— Удзумаки?
Після того як Ітон почув такі слова, в його голові раптово спалахнуло безліч маленьких запитання. Це питання звучало дуже дивно.
Інші не знають, ким є таємнича людина.
А що щодо нього?
Це Аоба!
Яманака Аоба!
Зовсім не ніндзя з клану Удзумаки!
У цьому він абсолютно впевнений!
— Нет!
— Звичайно, що ні!
— Я можу гарантувати це!
Ітон помотів головою. Він ніколи не зв'язував Аобу з кланом Удзумакі, це просто неможливо.
- Яку гарантію ти можеш дати?
Хірузен розсміявся, почувши слова Ітона. Йому здалося, що Ітон занадто швидко погодився, і щось тут не так. Хто взагалі у цьому світі міг дати 100 відсотків гарантії на що-небудь?
— Я...
Ітон розгубився, не знаючи, як продовжити.
Так!
Яку гарантію він може дати?
Слово?
Чи життя?
Поки він не міг розкрити особистість Аоби, не було ніякої можливості довести, що ніндзя-медик не пов'язаний з кланом Удзумаки.
Найважливіше...
Моріно Ітон не розумів, чому Аоба асоціюється з кланом Удзумакі. Хіба клан не зник вже давно?
— Итон.
Його обличчя стало серйозним, а очі горіли. Весь його вигляд був пронизаний сильним почуттям величності.
- Скажу тобі правду!
— Той таємничий чоловік, якого ти привів, користувався друком для заточування душі під час лікування Данзо!
— Ми ніколи раніше не бачили способу використовувати друк з медичним дзюцу!
— До того ж...
— Ця техніка друку відома тільки Клану Удзумакі!
- Ти мене розумієш?
Хірузен нічого не сказав ясно, але й незрозуміло не говорив. І сказав він це не для того, щоб Ітона зрозумів все сам, а щоб розповісти точну інформацію.
- Пан Хокаґе...
Ітон зробив глибокий вдих і знову повільно видихнув, подивившись на серйозний погляд Хірузена. Якби він не знав Аобу, то злякався б, що дійсно привів дуже небезпечного персонажа.
- Я можу запевнити, що він не становить жодної небезпеки для села і зрештою саме він врятував Данзо-саму. Не потрібно продовжувати таким чином досліджувати його особистість...
Ітон набрався сміливості і сказав те, що він завжди хотів сказати, але ніколи не говорив.
Саме через такі випадки.
У його серці вже було багато претензій до третього.
Кінець кінцем.
Він відчував, що ці часті візити Хірузена дуже знижують його статус і не було потреби в них.
— Ты!
Хірузен повільно похитав головою, бо розумів, що не отримає відповіді на запитання.
Інша сторона навіть не розуміла серйозності справи.
Але також...
Ітон не стикався з винищуванням клана Удзумакі, і він не розумів важливості цього питання. Навіть якщо б він зіткнувся з членом клана Удзумакі, він би не подумав, що той може завдати будь-якої шкоди селі.
— Ітон, якщо ти мені не скажеш, я не буду наполягати. Але оскільки ти знаєш особистість цієї людини, я сподіваюся, що ти будеш приділяти більше уваги. Якщо ти вирішиш, що щось не так, будь ласка, повідомте мені про це в будь-який час!
Хірузен сказав це і встав, готовий піти.
У нього ще багато справ.
Наприклад, повернутися до спогадів тих трьох ніндзя Іви.
Також було б мудро вирішити, яке пояснення і твердження повинні дати Деревні Скритого Камня, щоб Коноха не була втягнена у третю світову війну шінобі.
Все це дуже важливо!
- Я йду.
Хірузен відразу встав і вийшов з кабінету Ітона, не бажаючи більше проводити тут час.
Після того, як Хокаґе пішов.
Ітон мовчки сидів у своєму робочому кріслі, дивлячись на книжку, що лежить на його стільниці в твердій палітурці « Історії Широ, вчителя академії ніндзя» і все навколо занурилося в тишу.
Через довгий час.
Ітон глибоко зітхнув.
Його погляд був складним.
— Аоба...
— Хто ти, чорт візьми, такий?
- Чому мені здається, що я не знаю тебе?
Ітону ця думка прийшла в голову вже давно, просто вона не була настільки ясною, а тепер, коли він задумався про це, тільки ще більше заплутався.
Фізично слабкий, але у відділі тортур ніколи не було проблем.
Неояснимим чином став учнем Цунаде-сами.
Вправляє медичну ніндзюцу, не ім'я собі рівних в усьому селі.
Тепер третій підозрює, що він ніндзя з клану Удзумаки.
Можливо...
Така особлива особистість.
Аоба дуже добре сховав.
Він знав.
Але більше ніхто не знає.
Це саме по собі ненормально.
- Все!
- Забудь!
— Я запитаю його відразу після екзамену на чуунина!
Ітон енергійно пурхнув головою, відганяючи безладні думки і знову зосередив свою увагу на книзі, що лежить перед ним.
Ця книжка в твердій палітурці розповідала історію Буро.
Навіть якщо він читав її мільйон разів.
Але кожного разу він захоплювався її як класикою.
***
Після того як Аба пішов з Рамеєм, він попрощався з Теучи і повернувся до гуртожитку.
Після миски рамена.
Його тіло стало набагато краще.
Почуття незадоволення, яке з’явилося в його серці всі ці дні, розвіялось разом із насиченим бульйоном рамена.
Варто сказати.
Цього разу Теучі приготував величезну кількість рамена.
Великий і насичений.
Це дуже приємно.
***
Невдовзі Аба вже був у гуртожитку Анбу. На зворотному шляху його помітили кілька осіб, але вони вже не були такі захоплені, як раніше, коли бачили його.
Зараз інший час.
Раніше.
Вони думали, що Аоб написав свою історію в Академії ніндзя Широ̄.
У результаті очі, які подивилися на Аобу, були повні непорозумінь.
Тепер все інакше.
Всі побачили, що автором вказано Фугаку, і зрозуміли, в чому річ.
Фугаку.
Хіба не той самий Учіха Фугаку!
Поступово.
Дізнавшись правду, ніндзя почали втрачати ентузіазм до Аоби.
Ясно.
Аоба теж був радий.
Коли Егуд повернувся в Общебіч, він прийняв душ, перевдягався у чистий одяг і тільки встиг закінчити, як почув стук.
— Иду!
Він відразу попрямував до дверей, не так вже здивований, що хтось постукав у двері. Його повернення було помічено майже всіма.
Інформація поширилась.
Ті, хто слідкує за ним, природно дізналися про все.
Просто...
Аоба не знав, хто прибув першим — Моріно Ітон чи Учиха Фугаку. Він не міг згадати нікого іншого, крім цих двох.
Він підійшов до дверей.
І підняв руку, щоб відчинити двері.
Перед його очима з'явилася фігура.
що це я?
Роздався лукавий голос, в якому Аобе почудилося щось знайоме, а після того, як він побачив обличчя, спогади відразу прояснились.
Цей чоловік не був ані Ітоном, ні Фугаку.
Шика Яманака, який волів бути в групі один, а не разом з іншими, коли вони спільно виконували місію Данзо раніше.
Просто зараз інший час.
Аоба залишився тим самим Егудом.
Але Шіка став членом Корня!
- Справді не очікував.
Аоба кивнув, сказавши правду. Він думав про багатьох людей, які могли б прийти сюди, але не Шіка.
З Шикою він не дуже-то дружив.
Навіть близько немає.
Логічно припустити, що між ними не було контактів.
— Не запросиш? — Шика дивився на Абу з посмішкою.
— Прошу, — байдуже сказав Аоба, потім пройшов прямо всередину кімнати і викинув стілець для Шикі.
— Тоді вибачте за вторгнення.
Насправді, в словах Шикі не було ні краплі ввічливості, він ступив у кімнату, закрив двері, а потім сів на приготований стілець.
- Аоба, ти знаєш чому я прийшов сюди?
Шика чекав, його очі багатозначно дивилися на Аобу
У цьому випадку.
Аоба неохоче взявся за справу.
Не враховуючи це цікавим.
Ти приходиш до мене і питаєш, чому ти тут?
Що це за поганий смак.
Як і до приходу Аби в цей світ, у сучасному світі він найбільше ненавидів, коли під час телефонного дзвінка співрозмовник запитав його, чи знає він, хто дзвонить.
Будь ласка!
Тут якась помилка!
Ти прийшов до мене і питаєш!
Однак.
Тепер у Абеї панує саме те хвилювання.
Він підняв голову, щоб зустріти погляд Шікі.
- Першим прибув на місце, щоб поглумитися?
Аоба побачив в очах Шикі на насмішку, а якщо взяти до уваги, що відносини між ними були не найкращими, то зрозуміти подібне було просто.
— Нет.
Шика похитав головою, усміхнувшись на його обличчі трохи безпомічно: « Невже я відчуваю таке погане враження? » Я дійсно чув, що ти відмовився від екзамену на чуунина, але напевно прийшов сюди не для того щоб висміяти, а щоб побалакати з тобою.
- Ми маємо про що поговорити? — З сумнівом запитав Аоба.
- Я впевнений, що ти і без моїх слів чудово знаєш що я був у загоні з Сакі та Рей! - Сказав глибоким голосом Шика, вираз його обличчя був не дуже приємним, коли він говорив про це.
— Я чув про це, — кивнув Егуд і більше нічого не сказав. Він відчував, що візит Шікі цього разу був не таким вже простим.
- Тепер ти знаєш характер Сакі і Рей. З ними важко бути в одній команді, вірно? Тепер ти розумієш, чому я хотів потрапити в Анбу, щоб просуватися по кар'єрній драбині власними силами - безпорадно витворив Шіка, розвівши руками.
- Я розумію, ти тут, щоб привітатися... — Аоба відразу зрозумів, що цей хлопець багато пережив і затаїв образу та обурення, будучи раніше в групі з тими двома дівчатами. Тепер він нарешті знайшов співчутливого чоловіка, який поділяв з ним ситуацію.
— Приблизно так!
Шика кивнув, він хотів поговорити з Аобою, як тільки дізнався, що той зайняв його місце і об'єднався з Сакі та Рей для здачі іспитів на чуунина.
Однак...
Але в той момент він вирішив, що їсти буде занадто багато базікати, це стане виглядати як плітки.
З таким же успіхом можна почекати, поки Аоба здуться.
Зараз найслушніший час.
- Якщо я не помиляюся...
Вузьки рота Шікі знову зігнулися, витворивши дугу презирства і занедбання, але це вираз було спрямовано не на Аобу, а швидше на Саку та Рей.
- Ти боїшся, що вона неправильно тебе зрозуміла!
Як тільки Шіка сказав це.
Аоба відразу зрозумів.
Схоже.
Нара Сакі - старий король-всезнака.
Така загадкова впевненість у собі і своєму мозку штурмі точно не було.
Шіка, мабуть, сильно постраждав від цього.
— Ха-ха-хо...
Аоба раптово розсміявся, не вимовивши ні слова, тільки посміхнувся, і так все було ясно.
Сакі й Рей — це лише два великі живі скарби.
Звичайно людина не може перевершити їх.
Одна - старий король-всезнака.
Інша покладається на інтуїцію.
Багато чого марно, навіть якщо він пояснить, дівчата просто розставлять все по полицях у себе в голові!
— Здається, що так воно і є, — безпорадно зітхнув Шік.
- Але ти прийшов не просто просимося, вірно?
Аоба подивився на Шики, не сказавши нічого конкретного. Вираз його обличчя було просто безпорадним, без огиди або іншого негативу.
Це ніяк не схоже на звичайні скарги.
Здавалося, що тут відбувається щось ще.
— Пожалкуватися є тільки частиною завдання, але не головною. Мені доручено провести читання твоєї пам'яті, щоб переконатися, що ти дійсно не списував на іспиті!
Обличчя Шикі раптово змінилося, усмішка зникла, змінюючись суворим поглядом.
— Я знаю, що ти не дозволиш мені прочитати свої спогади!
— Ось чому я заздалегідь приготував анестетик!
- До речі...
— Я в добрих відносин с Саки и Рей!
- Я прийшов сюди скаржитися, але тільки для того щоб ти послабив пильність!
Шікі перед Аобою здійснив живу зміну в обличчі. Тільки що безпорадно посміхався, дивлячись в сторону труднощів, тепер вже показуючи клинки диявола.
— Ось як.
Аоба не виказав ніякого здивування, він наче вже бачив все це наскрізь, був байдужий і ніяк не реагував.
— А?
Шики пильно вдивлявся в обличчя Аби і бачив, що той зовсім не змінився, через не стримав спантеличеності.
— Дивно.
- Чому ти ще не впав?
- Це не має сенсу, хіба ні?
- Проблема в дозі? Він зробив велику порцію анестетики, її було достатньо, щоб позбавити Аобу свідомості, але зараз він ніби не мав ніякого ефекту.
— Чи можу я сказати, що нічого не відчуваю?
Аоба слабо приохотив рот, подивився на Шикі, в очах якого затаїлася паніка, і відчув, що ця людина дійсно злодей, раз використовує наркотики прямо у нього на очах.
Однак.
Препарати не допоможуть проти нього.
Його тіло Мудреця було невразливо для всіх отців, не було абсолютно ніякої реакції, і якби Шіки не сказав про це, Аоба б навіть не помітив.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno