перекидаючи їхнє уявлення про те, що відбувається.
Ця дівчина - його козир?
Кожен з Семи Ніндзя-Мечників Скритого Тумана, здавалося, почув щось неймовірне. Їхні погляди спливли на Кушині Узумаки.
Вони розглядали цю молоду дівчину. Хоча від неї і виходила особлива чакра, ніхто з них не вірив, що вона володіє якоюсь неймовірною силою...
Це було пов’язано з їхніми уявленнями!
Жінки-ніндзя, як правило, слабше чоловіків, не кажучи вже про дівчину такого віку. Вона була занадто молода, надто недосвідчена. Невже ніндзя її років дійсно могла перемогти їх, Сім мечників Тумана?
Ніхто з сімох, у тому числі Джузо Біву, не міг в це повірити. Їм здавалося, що це якийсь жарт, причому зовсім не смішна.
- Ти кажеш, вона твій козир? — Джузо прищурився, дивлячись на Мінато. Якби ці слова вимовив хтось інший, він би ні за що не повірив. Але коли він побачив, наскільки серйозний і рішучий Мінато, то просто замислився, чи не криється тут якась підвоя.
- Ти точно не жартуєш?
— Шутка зовсім не кумедна.
- Якщо ти все ще намагаєшся тягнути час ...
- Це вже не потрібно.
- Бо з Конохі ніхто не прийде тобі на допомогу! — Казав Джузо один за одним. Він уже зрозумів, що Мінато вимовляє ці слова для того, щоб виграти час. Тільки мета цього негайно була йому поки не зрозуміло.
— Ха-ха-га-Ха-хо-ху... — Мінато раптом закинув голову і розсміявся. Він глянув на Кушину, яка стояла перед ним і тихо запитав: « Пора? »
— Майже, — кивнула Кушіна і додала: — Та група також підійшла.
- То настав час.
Мінато кивнув. Він знав, що оскільки та група ніндзя Конохі пройшла повз, то з тих шинобі все буде в порядку.
А раз так...
У нього більше не було турбот!
— Кушина, я залишаю це місце на тебе. Впораєшся? — З легкою посмішкою запитав Мінато. Його тіло було на межі фізичних можливостей, а позостала ховка була достатньою лише для того, щоб з допомогою Техніка Летюча Гріма підтримувати себе в безпеці. Це була його остання і найважливіша здатність самозбереження.
— Я думаю, що без проблем Куша міцно стиснула кулаки і кивнулась. Вона подумки сказала: « Навіть якщо ти запитаєш, у мене немає вибору. Хіба я можу сказати, що не впевнена? "
Хоча вона ще не повністю усвідомлювала обмеження своєї сили, в такий момент у неї не було часу на роздуми. Їй лиш довелося кинути всі сили на бій з сімома мечниками Тумана і спробувати проявити свої здібності.
— Похожу на тебя.
Усмішка зникла з обличчя Мінато, його вираз стало серйозним. Він подивився на Кушину поглядом, сповненої ніжності. У глибині душі він вже був готовий: якщо з Кушиною щось трапиться, він не стане на самоті чіплятися за життя в цьому світі.
Шш!
Несподівано Мінато застосував Техніку Грім, який летів з Богом і раптово зник.
Ця сцена приголомшила Сім мечників Тумана. Вони навіть не могли уявити, що така молода людина володіє простором ніндзюцу, та ще й використовує його так гладко, не даючи їм будь-якого шансу зреагувати.
Тепер наздогнати Мінато було вже неможливо.
— Проклятье!
- Та у нього був такий трюк в запасі!
— Він просто знущається над нами!
- Він взяв і втік!
— Він кинув свою подружку і втік!
—...
Кілька з семи мечників Тумана грубо заговорили. Вони були прикуті до Кушина Удзумакі. Фігура цієї дівчини стала для них об’єктом помсти.
— Мінато Намікадзе втік! — Хвилюн Эзнес Джузо. Він мав огидне мислення. Зараз все, що він міг зробити - це атакувати Кушину словами, тому що, вб'є він її чи ні, для його місії це вже не мало ніякого значення.
— Схоже, що його « мозаїч »!
— Кинути тебе тут одну, а самому втекти!
— Але ви маєте глибоку прихильність!
- Признатися, я здивований!
— Ну як?
- Це допомогло тобі краще побачити справжнє обличчя твого хлопця?
Голос Джузо був крижаним. У душі він був майже впевнений, що Мінато втік. Зрозуміти його тепер буде дуже важко, а значить, їх місія провалена. Це означало, що вони упустили рідкісну нагоду.
В будь-якій іншій ситуації він би вбив Кушину, щоб витягнути злості або знайшов би інший спосіб вилити свій гнів.
Але тепер ситуація змінилася.
Вона була дуже складною.
Якщо вони зараз вб'ють Кушину Удзумакі, то це означатиме, що вони не тільки налагодили жодних зв"язків з Конохою, але й знайшли собі такого ворога.
Якби це було до початку третьої світової війни, вони б з радістю вбивали людей з Конохи, бо тоді Дерівня Скритого Хлака була їхньою опорою і гарантією.
Але пізніше через сувій технік Вірші Води у них з Хлаком виник конфлікт, який тепер досяг точки неврата. У такий момент було нерозумно вступати у конфлікт з таким великим селом, як Коноха, особливо коли Мінато вже втік назад, і було ясно, що Конохах буде тільки посилюватися.
Справа ускладнилась.
Обличчя Джузо ставало все похмуріше. Тепер він міг зробити все, що було в його силах - це спробувати такими словами посіяти сумніви у серці Кушіни.
Він не наважився нічого їй зробити!
Тому що під цим розкладом вони з Конохою ще не були повноцінними ворогами. Навіть якщо у майбутньому Мінато стане Хокаґе, він навряд чи через сьогоднішній інцидент почнеться серйозний конфлікт з Деревнею Скритого Тумана.
Однак.
Все це було за умови, що Кушина Удзумакі повернеться в Коноху неушкодженою.
Якщо з нею щось трапиться, це означатиме, що вони смертельно образили Мінато, а значить, і всю Коноху.
Таким чином.
Джузо раптом зрозумів, що справу ще важче. Перед ними постало величезна проблема.
- Так що нам робити?
- Босс, ми її вб'ємо?
- Цей хлопець так нас розлютив!
- Невже місія ось так просто провалена?
—...
На обличчях всіх Семи мечників Туману віднеслися складні емоції. Різкі перепади настрою довели їх до кипіння. Ще нещодавно вони думали, що це буде легка і гладка місія, а тепер вона раптово зірвалася. Все сталося занадто швидко.
Секунду тому вони думали, що місія буде виконана легко і просто, а в наступну секунду вона вже була провалена.
Тепер, коли місія провалена, їм вже не про що було турбуватися. Можна було піти ва-банк і вбити цю ніндзя, щоб позбавити злості.
Решта шести мечників були простими. Вони завжди покладалися на грубу силу і не надто виснажували себе думками.
Але Джузо був іншим. Він почав намагатися думати, намагаючись уявити, як б розвивалися події з погляду Сацуми Рентаро.
Якби він був тут...
Джузо подумки задумався. Він відчував, що зараз найважливішим є загальна картина. А загалом - це благополуччя Девні Скритого Тумана. Так, тепер вони могли піддатися хвилинному пориву й отримати задоволення, але це мало принести величезні збитки та вплив на майбутнє їхнього села.
- Так не можна! — Потихеньку сказав Джузо, похитав головою. Його голос не був чутний Кушені, але інші зрозуміли його.
- Ми не можемо просто так відпустити її, але й нічого не зможемо їй зробити. Якщо з нею щось станеться, все звалить на нас. Це та ще заноза.
Джузо вже зрозумів важливість Кушини. Вони не тільки не могли її образити, але й мали захищати. Хоч вона і була одна, вона представляла всю Коноху.
— Проклятье!
— Проклятье!
— Це просто обурливо!
Джузо вже не знав, що сказати. У цей момент його гнів досяг межі, але через брак розуму він сказав, що так не можна, треба заспокоїтися і добре подумати про проблему, щоб знайти розв’язання.
Куша мовчазно спостерігала за незрозумілими виразами на обличчях цих людей. В її голові з'явився великий питаннявий знак. Те, що вони дивуються зникненню Мінато, вона передбачала, але їхня реакція була занадто бурхливою...
Невже все так серйозно?
Вона все ще тут.
Чому вони поводяться так, ніби втратили повний бойовий дух?
— Эй! — Кушина помахала рукою перед нею людьми. Її голос повільно промовив: « Чому ви не нападаєте?
Почувши це, обличчя Джузо стало ще чорніше.
Нехай він нападе!
Але зараз він просто не міг цього зробити!
Це справді був козир!
Він зовсім не такий, яким це було б!
Сьогоднішня ситуація поставила його в глухий кут, він не знав, що робити. Він думав лише про те, що зробив би Сацума Рентаро.
Це було занадто складно, це було дуже важко!
Джузо ніколи не стикався з такою складною ситуацією, яка поставила його у безвихідь. Відпустити Кушину - не варіант, але і вбити її - теж. Це загнало його в кут, і він не знав, як вирішити цю проблему.
— ??
У голові Кушини знову виникли питання. Вона помітила, що після від'їзду Мінато її противники немов застигли, ніби хтось натиснув на паузу. Вони стояли як вкопані, не рухаючись.
Що відбувається?
Що це означає?
Битися-то будемо чи ні?
Яку тактику вони розробляють?
Невже семеро надсильних джонінів злякалися її, молодої дівчини?
Навіть вона не могла цього зрозуміти. Тоді їй спало на думку, що все це було заздалегідь продумано Мінато.
***
Поки всі були збентежені, на гілках дерева повільно з'явилася фігура, мовчки спостерігаючи за тим, що відбувається.
Це був Мінато Намікадзе!
Мінато ніколи б не кинув Кушину одну. Він лише використав техніка Гріма, який літає на землю, щоб створити собі простір і втекти з поля бою. Таким чином він не тільки забезпечував свою безпеку, але й давав Кушені можливість воювати на повну силу.
— Хм?
- Що таке?
- Щось сталося?
— Чи ж вони так злякалися Техніки, що летів Бога Гріма?
- Чому вони не рухаються?
В голові Мінато виникли також питання. Він не очікував такого розвитку подій. Зіткнувшись з цією несподіваною зміною, він і сам не знав, що відбувається.
Розробляючи цей план, він не знав, якою була місія Семи мечників Тумана. Не маючи повної інформації про ворога, він не міг точно визначити їхніх цілей і як на них реагувати.
Тому план Мінато торкався тільки їх власних дій...
Саме тому вони опинилися в такій ситуації. Просто він зовсім не очікував такої реакції з їхнього боку.
***
— Хуух... — Джузо повільно видихнув. Після недовгого роздумування його мозок трохи прояснився. Він підняв погляд і втупився на мілководді Кушину, що стояла неподалік.
— Ти так і не відповіла на моє запитання!
- Тебе кинув тут Мінато Намікадзе в повній самоті...
— Тобі, мабуть, дуже боляче?
Єдине, що спало на думку Джузо - це атакувати Кушину психологічно. Оскільки він не наважувався нічого зробити фізично, йому залишалось тільки тиснути на психіку.
Він уже уявляв, як відпускає Кушину.
Але він не збирався відпускати її просто так!
Треба було зробити так, щоб після повернення у Кушини і Мінато виникла тріщина в відносинах, що, у свою чергу, вплинуло б на гармонію всередині Конохи.
- А, ти про це... — кутки губ Кушини вигиналися в усмішку. У цей момент вона була схожа на яскравий квітка, і навіть сонячне світло навколо, здавалося, став яскравіше.
- Це хороше питання!
— Насправді він міг сам справитись!
- І він міг забрати мене з собою!
— Но...
- Він вирішив прийти і залишити мене тут. Чому, як ви думаєте?
— Ви хіба не замислювалися?
Слова Кушіни змусили обличчя Семи мечників Тумана зробити разючі зміни. У кожному серці закралося питання.
Якщо попередні слова можна було прочитати блефом, то зараз її слова звучали дуже логічно. Адже її дійсно залишили тут, хоча цього можна було уникнути.
- Чому? — Несвідомо запитав Джузо.
- Бо він боявся, що ви втечете! — Кушина посміхнулася і додала: — Тому він залишив мене тут, щоб я вас усіх знищила.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno