Чорний Зецу
У цей момент третій Хокаге раптово згадав про Намікеда Мінато, який пішов на навчання на гору М'юбоку. Він вже давно не бачив його.
Останнім часом відбулося забагато подій.
Він був настільки зайнятий вирішенням різних проблем, що мало не забув про Мінато.
- Зараз Мінато все ще тренується в горі М'юбоку. Не знаю, яких успіхів він досяг... Але зараз нам терміново потрібні люди, час повернути його назад, - сказав Хірузен низьким голосом.
Він вважав Мінато більш підхожим кандидатом, ніж Орочимару.
На передовій вже був Білий Клек Конохі, Хатаке Сакумо. Після цієї війни він обов’язково накопичує великі заслуги і завоює народне визнання.
Орочимару не можна допустити до цієї місії.
Мінато ще замолодий...
Він не становить загрози.
Третій, обдумавши це, дійшов висновку, що Мінато - ідеальний кандидат. Ніхто не підходить краще за нього.
— Хірузен...
Данзо глянув на третього Хокаґе, і йому стало дуже прикро. Потім він похитав головою і сказав: « Ти справді вирішив продовжувати свої дрібні ігри навіть у такий момент?
— Данзо, ты про що? — Третій нахмурився, почувши його слова. У його голові було багато незакінчених думок. Він просто відчував, що це зараз найкращий вибір.
- Ти справді вважаєш, що Мінато не становить загрози? — Данзо подивився на третього Хокаґе своїм єдиним видимим оком, ніби надихнувши його думки.
— Хм... — Третій майже без коливань кивнув.
— Ты помиляєшся! — Нечувано відповів Данзо.
- Ти хочеш сказати, що навіть Мінато треба побоюватися? — Здивував Хірузен. Це було за межами його розуміння. Зрештою, Мінато відсутній недовго. Хіба на горі М'юбоку є щось настільки особливе, що могло б зробити його більш небезпечним, ніж Білий Клек Конохи?
- Я не кажу, що Мінато становить велику загрозу. Навпаки, я згоден з тобою - у нього поки немає впливу, він не суперник Сакумо Хатаке. Але ти повинен думати не про те, кого вибрати, а як послабити вплив Сакумо і не дати йому забагато влади », — пояснив Данзо.
- Данзо, я не розумію про що ти... - Третій Хокаґе виглядав заплутаним, наче його ось-ось спантеличують у хитросплетенні слів Данзо.
— Ух...
Данзо глибоко зітхнув. Він вважав, що Третій Хокаґе занадто зациклений на своїх переконаннях, абсолютно не вміє адаптуватися і навіть якщо вигадуєте якісь стратегії, то не може довести їх до кінця.
Як, наприклад, його сьогоднішня ідея.
- Тобі потрібно думати інакше...
Данзо повільно заговорив, намагаючись коригувати мислення третього чоловіка. Адже від цього залежало майбутнє села Ліста та їхня влада.
— Якщо ви відправите Намікадзе Мінато на передову, він практично не матиме впливу. Навіть якщо його рівень виріс до джоунина, він все одно одна людина.
- Розумієш, про що я?
- Війни ніндзя ніколи не вирішуються приєднанням одного-двох Джоунінів!
- Тим більше не факт, що за цей час Мінато дійсно дуже просунувся у своїй майстерні.
— Таким чином...
— Якщо ви покличете Мінато назад і відправите його на передову, то він не тільки не вплине на хід війни, але й дозволить Білому Клуку Конохі - Хатаке Сакмо продовжувати накопичувати заслуги та посилити свою репутацію!
- Це стратегічна помилка!
Данзо говорив одну пропозицію за іншою. Тепер він турбувався не тільки про те, щоб утримати Хірузена від влади, але й іншими ключовими моментами — як - от збереження самої Дерені Ліста.
Адже зараз йшла Велика війна ніндзя.
Хто виграє, а хто програє...
Невідомо.
Ніхто не міг відповісти однозначно.
- Я розумію, що ти хочеш сказати. Але якщо ви послате Орочимару, то хіба ситуація стане кращою? — Змерзнув третій Хокаґе, нахмурив брови. Він зрозумів, що Данзо все ще хоче щоб Орочимару вирушив на передову, і це змусило його задуматися про мотиви Данзо.
Звісно!
Данзо відразу кивнув, в його очах сягнув проникливий блиск.
— Орочимару набагато сильніше Наміке Мінато. Він не просто джоунін, а ти знаєш наскільки він могутній.
- Саме завдяки величній силі Орочимару його участь у війні принесе набагато важливіші результати. У певній мірі у нього більше шансів вплинути на хід подій, ніж в Мінато.
- Найважливіше...
- Після Другої світової війни ніндзя Орочимару добився великої репутації. Він є одним з небагатьох, кого можна поставити в один ряд із Білим Кликом Конохі.
— На одній горі не можуть жити два тигри!
— Якщо Орочимару відведеться на війну, він неминуче ослабне вплив Білого Клека.
— Таким чином...
- Його участь не тільки допоможе нам здобути перемогу, але й ділить заслуги між ним та Хатаке Сакумо, щоб вони врівноважували один одного.
— А це означає, що твій пост Хокаґе залишиться непохитним!
Данзо систематично виклав свою стратегію. Все, що він говорив було в інтересах третього Хокаґе. Проте він не хотів, щоб Хатаке Сакумо або Орочимару зайняли пост Хокаґе. Він сподівався, що цей титул належатиме йому самому.
— Я зрозумів твою думку, — кинувши третій Хокаґе. Але він не відразу дав відповідь, а лише уважно подивився на Данзо і повільно сказав: « Я подумаю над твоїми пропозиціями.
Данзо прищурився, розглядаючи третього.
Поступово.
Він зрозумів щось важливе.
Після його поранення, очевидно, знизився вплив. Раніше Хірузен завжди прислухався до його думки.
Тепер...
Очевидно.
Третій більше не довіряв йому так, як колись.
— Я зрозумів.
Данзо кивнув, не кажучи більше ні слова, і розгорнувся, покидаючи кабінет Хокаґе.
Негайно.
У кабінеті залишився тільки третій Хокаґе.
— Мінато Намікадзе?
— И Орочимару?
- У такий вирішальний момент...
— Кому ж я маю довіряти?
Третій Хокаге занурився у роздуми. Він завжди був нерішучою людиною, часто не міг прийняти власне рішення або просто не встигав зробити це вчасно.
Данзо допомагав у таких ситуаціях.
Але тепер у нього закралися сумніви, здавалося, що Данзо мав свої мотиви і його наміри були далеко не такими, якими він їх підносив.
***
Аоба лежав на ліжку в гуртожитку в Анбу, насолоджуючись рідкісними моментами спокою.
Якщо подивитися на світ ніндзя в цілому...
Усі п’ять великих сіл вже були втягнуті у конфлікт, і всюди точилися різні бої. Здавалося, битви були жорстокими але насправді серйозних втрат поки не було.
Особливо це стосувалося села Ліста.
Вони ще навіть не відчули справжнього болю.
А як же показати всю силу Намікадзе Мінато?
Аоба замислився.
— Хм?
Раптово.
Аоба встав.
Він відчув дивну хвилю енергії за межами Конохи.
Вона була дуже слабкою.
Якщо б він не стежив за тим, що відбувається в селі і не зосередив усі свої сенсорні здібності, то міг би взагалі її не помітити.
- Що це таке?
Аоба злегка здивувався. Це був перший раз, коли він стикався з чимось подібним. Об'єкт, який він виявив, мав життєву енергію, тобто був живою істотою, але в ньому не було навіть найменших ознак чакри.
А це світ ніндзя.
Навіть звичайні люди...
Вони мали чайк.
Якщо хтось має фізичну та духовну енергію, то в нього є чакра.
Просто не всі можуть стати ніндзя і використовувати її для технік.
- Треба подивитися.
Аоба вже почав підозрювати, що це може бути. Щоб перевірити свою теорію, він швидко склав печатки.
*Бум!
У кімнаті Аби миттєво з'явився його тіньовий клон.
- Залишайся тут.
Аоба наказав клонові залишатися, оскільки ситуація ззовні була незвичайною. Він повинен був розібратися в ній особисто, так що матиме більше часу на реакцію і можливість швидко адаптуватися.
Якби він відправив клона...
То зміг би дізнатися тільки остаточний результат.
Якщо б він мав інші важливі справи, то міг би залишити їх на клона.
Але раз вже він просто відпочивав...
У такому випадку.
Краще розібратися в цьому самому.
Раптово.
Аоба активував техніку, що літає перед Богом Грімом, миттєво перемістившись до найближчого заздалегідь встановленого друку. В одну мить він зник.
Сортування паперу...*
Як тільки він з’явився на новому місці, його тіло почало покриватися шарами паперу і змінювало вигляд.
Тепер він виглядав ...
Як людина, яку він вже використовував у своїх реінкарнаціях.
Нагато Удзумаки.
Аоба підняв маску і надів її — подвійний захист, щоб повністю приховати свою справжню особистість.
Все це він робив без найменшої затримки, з неймовірною швидкістю, продовжуючи стрімко рухатися в бік дивної хвилі енергії.
Під час пересування...
Аоба використовував Техніка Легкого Камня, максимально зменшуючи свою вагу, щоб рухатися безшумно.
По прибуттю.
Аоба різко зупинився. Його погляд з’явився на дереві, далеко від нього.
Як він і думав!
Прямо перед ним.
На одній з гілок стояла темна фігура із золотими очима, пильно спостерігаючи за Конохою, наче вистежуючи щось.
Це був чорний Зецу!
Аоба не розумів, навіщо Чорний Зецу стоїть за межами Конохи, а не проник всередину. Судячи з його поведінки, він когось вистежив.
Однак.
У цей момент.
Чорний Зецу, схоже, відчув на собі чийсь погляд.
Він відразу ж повернув голову в сторону Аби.
Шш!
В одну мить.
Їхні погляди зустрілися.
Вони побачили очі один одного.
«...»
Чорний Зецу був ошараний. Він дійсно відчував, що хтось спостерігає за ним, але не очікував, як він побачить когось.
Але він відзначив тільки одне...
Чорні очі.
Все інше було приховано.
Чорний Зецу не думав ні секунди, він відразу ж стрибнув вниз, збираючись зійтися з землею і сховатися.
На даний момент він ще не з'явився перед Мадарою.
А значить, не міг скористатися Білим Зецу.
Він міг покладатися лише на свої здібності.
Но...
У нього їх майже не було.
Тепер він мав тільки втекти.
- Чорний Зецу!
Аоба без вагань вимовив його ім'я, потім, блискавично прискорившись, раптом опинився перед ним.
Він чекав цієї зустрічі дуже довго.
Тепер вони нарешті зіткнулися.
У такому випадку.
Він не збирався дати Чорному Зецу втекти.
У цьому світі може бути тільки один кукловод за лаштунками... І це має бути він, а не чорний Зецу.
Як тільки Чорний Зецу зникне...
Все інше стане набагато простіше.
«?»
У Чорному Зецу з’явилося багато запитань. Звідки цей чоловік знає його ім’я? Зараз у нього ще навіть немає офіційного статусу.
Але не можна було зупинятися.
Чим більше про нього знали...
Тим небезпечнішим.
Він не дбав про тимчасові невдачі.
Він завжди міг затаїтися і чекати на наступний відповідний момент.
Тобто...
Він вже давно звик до невдач.
Навіть якщо й цього разу не вийде, нічого страшного. Знайде приховане місце, затаиться і перечекає до наступної епохи.
- Ти не втечеш.
Холодний голос Аоби пролунав біля вуха Чорного Зецу, і відразу після цього оглушливий гул — здавалося, земля здригнулася й почала падати.
*Грохот!.*
Почва розлетілася на шматки, і серед уламків скель Чорний Зецу виявився знову виставленим на світ, так і не встиг сховатися.
У самому центрі величезної воронки...
Стояв Аоба, все ще стискаючи кулак.
Тільки що...
Він використав Техніка Сверхутяряного Кам'яної разом з Усилиною Чакри Мощью, і одним ударом розніс землю, поставив Чорного Зецу напоказ.
— Друкувати!
Аоба виголосив це холодним голосом. У ту ж мить чорні формули спалахнули навколо Чорно-Зецу, з'являючись зі всіх боків.
— Т-ти... Коли ти встиг встановити друк?
Чорний Зецу застиг на мить, але потім, не задумуючись, кинувся геть.
Однак.
Як би швидко він не біг...
Він не міг порівнятися зі швидкістю розширюваних печаток.
Чорні руни миттєво зімкнулися, запечатуючи весь простір навколо повністю ізолюючи його від зовнішнього світу.
— Що це за друк?
Чорний Зецу був приголомшений. У його пам’яті лише одна людина могла використати такі методи — Мото.
Але ж клан Удзумакі давно був знищений!
Звідки взялася така жахлива друкарська техніка?
- Я ж сказав, що ти не втечеш.
Аоба зробив крок вперед, наче долає простір, і в одну мить опинився перед Чорним Зецу, після чого простягнув руку, намагаючись схопити його за голову.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno