Наскільки сильна Куша зараз?
*Ух-ху!*
Фукасаку і Шіма були шоковані, вони не могли повірити своїм вухам, особливо Фукзаку.
На відміну від Шими...
Фукасаку ніколи не бачив, як тренувалася Узумакі Кушина.
Однак...
Перш ніж він встиг це осмислити...
Великий Жабій Отшельник знову заговорив.
— Фукасаку.
- Вже скоро доведеться докласти зусиль.
— Не дай Мінато програти занадто ганебно.
Фукасаку раптово вийшов зі своїх спогадів, в його очах все ще читалися глибокий шок.
З моменту прибуття Мінато і Кушини на гору М'юбоку він так і не бачив кушену.
Його збентеження лише посилилося, і він нічого не розумів.
Але Фукасаку більше не хотів забивати собі цим голову.
Тепер, як тільки Мінато і Кушини розвернулися вперед, ситуація стала такою ж великою.
Звук бризок!
Мінато піднявся на ноги, і потік води, який раніше стримується його чакрой, знову падає вниз.
Помаранчеве відмежування навколо ока зникло, і воно повністю розпорошилося.
— Наскільки сильна Куша зараз?.
Мінато пробурмотів це з сумнівом, він абсолютно не міг цього уявити.
Він добре знав Кушину, яка завжди була досить сильна серед однолітків.
Але між ними завжди була помітна різниця в рівні.
Мінато розумів, наскільки сильний режим відлюдника, але він сам вже навчився його до такого ступеня... Невже кушина могла стати ще сильнішою?
Цей момент...
Він просто не міг зрозуміти.
***
У цей час... У селі Скритого Камня.
Третій Цучіке, Онохі, лежав у лікарні.
Рани на його тілі вже були оброблені, серйозних пошкоджень не було.
Але інцидент змусив всіх нервуватися і залишатися в шокі.
Ще трохи!
Буквально на волосинку!
Якби атака змістилася лише на два сантиметри...
Кунай проколов би серце Оноки.
Це виклика́ло у Шинобі Кам'я лютий гнів, вони були готові негайно атакувати Коноху.
- Пане Цучіке! Дозвольте нам вийти на поле бою!
- Ми знищимо Коноху і помстимося за вас!
Першим заговорив Кетучі.
Він був не просто шановним шинобі Камня, а сином третього Цучінга.
Коли батько побачив, в якому стані він був, його лють досягла краю.
— Цучикаге-сама! Дозвольте нам вийти на поле бою!
— Ми помстимося за вас!
- Пане Цучіке! Дозвольте нам атакувати Коноху!
—...
Після слів Кетучі шінобі Каменя один за іншим почали просити в бій.
Тепер їхні серця палали ненавистю до Коноха.
Вони не могли повірити, що село, яке претендує на благородство, може бути зрадою.
— Нет.
Оонокі заговорив спокійним голосом.
Він лежав на ліжку, його рани були перев'язані, але він все ще відчував біль, який не міг рухатися.
Цей біль нагадував йому про його вразливість.
На мить...
Онохі задумався, що вік уже дає про себе знати.
- Чому?
Кицючі здивовано подивився на Оноки.
Він смутно відчував, що батько щось приховує.
Но...
Він не знав, що саме.
І це викликало у нього сильне почуття незадоволеності.
- Пане Цучіке!
Кіцучі навмисно звернувся до Онохі не як до « батька» а як « Госпіса Цучиґе".
Це підкреслювало, що зараз він говорить не як син, а як воїн села.
— Нещодавно ми зазнали нападу Скритого Песка.
— Тоді я вже пропонував відповісти ударом, але ви зупинили мене!
- Тепер нас атакує Скрий Лист!
— Я знову пропоную нанести удар, і знову отримую відмову!
— Невже ми дозволимо всьому світу вважати Івагакуре слабким?
— Тож кожен може просто прийти і вдарити нас, а ми нічого не будемо робити!
— Що, ми просто м'який персик, який кожен може стиснути в кулакі?
Кіцучі говорив з явним роздратуванням.
Він розумів, що його тон у розмові з Цучінґоме був невмільний.
Но...
Він знав, що його здивування поділяють інші шінобі Камня.
Тут, у цій лікарняній палаті, кожен відчував ті ж самі почуття.
— Я сказав ні, значить ні!
Голос Оноки раптово став холодним і різким.
За все своє життя в ролі Цучіґе ...
Це був перший випадок, коли його рішення ставили під сумнів.
Гірше того, це зробив його власний син.
Як тільки Онокі висловив своє незадоволення...
У палаті запанувала тиша.
Кицючі стиснув кулаки, але мовчав.
Решта шінобі Камня теж не наважилися більше заперечувати.
І хоча їх обличчя виражали протест...
Ніхто не наважився піти проти волі Цучіґе.
Кожен розумів, що Онохі був не в дусі.
***
Тим часом. Брама Івагакуре.
Поки всі шинобі Камня зібралися біля лікарні, щоб відвідати Цучінга...
До воріт села підійшов один з шенобі Камня.
- Пане Кицючі!
Вартові біля воріт відразу ж поклонилися.
Вони відразу розпізнали цього чоловіка.
Це був син третього Цушаґе, Кіцучі.
Однак...
Ця "Куцучі" була зовсім не справжнім.
Справжній Кіцучі перебував у лікарняній палаті й сперечався з Онохі.
А тут...
Тут стояв ніхто інший, як Аоба, який використовує техніку Бумажаного Клону.
- Пан Цучіке був атакований шінобі Ліста.
- Він серйозно поранений.
- Хтось із вас повинен негайно відправити повідомлення лорду Ротею!
— Повідомте всім нашим шинобі на кордоні!
- Після цього можеш повертатися.
- Ротей-сама знає, що робити.
Голос Аби, переодягненого в Кіцучі, був впевнений і спокійний.
- Так!
Вартовик без коливань вклонився і відразу ж сховався далеко.
Зрештою, Кіцучі був сином третього Цукаґе.
А в ситуації, коли сам Цучіке лежить у лікарні...
Накази Кіцучі автоматично ставали вищим наказом у селі.
Як тільки охоронець пішов ...
Аоба задовільно кивнув.
Я розвернувся.
І швидко зник за найближчим кутом.
***
Межа між країною вогню і землею.
Шш!
У наступну мить...
Аоба вже стояв на кордоні між двома країнами.
Все було рівно так, як він і очікував.
Шинобі Камня почали свій наступ на кордони країни вогню.
В повітрі витав запах гарі та крові.
І напруження в повітрі було настільки щільним...
Здавалося, що війна вибухне з хвилини на хвилину.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno