Інформація I
Ніндзя Івагакуре стояли в палаті, слухаючи пояснення Онохі. Поступово всі заспокоїлися і зрозуміли, з чим саме вони зіткнулися.
- Пане Цучінґе, що нам робити далі?
Начальник загону, який повернувся з фронту, звернувся до Онохі. Він прибув не тільки з промовою, але й за додатковими наказами.
Він не зводив очей із Онохі.
Прямо зараз.
Двоє шінобі, які відповіли за розвідку, нарешті зрозуміли позицію Іва.
Ніхто не брехав!
Ніхто не перекручував правду!
Це лише хронологія подій. Навіть розвідники інших сіл не могли передбачити такого несподіваного повороту.
Таке.
Хто взагалі міг передбачити?
- Будемо спостерігати за розвитком подій!
Онохі дуже зітхнув. Тепер він міг покладатися тільки на розвідки, щоб оцінити появу в Конохі потужного шинобі, як Намікадзе Мінато. Однак факти про його справжню силу були неповні.
Йому потрібно було більше інформації.
Но.
Він не міг дозволити шінобі Івагакуре ризикувати заради цього.
— Усім шінобі Іви наказано повернутися в село. Зазвичай, якщо ворог не має власних рахунків, він не почне атакувати село безпосередньо. Якщо ми зміцнимося всередині, то проблема виживання села не буде стояти так гостро.
Онохі зробив це впевнено і переконливо.
Насправді...
Він думав інакше.
Він сказав це тільки тоді, щоб не розкривати всіх своїх намірів.
Деякі речі він не міг вимовляти нікому...
Наприклад, він наказував повернутися не для захисту села, а щоб зберегти хоч якісь сили.
Серед п'яти Каге на даний момент Онохі входив до числа двох найсильніших як з досвіду, так і по бойовій силі. Але саме тому, що він знав як світ на вершині, то вважав за краще уникати зіткнень з людьми високого рівня ліги.
— Так, — кивнув командир.
Продовжуйте стежити за Сунагакурою і Куморакуре. Крім того, відправте додаткових людей на передову. Нам потрібно більше інформації.
Онохі побачив двох розвідників. Його логіка була проста: він міг визначити справжню силу Намікадзе Мінато, аналізуючи битви Конохі з Сунагакурою і Кумодакуре.
Що стосується Намікадзе Мінато...
Онохі мусив вивчити його досконно!
Він дійсно такий сильний, як здається!
Але головне...
Це не повинні робити шінобі Івагакуре!
- Так!
Двоє розвідників відповіли в унісон. Повернувшись з доповідь, вони нарешті зрозуміли, у що все вилилося. У їхніх очах була безпорадність — ніби світ шінобі раптом змінився і вони більше не могли його впізнати.
***
Країна Ветра, Дерня Скритого Песка.
Кабінет Казекаґе.
Третій Казекаґе сидів у своєму кабінеті, переглядаючи розкладені перед ним сувої і звертаючи на них інформацію.
Перед ним лежала інформація, яку Суной про Коноха з’явився від початку третьої світової війни.
- Ніби все сходиться...
Третій Казекаґе дивився на факти, викладені в промовах. У сукупності вони вказували на те, що Коноха загнана в кут.
Світ шінобі став надто тісним.
Таким маленьким, що кожне село прагне урвати собі ще шматок землі.
Коноха — найбільший і найгучніший шматок.
Можна сказати...
Навіть якщо Суні вдасться лише відкусити шматочок, це дозволить селі протриматися економічно. Зрештою, вони розпачливо не мають грошей.
— Але чому в мене дивне відчуття тривоги?.
Третій Казекаге потер віскі, сам не розуміючи, в чому справа. У нього було туманне передчуття, що напад на Коноху зараз не найкращий крок, але вся інформація говорила про зворотнє.
— Фух...
Третій Казекаґе глибоко вдихнув, потім повільно видихає і намагається заспокоїти себе. Похивши головою, він злегка посміхнувся.
Схоже, він просто надумає!
Мабуть, після того як його заманили в Коноху фальшивої інформації, він став обережнішим. Тепер навіть у випадку з видобутками він діє обережно.
Третій Казекаґе усвідомлював свою проблему.
Але нікому про неї не розповідав.
Хоча сам знав це дуже добре.
У глибині душі він почав відчувати незрозумілий страх перед Конохою.
Минулого разу, атакувавши Коноху, він буквально потрапив у пастку. Пізніше він дізнався, що на Коноха одночасно напали ніндзя Кумо. Тільки завдяки цьому Коноха не змогла приділити Суні належної уваги, і він зміг забрати ноги.
Цей досвід залишив в його серці незгладимий слід.
З того часу думка про напад на Коноху викликала в нього занепокоєння. Хоча Чіє вже йшла в похід, він знову переглядав усю інформацію і намагався перевірити свої дії.
*Топ-топ- потоп-то-потоп...*
Однак у цей момент за дверима кабінету Казекаґе почулися швидкі кроки. Звук наближався, і незабаром хтось вже стояв біля входу.
Тук-тук...*
Кроки стемніли, і відразу пролунав стук у двері. Перехід був настільки швидкою, що частоті кроків та різкості ударів можна було визначити — людина дуже поспішає і відчуває напруження.
— Входите.
Брови третього Казекаґе різко зрушилися. Навіть він сам не міг сказати чому, але поки він вивчав розвідані про Коноха, раптово нахлинула атмосфера тривоги змусила його відчути щось неправильне.
Раптово.
Двері відчинилися.
Прийшов шінобі Деревні Скритого Песка.
Він не дивився на третього Казеказі, а відразу ж опустився на коліна, схиливши голову так низько, як тільки міг. Його голос був глухим, але наповненим поспіху: - Казекаге-сама, з розвіденими про Івагакуру... Постала проблема...
- Що відбувається?
Брови третього Казекаґе зрушилися ще сильніше. Почувши ці слова, він відчув тривогу.
Іноді так і буває.
Чого боїшся, то й трапляється.
Саме це і відбувається.
Раптом третій Казекаґе зрозумів...
Щось погане вже близько!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno