Просування вперед
На кордоні між землею та країною Огня армія ніндзя Скритого Кам'яна повільно наступала, наближаючись до табору Конохи. Однак вони не спішили з атакою, а просувалися поступово.
— Пане Ротей, чому ми просто не прорвемося і не розгромимо їх одним ударом? — запитав ніндзя, що слідував за Ротеєм і не приховував своєї сумки.
— Інформація, що передав пан Мідоцучі, була досить несподіваною. Після кількох пробних атак багато ніндзя ще не повністю зрозуміли її. Тому тепер нам краще рухатися поступово, щоб вони встигли налагодити своє життя.
— Але ж ніндзя повинні просто підкорятися наказам? - Він все ще дивувався. Хіба не було чіткого наказу від самого Господа Цучікаґе? Чому ж тоді все так ускладнити?
— О? — Ротей глянув на нього з хитрою посмішкою. - Ти особисто чув наказ пана Цучіке?
— Я... це... Хіба не ви його ... Проаналізували? - Поспішав ніндзя.
— Саме так! — кивнув Ротей. - Ти сам сказав, що це мій аналіз. А чи можна покладатися на висновки, зроблені з аналізу?
- Тоді... Тобто... Пане Мідоцучі мав на увазі... — Його збентеження тільки посилилося. Все стало ще заплутаніше.
- Пане Мідоцучі дав нам свободу дій. Пан Цучіке не може бути помилковим. Тільки ми можемо помилятись, виконуючи їх. Нам потрібно довести справу до кінця, але при цьому не зробити так, щоб це виглядало як зміна наказу Пана Цучіга. Інакше ніндзя можуть подумати, що він сам змінює рішення. Розумієш тепер? — Казав Ротей суворо. Він зрозумів, наскільки складним є завдання Мідоцучі.
— Но... Як тоді це провернути? — У повному замішанні запитав ніндзя.
- Нам залишається лише просуватися повільно. Не можна поспішати. Ми просто опинилися в такій ситуації, — спокійно відповів Ротей. У нього не було плану, він мав крок за кроком і поступово почав заглиблюватися в країну Огня.
***
У той час всередині країни Вогня, в таборі ніндзя Конохі.
— Пане Сакумо, армія Скритого Камня наступить! Що нам робити? — Вбіг до намету один з ніндзя Конохі і звернувся до командувача війська Білого Клику Конохі, Хатаке Сакумо.
— Відступаємо.
Вираз Хатаке Сакумо не змінився. Він уже отримав секретний наказ від третього Хокаґе, Сарутобі Хірузена. Тримаючи лінію, відступаючи і затягуючи противника. Було підозріло, що між Схований Камнем і Сквером Песко виникли проблеми.
- Зрозумів!
Ніндзя Конохі швидко відповів і вирушив передати наказ іншим воїнам.
Після кількох днів боїв ніндзя Конохі вже зрозуміли суть цієї тактики - ухилятися від відкритої битви. Вони також помітили, що ніндзя Скритого Кам'яної чогось бояться.
Як тільки вони відходили на певну відстань, противник припинив переслідування і також відходив, підтримуючи безпечну дистанцію. Так зберігся хиткий баланс.
Тепер ніндзя Конохі зрозуміли одне просте правило.
Якщо правильно тримати дистанцію, то можна контролювати ворога без втрат.
Таким чином, вони вигравали для Конохи дорогоцінний час!
Через пів дня.
Ниндзя Скритого Камня вже перетинали кордони країни Вогню, але не зустріли ніякого опору.
Вони просувалися на сто метрів вперед.
А ніндзя Конохі відступали на сто метрів назад.
Таким чином обидві сторони зберігали однакову дистанцію між собою.
Але бій так і не починався.
Це повільне переслідування почало викликати в ніндзя Скритого Кам'ячу перевтому.
— Стоп!
У цей момент Ротей голосно наказав. Вони зайшли глибоко в країну Огня, і тепер навколо них були не скелі, а густі зарослі, які обмежували огляд. Це була не та місцевість, до якої вони звикли.
- Рухаємося до цієї точки. Розбиваємо табір прямо тут. Ми на території країни вогню, тож будьте готові до захисту і можливостей засідань!
Ротей дав наказ гучним голосом.
Він просто міркував.
Наступ на Коноху не можна провести за один день.
Ніндзя потребував часу, щоб звикнути до нової стратегії. Раніше після кожної атаки вони відступали назад до табору, і це стало для них звичкою.
Тепер потрібно поступово позбуватися цієї звички.
Кожного разу, просуваючись вперед, розбивати новий табір.
Нехай це трохи незручно.
Але так ніндзя Скритого Камня зрозуміють.
З цього моменту...
Вони більше не відступатимуть!
- Так!
Ніндзя Скритого Кам'яну одностайно відповіли. Вони відчували, що наказ командування змінився, але не могли точно зрозуміти суть команди. Проте всі почали готувати новий табір.
Росей мовчки спостерігав за тим, що відбувається.
У його розумі було багато сумнівів, але сказати їх він не міг.
Він лише виконав наказ.
Але йому треба було балансувати між ніндзя та Цучіке.
Він не міг дозволити Цучіке втратити довіру своїх підлеглих.
Але навіть не можна було, щоб Цучіке сумнівався в його компетентності.
Це було дуже важко!
- Пане Мідоцучі... якщо б ви дали мені трохи більше конскретики... Мені справді важко...
Ротей важко зітхнув. Йому здавалося, ніби він займається якоюсь прихованою маханням. Адже всі в селі знали, що армія Схованого Камня не повинна заходити занадто далеко від кордону.
Він міг просуватися вперед тільки маленькими кроками.
Кожен крок — на вагу золота.
І не можна було забігати надто далеко.
- Пане Родей!
Однак.
У цей момент.
Роздався поспіхливий голос.
Це був той самий ніндзя, що завжди супроводжував Ротея.
- Що сталося?
Серце Ротея стисалося. Він повільно, обережно просувався вперед, а будь-яке ускладнення могло призвести до поширення.
- Пан Кіцучі відправив посильного. Він чекає зовні. Каже, що у нього важливі новини.
Ніндзя зробив це з серйозним виразом обличчя.
- Негайно впусти його!
Родей відчув, як його серце застигло у грудях. Він не знав, які новини принесе цей ніндзя і не міг заздалегідь підготуватися.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno