Намікадзе Мінато II
— Селиня Скритого Тумана завжди була обережною, але тепер вони раптово почали так шалено наступати. Це майже напевно узгоджуються з Деревнею Скритого Каменя. Якщо ми ризикуємо і помиляємося, нас може чекати повна поразка. Як тільки ніндзя Іви вкрадуться сюди, нам кінець! — Третій Райкаґе глибоко зітхнув. Зараз ситуація здавалася йому вкрай ненормальною, і чим дивнішою вона ставала, тим сильніше він відчував, що ходить по лезанню ножа.
- Батько, чи не думаєш ти, що занадто все ускладнюєш? Згідно з нашим розвідом, Івагакуре сама знаходиться на межі краху. Під час війни з Конохою вони зазнали великих втрат, а потім зіткнулися із нападом Суни. У них просто немає сил, щоб атакувати нас, - здивовано сказав юнак. По суті, він був майже правий — на даний момент Деревня Скритого Каменю дійсно не могла дозволити собі напад на село Хмлака, оскільки сама перебувала в потріпаному стані.
— Розвідані не завжди правдиві!
Третій Райкаґе рішуче похитав головою. Його інтуїція підказувала йому, що не може бути все так просто.
Як тільки третій Цучіке знайшов його, світ ніндзя відразу занурився в хаос.
Йому здавалося, що весь світ сплетить проти нього змову.
Кірігакуре — фальшивка.
Атака на Івагакурі - теж.
Або навіть...
Вся війна між Івою і Конохою є лише виставкою для нього.
Якщо він перекине третину своїх військ, Кумо може зіткнутися з об’єднаною армією декількох сіл.
Він не міг допустити такого розкладу.
Итак...
Навіть якщо це лише газ.
Він не буде ризикувати.
Тому що він не може дозволити собі обісратися.
— Це...
Хлопець подивився на батька, чий впертий характер взяв верх. Він зрозумів, що рішення прийнято і які б аргументи він не наводив, відмовити його неможливо.
— Я розумію.
Хлопець кивнув, показавши, що навчився і цінує те, чого навчався.
***
Коноха.
Офіс Хокаґе.
- Данзо, що нам тепер робити? Передова вже майже не витримає! Нас щойно атакували ніндзя Суна — багато наших бійців були поранені і втратили боєздатність. Якщо так продовжуватиметься далі, Іва дійде до самого села! — Третій Хокаґе виглядав стурбованим. У цей момент він дійсно почав боятися. Події розвивалися дуже швидко, і ситуація вже загрожувала його позиції Хокаґе.
« У такій ситуації нам потрібно негайно відправити підкріплення, — з долею обреченості відповів Данзо. Після того поранення та лікування його внутрішнє становище сильно змінилося. Він розумів, що його життя тепер залежить від чиєїсь волі. Тому став набагато обережнішим у своїх словах. Він не хотів сказати щось не те і втратити своє життя. Після поранення він почав цінувати її ще більше.
- Де ж мені взяти ніндзя? — Хірузен виглядав пригніченим. Тепер його вже не турбувало, що Білий Клик Конохі може отримати всю славу — головне було врятувати село.
— Вони є, — кивнув Данзо. Він довго роздумував над цим і дійшов висновку, що людина в масці - не той, про кого він спочатку подумав. Саме тому він насмілювався заговорити.
— Кто? - Третій Хокаґе був вражений. Він, як Гокаґе, добре знав поточний стан села. Лікарня Конохі була переповнена, у нього майже не залишилося навіть власних Анбу. Ще трохи - і йому самому доведеться вийти на поле бою.
— Твій учень Орочимару, — тихо сказав Данзо.
— Орочимару? - Особа третього Хокаґе стала ще напруженішою. Тепер Орочимару також турбувало не лише слава Білого Крика, але й його величність. Зрештою, він був одним з головних претендентів на пост Хокаґе. Тоді він нахмурився і сказав: « Що він сам зможе зробити? »
— Не дивися на те, що він всього один - його сила рівна сотням ніндзя. В Івагакурі навряд чи знайдеться хтось, хто зможе з ним порівнятися - серйозно сказав Данзо. Тепер, пропонуючи відправити Орочимарау, він вже закладав фундамент для своїх майбутніх планів.
— Це... - Третій Хокаґе відразу замахнувся.
— Окрім цього варіанту, залишається тільки одне - мобілізувати учнів Академії ніндзя, — неохоче сказав Данзо. Він теж не міг запропонувати кращий вихід. Кількість ніндзя в кожному селі обмежена, її підготовка триває багато років і вони помирають дуже швидко. Якщо так, то втрати запасів боїв просто не вистачає. У нього не було техніки, яка давала б йому право виготовляти армію з нічого, так що інших варіантів не залишалось.
- Поки що це крайня міра. Якщо ми відправимо у бій дітей, село відразу встає проти і врешті-решт мені доведеться піти у відставку - похитав головою третій. Як Гокаґе, він добре розумів наслідки такого рішення. Посилання учнів у бій — це, мабуть, обстерегти їх на смерть. Навіть досвідчені ніндзя рідко коли повертаються з війни живими, що й казати про дітей, які не виходили за межі села. Такий крок неминуче призведе до скандалу, і його репутація буде знищена.
— Хірузене, чому ти так вагаєшся? Тепер тобі треба рішуче діяти, поки у нас є можливість захистити село. Тільки коли село буде в безпеці, ти зможеш думати про відставку. Але якщо село впаде, чи матиме значення ти Хокаґе? — З обуренням сказав Данзо.
- Мусить бути інший вихід...
Хірузен нахмурився, намагаючись швидко знайти альтернативу. Він не хотів відправляти Орочимару на передову. Він любив цього учня, навіть якимось чином виділяв його серед інших. Але глибоко всередині він також його побоювався.
В очах цього учня...
Він не бачив Волі вогню.
Варто дати йому забагато влади...
І ситуація може вийти з-під контролю.
— Справді, відправити Орочимару - це найкращий варіант. Через його присутність, ймовірно, Цунаде і Джірая теж втрутилися. А якщо ми знову зберемо трьох легендарних саннінів, хід війни зміниться миттєво - знову сказав Данзо. У нього був свій розрахунок, якщо Орочимару буде на полі бою, подальший розвиток подій стане йому тільки на руку.
- Ти хочеш сказати, що якщо Орочимару піде на війну, то за ним йде і Джірая...
Третій повторив цю думку вголос. Але як тільки він вимовив ім'я Джіраї, його очі розширилися і в них спалахнула надія.
- Саме так!
- Ось що я весь цей час пропустив!
— Джирая!
— Так, саме Джирая!
— Ха-ха-Ха-хо!
Третій Хокаґе раптом розхвилювався — його обличчя вже не було ані сліду колишньої похмурої мови. Він виглядав так, ніби з його плечей впала важка ноша.
- Хірузен, ти здурів? Джірая пропав, ми взагалі не знаємо, де він. Якби він хотів допомогти селі, то вже давно б з'явився, - сказав Данзо, дивлячись на нього як на божевільного.
— Нет, нет,нет...
Третій енергійно похитав головою. У його очах запалився ще більший ентузіазм, тепер він був абсолютно впевнений у собі.
- Я шукаю не Джіраю.
- А його учень...
— Намікадзе Мінато!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno