І Сакі, і Рей на той час, коли він підійшов, вже багато замовили. Після вчорашнього якініку вони не дуже-то трудилися ввічливістю.
Просто поедим і закінчимо з цим!
Обличчя Фугаку злегка тремтіло, коли він побачив заданий ними рамен, особливо коли йому спало на думку скільки з'їла Рей.
Через свою неуцтво він насмілився вчора запросити повечеряти.
Сьогодні його пригощає Аоба!
Однак.
Фугаку тихо вирубався в душі.
У майбутньому, незалежно від причини, він ніколи більше не повинен запрошувати їх на вечерю.
Но...
Це занадто дорого!
***
Хвилини йшли.
Мало-помалю.
Миска за мискою подавав рамен.
Сакі не зводила очей з Аби, її погляд постійно ковзав по його тілу і завдяки подіям останніх двох днів вона поступово зрозуміла, що цей юнак, схоже, не такий, як вона думала.
І ось.
Сакі нарешті набралася сміливості і встала зі свого місця, щоб сісти поруч з Аобою.
Метою її візиту було вибачитися.
Тепер, нарешті, настав час.
— Аоба, прости, я вчора занадто необдумано висловилася і наговорила багато образливих речей, сподіваюся, ти не злишся! — сказала Сакі, підтиснувши губи. Її маленьке личко засяяло, і він спробувала здатися максимально милою.
« Не звертаючи уваги, — байдуже відповів Аоба, але він не мав наміру перетинатися з цими двома молодими дівчатами.
— А?
Саки замерла.
Аоба дав їй чітке розуміння: « Ні ».
Вона очікувала, що Аоба скаже багато дуже різких слів, як це було з Шікаку, і навіть подумки була готова до цього.
— Не турбуйся! Я не буду навмисно затримувати вас, можете ставитися до мене так, ніби я тут тільки для того, щоб поповнювати число. Тож не хвилюйтеся занадто про мої почуття, — сказав Аоба. Він дійсно не заперечував проти цього, врешті-решт, він був тут не для того, щоб заводити друзів, а щоб брати участь у іспиті. Якби Ітон не наказав, він би навіть не хвилювався.
- Аоба, дякую! — Сакі піджала губи, не знаючи, що сказати. Її думки були перервані, і вона раптово стала трохи нерішучою. Справа не в тому, що Аоба не грав за правилами. Вона неправильно зрозуміла його.
— Не за що, — сказав Аоба, охоче прийнявши подяку.
- Вибач за старшого брата Шікаку, він... - Сакі збиралася пояснитися, але не встигла закінчити пропозицію, як її перервав Аоба.
— Справа Шікаку не має до тебе ніякого відношення, а ти - це ти, я можу перенести і не змішувати, — бездумно відповів він.
- Я хотіла сказати, що Шікаку не зовсім... - сказала дівчина, опустивши голову і подумавши про те, як продовжити пояснення, але її перервав Аоба.
— Я особисто мушу судити, якою людиною він є, те що говорять інші не має сенсу!
Хлопець повернув голову, подивившись Саки в очі, і сказав щось трохи виходь за рамки її розуміння.
Кожна людина є складною, і вона поводиться по-різному, коли має справу з різними людьми та речами. У цьому світі ніколи не буває чорного чи білого, і переважна більшість людей знаходиться посередині.
Закінчивши говорити.
Він повернув голову назад.
Розмова затих.
— Ну...
Сакі кивнула, не розуміючи, чому Аоб раптом почав говорити такі глибокі фрази. Щоб довести, що у всіх все складно?
Побачимо...
Яка ця людина насправді.
Це також те, що їй потрібно переосмислити.
Не можна робити жодних висновків на підставі чужих суджень про Аобу!
***
Топ-топ...*
Біля входу в "Ічіраку Рамен" знову пролунав квапливий звук кроків.
Негайно.
Першим увійшов чоловік.
— Саки, Рей, так ви тут! А я вас шукав!
Як тільки почувся голос цього чоловіка.
Все вже здогадалися, хто він.
Це був Шикаку Нара з клану Нари.
- Брат Шикаку?
Саки на мить замерла, в її очах з'явилося здивування. Як він опинився тут?
Те саме сталося з Фугаку.
Що стосується Рей.
Багато речей, про які їй не хотілося думати, особливо коли поруч була Сакі.
Що стосується решти...
Це питання інтуїції!
— Сакі, мені потрібно поговорити з вами про щось важливе...
Шикаку оглянув приміщення і виявив, що Сакі та Рей, тут Аоба, який записався до них у команду, і Учіха Фугаку з військової поліції.
Строго кажучи.
Ніхто з них не є чужаком, яким не може слухати це.
— Давайте поговоримо прямо тут, — вирішив Шікаку.
Якби це було раніше, він би тягнув час, але зараз його чекало так багато справ, що краще йому встигнути сказати кілька зайвих слів.
- Ось у чому справа...
— Сьогодні до Коноху прибула група емісарів з Делевні Скритого Камня, яка готувалася разом із Конохою брати участь у спільному іспиті на чуунина!
— І це схвалено Третім Хокаґе!
- Інакше кажучи...
- Екзамен буде не найпростішим, так що тепер, якщо ви вирішите не здавати його, я можу відкликати ваші реєстраційні форми як головний екзаменатор!
Шикаку втупився на Сакі, його голос був не занадто гучним, але будь-хто міг почути настійну потребу в його тоні. Очевидно, він знав про небезпеку брати участь в іншому селі.
Сакі щойно закінчила слухати Абу.
І тепер прийшов Шікаку.
У цей момент.
Вона була трохи зворушена!
Хоч би що зробив Шікаку, вона не була задоволена цим, але в одному могла бути певна: « Шикак щиро піклувався про неї! »
Він хороший брат!
— Шікаку, ти ж не пішов сюди відразу після новин? — Вона запитала мене, що в душі дівчина була дуже зворушена.
— Начебто того, - кивнув Шікаку, а потім сказав, — ви не дурні і повинні розуміти, що означає прихід Іви. Якщо ви не захочете здавати іспит, я можу зняти вас.
— Нет, Шікаку! Я хочу здати екзамен на чуунина! - Вона сказала: "Я не хочу". Звичайно, вона все розуміла. Але для неї це не причина не здавати екзамени, а лише ще більше розхвилювалася прибуттям шінобі Іві. Тепер очікування зросли, бо вона не хотіла змагатися зі слабими.
Шікаку не зводив очей із Саки, і не вимовив ні слова.
Через довгий час.
Він кивнув.
— Я зрозумів.
Шикаку повернув голову в бік Аби, злегка прищурившись. Він дивився на хлопця з великим задоволенням через минулу зустріч.
- Аоба, якщо ти боїшся смерті, то тобі ще не пізно піти. Цей іспит вже не такий, як ти думав, з простим шансом пройти, — Шікаку направив спис на Абу. Його думки були чіткі, якщо він не може умовити Сакі, то залишається Аоба, оскільки Рей погодиться з Саки, ці двоє були разом.
- Ти закінчив? - Аобу байдуже сказав, якби тут не було ще кількох людей, він би навіть не заговорив до нього.
- Що ти маєш на увазі? — Сказав Шікаку з лютим блиском в прищурених очах. Він довго терпів йому, а тепер з нетерпінням чекав екзамену.
— Уходи, коли закінчиш, тут дуже багато людей, не гаючи часу, — байдуже сказав Аоба, без зайвих слів.
Добре, добре. Аоба, не кажи, що я тебе не попереджав, цей іспит не буде легким!
З цими словами Шікаку розгорнувся і пішов, повний гніву.
З відходом Шікаку.
Усередині Ічіраку Рамен тиша.
- Аоба, ти хочеш... — Не вагаючись запитав Фугаку. Він був другом Аби і радив йому здати екзамен на чуунина, тому що ця сесія була найлегшою, але тепер він почав турбуватися.
— Фугаку, тобі краще менше хвилюватися, у поліції стільки справ, хіба це не достатньо? — безпомічно сказав Аоба. Як же він раніше не побачив, що Фугаку був таким недбалим? Спочатку підштовхнув його до здачі екзамену, а потім знову підвів у зворотний бік і навіть йому стало не по собі.
— Аоба, якщо ти не хочеш, ми не будемо ускладнювати тобі завдання, врешті-решт, іспит змінився. Він не такий як вчора, коли ми реєструвалися, - сказала Сакі з глибоким зітханням. Звичайно, вона хотіла, щоб Аоба залишився, але все одно повинна була це сказати.
— Вы наелись? — підозріло запитав Аоба.
— Нет! Ні! Я ще не закінчила їсти! — Відчувся стурбований голос Рей, єдиний у кого рот був забитий раменом.
— Ешь-еш.
Аоба подивився в сторону Саки, а потім подумав про Фугаку. Якщо вже він підписався, то не варто йти і відступати на середині.
Принаймні...
Він збирається здавати іспит.
Все може піти так, як він хоче, його відсіють.
Але він повинен піти ...
— Добре!
Фугаку відчував головний біль, коли він думав про те, що йому доведеться їх пригощати, але вже отримав чітку відповідь від Аоби, тому більше не питав.
— Аоба, на твою думку, нам потрібно познайомитися і попрактикуватися в командній роботі? — запитала Сакі, подумавши.
— Немає необхідності, іспит не важкий, групові змагання не проблема. Думайте більше про поєдинок, — байдуже сказав Аоба.
— А?
Почувши слова Аби, у Сакі раптово з’явилася ілюзія, що Егуд не прийшов здавати іспити з ними, а вів їх туди.
— Добре!
Але вона не продовжувала, бо тема вичерпана!
Мабуть його дратує Шікаку!
Залишимо йому трохи зарозумілості!
І трохи репутації.
Давайте не ламати його!
***
Через півгодини.
Після того як Рей з’їла останню порцію рамена і зірвалася, гопеза групи закінчилась.
- Рей, зустрінемося тут в день початку екзаменів. Що стосується часу до екзамену, ви більше тренуєтеся в поєдинках, нічого особливого, так що не шукайте мене.
Пояснив Егуду дві молоді дівчини. Після того, що сталося вчора, обидві знають, де знаходиться його гуртожиток.
Але, здається, протягом того часу він житиме в гуртожитку.
Хоча за кімнатою буде стежити тіньовий клон.
Но...
Не варто занадто часто думати про це.
Саме тому Аоба говорив заздалегідь.
— Зрозуміло.
Сакі кивнула, відчуваючи себе дивно. Тільки що Шікаку ясно сказав, що цього разу іспит для шінобі буде важче, але зі слів Аби здавалося, ніби він був простіше.
Після Аоба залишив Ічіраку Рамен і пішов у напрямку громади.
Незабаром.
Він повернувся в кімнату.
— Техніка теневого клонування!
Аоба відразу сформував руками друк, застосував техніку і перед ним з'явився його клон.
— Ось тобі ручка, не нічого. Поки ти стежиш за кімнатою, напиши історію учня академії, Біньбіна.
Покинувши ручку клону, Егуд швидко застосував техніку Гріма, що літає, і з спалахом зник.
Висока вежа, третій поверх.
Коли він сидів на краю вартової башти і озирався у пишні дерева, то почав тихо пробурмотів: « Що Івакуре забула на цьому іспиті? »
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno