Думки Аби почали плутатися; ця справа не виглядала вже такою простою.
— Якщо я правильно пам’ятаю, то інформація про Іва трохи раніше говорила, що вона приєдналася до війни проти Кумо. Тепер Хмарако зіткнулась з Землею і Туманом. Вороги з усіх боків.
Аоба підпер підборіддя правою рукою, і в голові у нього вислизло безліч питань, коли він зрозумів, що ландшафт світу ніндзя мало-помалу змінюється.
- Взагалі-то...
— Стосунки між Івою і Конохою ніколи не були добрими!
— Онокі затаїв злобу на Коноха з того часу, як одного разу зіткнувся з Мадарою.
— У двох попередніх війнах шінобі Скритого Камня також чинила опір Листу, тож чому вони раптом вирішили провести іспит разом? Чому саме зараз?
- Щось не так!
- Тут має бути щось не так!
— Но...
- Найжахливіша...
— Як Хірузен погодився?
Чим більше Аоба думав про це, тим більше відчував, що існують великі проблеми, які не так просто прояснити. У всьому відчувалася прихованість. Якщо Хірузен не погодився, то було б ще гірше — і це знову обурливе рішення.
— Неважно!
Коли Егуд подумав про це, то відразу похитав головою і думав, що немає сенсу роздумувати. Краще підготуватися, він не міг своїм товаришам по команді пащу в перших рядах.
Що стосується жителів Скритого Каменя.
Аоба інстинктивно думав, що вони тут для того, щоб щось зробити.
Якщо вона вирішить, то буде готова і зможе з якомога більшою злобою спекувати. Якщо нічого не станеться, можна тільки сказати, що оппонент - білий і пухнастий кролик, і все ще приречено бути повністю в його руках. Але якщо він робить ставку з максимальною доброзичливістю на те, що нічого не станеться, то Аоба сам може опинитися в пасивному стані.
Його це не влаштовує!
Після недовгого роздумування він вирішив, що робити далі.
І ось.
Фігура Аоби зникла.
Знову на першому поверсі високої вежі.
У цю хвилину.
Всі клони, що були тут, відробляли технології маріонеток, але всі вони подивилися на прибуття Егуда.
Вони були частиною чакри Аоби.
Можна сказати, що всі вони думали так само, як він. Побачивши, що з'явився Аоби, вони зрозуміли, щось сталося.
— Поверніться, все!
- твердим тоном сказав Аоба тінейовим клоном, і йому не потрібно було нічого пояснювати.
— Добре!
Клони зупинилися, а потім один за одним встали у позу.
Бах Бум...*
З бавовною всі клони повернулися в свідомість Аби.
Негайно.
Руки Аоби швидко сформували друк і знову застосували Техніку Множенного тіньового Клонива, миттєво завдаючи нову
Ця, здавалося б, особиста операція насправді оновлювала розвідувальну інформацію.
- Почнемо! - Кивнув Аоба, і кожен з клонів відразу ж зашевелися, тільки йшли вони не до маріонетків, а почали виконувати нову практику, кожна по-своєму.
Відразу ж після.
Миттєво Аоба піднявся на другий поверх вежі, полистати книги, які Мінато залишив йому перед відходом.
Саме так він має намір проводити свій час.
Зрештою, багато з того що написано в книжках може допомогти йому на екзамені на чуунина.
***
У той же час.
Кабінет Хокаґе.
Коли Хірузен сидів у його кріслі з трубкою в руці і робив затяжку, то відчував роздратування. Він різко встав і вийшов з кабінету.
І підійшов до протилежних дверей від нього.
Без стука.
Відразу відкрив двері в кімнату.
- Пане Хірузен!
Усередині кімнати були два Абу, які охороняли приміщення, і при вигляді третього обидва замерли з виразом серйозності й поваги.
— Как Данзо? — запитав Хірузен.
« Тепер усе добре », — відразу відповів один з двох.
— Ідіть і тримайте двері, ніхто не повинен заходити.
— Добре!
Абу кивнули і вийшли з кімнати, не сміяючись ослухатися.
У цей момент.
Тут залишилися тільки Хірузен і Данзо, який лежав у ліжку та відновлював сили.
Хірузен поступово підійшов до ліжка, сів на її край і втупився на Данзо з закритими очима.
— Данзо, я знаю, що ти прокинувся і хочу запитати тебе про щось важливе, - повільно вимовив Хірузен. Він працював пліч-о-пліч з Данзо стільки років, що не потрібно було нічого говорити, щоб зрозуміти, як Данзо прокинувся.
— Про що ж саме?
Повільно, Данзо відкрив відкрите ліве око і втупився на Хірузена, знову здатний говорити після останніх декількох днів відновлення.
Просто.
Голос Данзо все ще здавався дуже слабким.
Очевидно, він хворий.
- Не так давно прибув посланець із Скритого Кам'я, з приводу спільного проведення іспиту на чуунина, як ти думаєш, тут щось не так? — Поцікавився Хірузен глибоким голосом, аби почути, що Данзо скаже з цього приводу.
— Ивагакуре? — Сказав Данзо хриплим і слабким голосом, знову заплющуючи очі. — Іва, звичайно, це не дуже добре, так що тобі слід бути обережнішим, може зашкодити селі.
— Тепер, коли Іва вже б'ється з Кумо, чи будуть вони воювати з нашим селом? Чи не бояться вони нажити ворога за спиною? — Знову висловив свої сумніви третій, бо вважав, що тепер не час нападати на Схованого Кам’яна.
« Звичайно, Іва не є такою легкою і потрібно бути обережною та безтурботною », — пояснив Данзо.
- Чи є у тебе якісь коментарі? — Знову запитав Хірузен після хвилинного роздумування.
- Цучіке прийде? — запитав Данзо, відразу переходячи до суті питання.
— Придёт! — Кивнув третій, а потім сказав: « Але я думаю, що буде так само, як і раніше, тільки на третьому етапі.
— Якщо ти вважаєш, що з ним важко впоратися, можеш попросити Орочимару провести третій етап екзамена на чуунина. Перших двох проблем не буде. Ключ - це те, як і коли прибуде Цучикаґе. Це може стати нагодою для Іви битися Конохою, і ти повинен бути обережним. Він дійсно турбувався про Хірузена, бо сам не міг рухатися.
- Якщо все так, як ти говориш, то буде краще, якщо я не погоджуся? — запитав третій глибокий голос. Він трохи засмутився, бо погодився надто швидко і занадто пізно говорити про це. Якщо він піде і відмовиться від прохання Скритого Кам'яня здати іспит разом, тоді це буде не за правилами і дасть їм привід та виправдання почати війну проти Конохи. Це не те, чого він хотів і прийшов до Данзо не для того, щоб шкодувати, а щоб знайти шанс виправити ситуацію.
— Не можу! — Без вагань відповів Данзо.
Від такої реакції.
Хірузен відчув полегшення.
Принаймні.
Саме Іва взяла на себе ініціативу.
Це мало пов'язано з ним.
- Я думаю, що якби ти відмовив Іві в прохання вони могли б просто напасти. Так вийшло, що ти погодився на іспит і виграв час для Конохи. Звичайно, він дав Іві достатньо часу, щоб приготуватися до того, чого вони й хотіли побачити », — пояснив Данзо.
— Я зрозумів, що ти відпочиваєш, а я піду і підготуюся, — сказав Хірузен.
— Це... Зачекай... — Данзо захитнувся, і його раптовий тон, який з’являвся при погляді на Хірузена, пом’якшився. - Є якісь новини про ту людину?
— Про кого?
Хірузен на мить здригнувся, розгубившись дивлячись на Данзо, а потім щось зрозумів, побачивши, як він лежить, не в силах поворухнутися.
- Ти питаєш про того, хто тебе лікував? — запитав Хірузен, втупившись на Данзо.
Він відчував щось дивне, але його думки були так заплутані, що розібратися складно. Він відчував, що Данзо хотів щось запитати, але так і не відкрив рота.
— Ніндзя, який лікував тебе, ще не знайдено, але я спробую знайти його. Як тільки у мене будуть новини, я пошлю когось щоб першим повідомити тобі. Не треба багато думати, просто не нервуйся і відновлюйся.
Давши пояснення Данзо, Хірузен відразу залишив кімнату. Мета його візиту була досягнута, значить, і затримуватися тут теж не варто.
Врешті-решт, його так багато чекало зовні.
І він дізнався, як все працює.
Залишатися тут.
Скажімо так, це марна трата часу.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno