Вона мій козир!
Джузо Біва пильно подивився на Мінато Намікадзе. Той не боявся, що Джузо відчуватиме легкий неспокій.
« Що відбувається?»
В голові Джузо Біви виник величезний спірний знак. Він не розумів, звідки у Мінато така впевненість, що дозволяє йому виконувати такі дивовижні вчинки.
Але він не затримувався тут.
Зараз він хотів якнайшвидше забрати Мінато подалі від місць, де Коноха могла б надати йому підтримку. Не те щоб він боявся, що люди з Конохі зможуть врятувати Мінато. Вони співпрацювали з Данзо, а це означало, що справжні бойові сили Конохії не прийдуть на допомогу.
Він хотів увести його подалі не через страх, що Мінато врятують, а щоб уникнути втрат серед ніндзя Конохи, які могли б втрутитися.
Раніше їх це б не хвилювало, але зараз це стосується їхніх дружніх стосунків з Конохою. Адже вони вже воювали з Деревнею Скритого Хмара, і якби вони ще й посварилися з Конохою, це стало б для них справжнім лихом. А після того, як вони допоможуть Конохе, вона зможе сподіватися на підтримку свого роду Облаком.
Саме тому Джузо Біва мав відвести Мінато на певну відстань, перш ніж почати діяти.
Так вони, дев'ять чоловік, повільно пішли в іншому напрямку. Шли вони довго, поки не зупинилися в безлюдному лісі.
Джузо Біви був прикутий до Мінато. Вузьки його губ вигнулися в холодній усмішку.
— Ми прийшли, — повільно промовив Джузо низьким голосом. Його руки були складені в природному позі. Дивлячись на Мінато і Кушину, він почувався так, ніби його перемога вже була в кишені. Врешті-решт, перед ними були лише двоє молодих і перспективних ніндзя, а вони самі - відомі Семи Ніндзя-Мечників Скритого Тумана.
— О?
Мінато відразу зрозумів суть справи. Насправді, він здогадався з самого початку, але йому було цікаво, на що здатні ці ніндзя зі Деревні Скритого Тумана і чи збігаються їхні дії з його припущеннями.
Судячи з усього, різниці не було ...
Вони просто привели його сюди, щоб почати бій. Ніякого справжнього замовника не було, що його трохи розчарувало.
- А де замовник? — запитав Мінато, роблячи вигляд, що нічого не зрозумів. На його обличчі відбивалося здивування, і він відмінно зіграв свою роль.
По суті, кожен гнався за власними цілями.
Мінато теж не хотів, щоб ніндзя Конохі брали участь у цій битві. Після попередніх битв вони були на межі виснаження і не робили цього для нової битви. Це мало б призвести до безглуздих жертв.
Теперішня ситуація відповідала його сподіванням, і він міг діяти вільно.
Звичайно.
Він і сам був на межі виснаження.
Він вже не міг вступити в бій, але був абсолютно впевнений у Кушіні. Адже під час їхніх спаррингів на горі М'юбоку він уже відчув, наскільки сильна Кушина.
- Який ще замовник?
— Цей хлопець так легко повівся.
- І це майбутнє Конохі?
- Який же він дурень!
— Досі не зрозумів, що відбувається?
—...
На обличчях цих мечників з’явилися усмішки. Вони дивилися на Мінато, як на рибу, що потрапила в сіті. Вони не сподівалися, що місія виявиться такою легкою і на їхніх обличчях засяяли задоволені усмішки.
Перед тим як вирушити сюди, вони були готові до того, що місія буде дуже складною. Але зараз, коли все розвивалося саме так, вони зрозуміли, що це завдання було набагато простіше будь-якого, хто робив раніше.
Незважаючи на глузування Семи мечників, Мінато залишався спокійним. Він просто спокійно дивився на них.
Ви думаєте, що ви мисливці?
А я, по-вашому, видобутку?
Справжній мисливець часто прикидається здобиччю!
Ви ж про це не подумали!
Мінато посміхнувся. Він дивився на тих, хто втратив пильність серед мечників і похитав головою. Потім він різко відстрибнув назад за спиною Кушіни.
— Кушина, я залишаю це на тебе. Впораєшся?
Голос Мінато звучав спокійно. Він був абсолютно впевнений у Кушіні. Хоча перед ними і були сім мечників, вони все ж залишалися в рамках звичайних ніндзя. А він увійшов у режим Мудреця і відчув жахливу енергію, що талася в Кушіні.
Раніше, під час їхніх місій, він вже бачив щось подібне. Але тоді Кушина, здавалося, стримувала цього монстра, вони поглинають енергію один одного, і цей монстр був для неї в деякому роді перешкодою.
Але тепер все було зовсім по - іншому.
Мінато легко міг відчути, що Кушина і цей монстр стали одним цілим. Їхні сили були спрямовані в один бік, вони більше не противилися одне одному. Це було видно по її Режиму Мудреця.
Зараз був її зоряний час.
— Без проблем, — похитала головою Кушіна. Вона все ще перебувала в Режимі Мудреця. Могутня чакра наповнювала її тіло силою. Її злегка червонуваті ропухи почали випускати страшні хвилі.
— Хм?
Джузо Біва, побачивши це, насупився. Він смутно відчув щось недобре, але не міг зрозуміти, що саме.
Невже вони збираються покластися на цю дівчину?
Невже вона така сильна?
Він не вірив!
— Мінато Намікадзе, невже ти збираєшся ховатися за спиною жінки? — запитав Джузо.
Насправді, він намагався натиснути на нього психологічно.
Після спілкування з Аобою він став частіше використовувати голову, але його розум не був таким вже гострим, тому його рішення були лише спробами використати хитрість, а не свідченням геніальної стратегії.
— Ха-ха-Ха-хо...
Після слів Джузо інші сім мечників розступилися гучним сміхом. Всі вони дивилися на Мінато з презирством і насмішкою. Їм здавалося, що Мінато від страху не знав, як діяти і сховався за спиною своєї подружки. Це була дуже боягузлива й бездушна поведінка, яка свідчила про те, що його дух зламаний.
Мінато, незважаючи на їхні насмішки, залишався невгасимим. Стоячи за спиною Кушіни, він обвів усіх своїм блакитним поглядом і зупинився на їхньому лідеру Джузо Біве.
— Ты не думал...
- Що, можливо...
- Я давно розгадав твій план.
— Але все одно пішов з вами.
Мінато говорив спокійно. Він не квапився нападати, а тягнув час.
Врешті-решт, Семи мечників було семеро і у них була велика перевага, яка не так просто подолати.
Мінато не знав про домовленість між сім’єю мечників і Аобою. Він не знав, як вони збираються виконати цю місію. Він був переконаний, що їхня мета — це він, а не ніндзя Конохі. Але він не знав, чи вони нападуть на ніндзя Конохі.
Саме тому Мінато чекав слушного моменту.
— О?
Джузо Біва, дивлячись на Мінато, злегка посміхнувся. У його очах блищив вогник. Його обличчя було повне висміювання і знущання.
- І що з того, що ти знаєш? У тебе був інший вибір? Тобі все одно довелося слухняно піти з нами!
Джузо насправді здогадався, що Мінато міг про все здогадатися. Його привід був не ідеальний, і його легко було розкусити.
Але навіть якщо його розкусили, що з того?
Джузо був впевнений в собі. Він відчував, що підсунув Мінато два отрути, і той повинен був вибрати один.
Або повести ніндзя Конохі на вірну смерть, або пожертвувати собою, щоб врятувати їх.
Це був його план, який він придумав ще до того, як прийшов сюди. Він був упевнений, що Мінато, який ніс на своїх плечах майбутнє Конохі, прийме мудре рішення — пожертвує собою. Очевидно, все йшло згідно з його планом. Тепер лишалося лише забрати життя Мінато.
- А ти не думав... — Знову заговорив Мінато. Цього разу кутки його губ вигиналися в усмішку. Цей загадковий вигляд змусив серця Семи мечників забитися швидше.
Що він мав на увазі?
Що він задумав?
Чому він так поводиться, ніби сам її розставляє?
Дивний він!
Саме через поведінку Мінато ці семеро сильних воїнів відчули себе невпевнено. Поки вони не відрубать йому голову, вони будуть відчувати, що все ще може змінитися.
- Не можна більше тягнути! - Сказав Фугуки Суйказан, помітивши, що щось не так. Його обличчя стало похмурим і потворним. Його права рука вже лежала на рукоять його Самехади.
Джузо Біва мовчав. Його очі були прикуті до Мінато. Насправді, йому було дуже цікаво, що Мінато скаже далі.
— Про що я мав подумати?
Джузо все - таки не втримався і запитав. Він все ще був упевнений у перемозі. Життя Мінато було в його руках. За його спиною стояли ще шість мечників, а навколо не було нікого, хто міг би допомогти Мінато. Навіть якби ніндзя Конохі, повернувшись до села, повідомили б комусь про це, знайти їх було б неможливо.
Крім того, єдиною людиною, яка могла б налякати їх, була Сакумо Хатаке, якого вони бачили. Що ж до трьох саннинів Конохі, то вони кажуть, що двоє з них були не в селі, а Орочимару, який далеко не прийде на допомогу Мінато, адже він був людиною Данзо і учнем третього.
Джузо не бачив жодної причини для своєї поразки!
Тому він хотів почути, що Мінато скаже наостанок. Він вважав, що цей чоловік був рідкісним генієм і мав велику честь вбити його. Йому було дуже цікаво, що така людина скаже перед смертю.
Джузо пильно дивився на Мінато, не бажаючи пропустити жодної деталі його міміки. Він хотів побачити, як Мінато спробує вижити і навіть контратакувати.
— Ти не думав, чому я взяв з собою Кушину? — З усмішкою запитав Мінато.
— Це...
Джузо Біва широко розкрив очі, його зіниці звузилися. Він зрозумів, що це дійсно було важливе питання, про яке він не подумав. Це була єдина вимога, яку Мінато висунув, щоб піти з ними.
- Хіба не тому, що ви хотіли померти разом? — Повільно запитав Джузо. Його голос був низьким, а обличчя серйозним. Він поступово усвідомлював жахливу можливість, хоча й вважав її малоймовірною.
— Ха-ха-га-Ха-хо-ху...
Почувши слова Джузо, Мінато розізлився гучним сміхом, ніби почув щось дуже смішне і потім похитав головою.
— Ти б повів свою дівчину на вірну смерть, знаючи про це?
Після цього Мінато не чекав відповіді, а подивився на Кушіну з чистою любов’ю.
— Дозволь мені сказати тобі відповідь!
- Тому що...
— Вона мій козир!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno