Білий клик Конохі, який захопив просторово-часний ніндзюцу I
Голос третього Казекаґе почув байдуже, і він злегка відкинувся назад та притулився до дерева.
У той же час.
Ніндзя Суни зробили те саме.
Один за одним вони займали позиції.
У очах кожного чоловіка світилася зосередженість.
- Ось він! - раптом прошепотів ніндзя-сенсор.
Тепер він відчув, що маса чакри знаходиться поруч з ними.
— Хм?
Ніндзя з Деревні Скритого Песка спокійно озиралися навколо, але не побачили жодного натяку на людину.
Нікого не було!
Просто...
Усі вони були спантеличені, бо думали, що за ними спостерігає дикий звір.
Це було невизначене відчуття небезпеки.
Але це дуже сильне!
це...
Ніндзя-сенсор уважно озирнувся навколо простору і раптом різко вкинув голову, утупившись широко розкритими очима в бік верхівок дерев.
- Він там!
Ніндзя в тривозі схопився, тому що у той самий момент, піднявши голову, він побачив пару чорних очей, які світяться кривавим наміром.
— Недобре!
Ніндзя-сенсор був миттєво вражений, він ясно відчув сильну вбивчу ауру, яка зовсім не залякувала його, але дійсно хотіла покінчити з ним.
І не тільки це.
Це обличчя.
Він дізнався про це.
Це був не хто інший, як відомий Білий Клек Конохи, Сакумо Хатаке
Як це можливо?
Ніндзя-сенсор був вражений, він ясно відчув, що ніндзя Конохі не переслідували їх!
Як він міг раптово з'явитися зараз?
Найважливіше...
Як цей чоловік з’явився з неба?
*Свист!*
Саме в цей момент Сакумо Гатаке понісся на цього ніндзя, у руці він мав біле світло.
— Небезпечно!
Ніндзя-сенсор відразу відстрибнув назад, намагаючись ухилитися в сторону, не вирішуючи вступити у жорстоку бійку з цією людиною, що впала з неба.
І в момент ухилення.
Різкий лезо чакри спустився з неба і прорізав простір перед ним.
*Пуф!*
З тіла ніндзя проковтнула струмінь крові.
С этою струей кровь.
Рука його відділилася від тіла.
Частина правої руки була повністю відрізана.
— А-а-А- а-ар!
Ніндзя з Деревні Скритого Песка голосно заричав від болю, він занадто пізно ухилився.
Побачивши противника хвилину тому, він дивився на нього, відчував чайні, але ніяк не міг ухилитися.
Коли його рука впала.
Усі побачили, як на них падає напад.
- Білий Клек Конохі!
Очі третього Казекаґе пильно дивилися на фігуру вдалині. Ця людина виглядала так само, як відомий елітний ніндзя Конохі, Сакумо Хатаке.
Вони також знали, що кілька років тому за ними слідували ніндзя Конохі.
Відразу ж вираження облич стало крижаним.
— Ти дійсно підкрався до нас! — Казекаґе холодно сказав. Усе його створіння було вкрай невдоволене тим, що ніндзя втратив праву руку.
— Ви не надто ввічливі! — О, боже. Його обличчя було повністю позбавлене будь-яких коливань настрою, він втупився на Третього Казекаґе і сказав: "Господь Кезікаге вбив трьох ніндзя нашої Конохи, я просто повертаю це.
Шах шуху...*
У цей момент з тіла третього Казекаґе кинулися жахливий чорний пісок, які миттєво окутав його тіло після появи.
Судячи з позиції.
Він вже був готовий битися з Білим Кликом Конохі.
- Ви мене не цікавитьте.
Сакумо злегка похитав головою, повернув голову і опустив погляд на ніндзя-сенсора Деревні Скритого Песка з відрубованою рукою.
Відразу.
Фігура Білого Клека спалахнула, і він кинувся на нього.
Цей чоловік був не справжнім Сакумо, а оригінальним Аобою, який змінив вигляд через Танця Шикіґамі.
Він залишився непоміченим тому, що повністю зібрав чакру зі свого тіла, не без допомоги Тела Мудреця.
Цим Аоба займався весь цей час в Конохі.
На вигляд він нічим не відрізнявся від звичайної людини.
І таким чином.
Аоба застосував техніку Сверхлегкого важкого Каменя, париючи в повітрі і йдучи за шенобі Дерені Сукритого Песка на великій швидкості.
Звичайно.
Була ще одна річ.
У той момент, коли Аоба тільки спустився з неба, він міг убити ніндзя-сенсора.
Але він цього не зробив.
Однією з головних причин було те, що він хотів показати своє обличчя.
Вбити ніндзя на очах третього Казекага!
Щоб показати йому, що за скоєне доведеться заплатити.
Щоб йому було трохи боляче!
Відразу.
Завершивши фразу, Егуда схопився і вистрілив убік третього Казекаґе. Його руки швидко формували друку, ніби він збирався виконати дзюцу.
— ?
Почувши слова Егуда, третього Казеказі оцепеннел.
Якого біса?
Хіба ти тільки що сказав, що я тобі не цікавий?
Чому ти біжиш, щоб напасти на мене?
У чому сенс?
Однак.
Хоча серце третього Казекаґе стискалося від хвилювання.
Але його руки не хиталися.
Залізний пісок, що оточив його тіло, швидко вдарили в напрямку Аби, сформувавши велику руку у повітрі, наче для того, щоб схопити його.
Казекаге не тільки контролював залізний пісок довкола себе, але й атакував Аобу.
Навіть ніндзя з Суни перекрили йому всі шляхи, якими Егуд міг піти.
Якщо судити звичайним мисленням.
Він повинен був боротися зі своїм противником до кінця, один проти декількох.
Но.
У цей момент.
Темні очі Аоби злегка замерзали, а кутки його рота скривилися в лукаовій усмішку.
У наступний момент.
Руки Аби, які формували друк, зупинилися, і неспокійна чакра на його тілі пішла їх приклад, наче він і не використовував її зовсім.
Таку зміну.
Побачили всі ніндзя з Деревні Скритого Песка.
У очах усіх, у тому числі й Казекаґе, з’явився великий знак питання.
Ніхто не знав, що робить Білий Клек Конохі.
І все ж.
Таке явище.
Виникло лише на мить.
Перш ніж вони встигли відреагувати.
Аоба повільно заговорив, наслідуючи голос Сакумо, і сказав щось таке, що викликало в них збентеження.
- Я сказав, що ти мене не цікавиш!
Як тільки слова Аби покинули його рот, його фігура мілина, і він відразу ж зник, немов розчинився в повітрі.
— Хм?
Усі ніндзя, у тому числі третій Казекаґе, стали збентеженими і не могли повірити в те, що бачили.
Як це можливо?
Як же Сакумо Хатаке було просто зникло в повітрі?
Шш!
Коли вони задумались, над головою ніндзя з зламаною рукою несподівано з’явився Аоба в подобі Сакумо.
Ця зміна відбулася несподівано.
Настільки, що ніхто з шинобі Деревні Скритого Песка не відреагував
Це перевершило всі сподівання.
В одну мить.
Тіло Аоби спустилося з неба і скальпелем чакри перерізав шию ніндзя зі Деревні Схованого Песка.
*Пуф...*
З шиї витікала струмка яскраво-червоної крові, і він миттєво втратив життя.
Закінчивши це.
Аоба встав позаду цього ніндзя-сенсора, тримаючи його лівою рукою за плече, а правою надавши на голову чоловік.
[Динь! Читання розуму пройшло успішно! Нагорода: Вірш Ветра: Вакуумна хвиля!]
В голові Аби відразу пролунав чіткий електронний сигнал, після якого поплив потік спогадів.
— До зустрічі!
Аоба кинув багатозначний погляд на третього Кезекаґе, який знаходився в приголомшеному стані недалеко перед ним, і відразу ж його фігура замертала, зникнувши, наче його тут ніколи не було.
- Простір-часове ніндзюцу!
Третій Казекаґе відразу впізнав дзюцу, який використовував Аоба, і обличчя його миттєво стало серйозним.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno