Одна непроста річ II
Раптом.
Аоба встав.
І швидко подивився в ту сторону, куди пішли ніндзя Деревні Скритого Песка.
- Ситуація така...
- Третій Казекаґе вбив ніндзя з Конохі!
« Мешканці Конохі вже нарікають, і ця справа так просто не пройде! »
— Но Казекаге, в серце...
- Вже пробачив Коноху!
- Тоді треба щось таке, чого не можна пробачити!
— Інакше те, що було зроблено раніше, стане марною тратою зусиль!
Голова Аби швидко кружляла, в душі він розумів, що поки Суна не хоче війни з Конохою, коли прийде час вибачитися і виплатити компенсацію. Все може закінчитися саме так.
Аоба не хотів, щоб це сталося.
Дивовижно, що група несподіваного нападу з Песка справді прибула до Коноху!
Це означає, що...
Третій Казекаґе вже давно чекав такої нагоди.
І.
Цього разу шанс не вдався!
Але якби була така можливість.
Хіба він не вкрав би Коноху!
Фигура Аби стала схожа на привида.
І він швидко погнався за ніндзя з Девні Скритого Песка.
***
Казекаґе нісся вперед, все швидше і скоріше, він вже давно не хотів продовжувати цю битву.
Він не вважав це поєдинком від самого початку.
Це був підлий напад.
Підлий напад, заснований виключно на інформації про те, що найкращі ніндзя вирушили до Кумо і що Конохе не залишилося еліти.
Якби він знав, що саме так відбувається.
Він би точно не прийшов.
Він продовжував проклинати Марні у своєму серці.
Якого біса!
Він навіть не підтвердив інформацію, перш ніж відправити її.
Це була помилка!
« Пане Казекаґе, у нас за спиною хвіст », — сказав один з ніндзя Деревні Скритого Песка.
— І добре, що вони перевірять чи ми дійсно йдемо, — сказала простодушно третій Казеказі.
- Чи повинні ми... — ніндзя провів великим пальцем по шиї, підтекст був ясний.
- Не потрібно.
Казекаґе похитав головою, рухаючись вперед без найменшої замки.
- Це нормально, що Коноха послала когось приглянути за нами.
- Нам не потрібно створювати зайві проблеми через таку дрібницю.
— Но...
- Якщо ми залишимо територію.
- Вони продовжують йти за нами...
Він не закінчив речення, але саме той кривавий намір у цих словах показав ніндзя Суни, які слідували за ним.
Як третій Казеказі Сунагакуре.
Він зміг привести цих елітних ніндзя і проникнути в Коноху.
Це чітко вказувало на його характер.
Багатий і сильний!
Він був готовий використати найменшу можливість, а також з тих людей, які більш пристосовані до битви.
Зараз він йде з Конохі.
Але це просто тактичний відступ.
Бо він дізнався, що інформація, яку йому дали, не відповідає дійсності. Вони були просто атакуючою групою, і несподіване виявлення поставила їх у невигідне положення.
Справа не в тому, що він слабкий!
Якщо ці шінобі Конохі насміхатимуться переслідувати його після того, як він залишить їхню територію.
Він обов’язково покінчить з ними.
Кінець кінцем.
В селі це одне.
За її межами - інше.
Третій Казекаґе боявся проблем тільки в Конохі, за межами села було нічого боятися, не кажучи вже про те, що людина, яка переслідує їх, ніколи не була третім Гокаге.
Шахух! Шух! Шух!*
Відразу.
Ніндзя Суни прискорили темп.
Вони не хотіли надто затримуватися в Конохі.
Врешті-решт, було занадто багато можливостей нещасних випадків тут, чого вони явно не хотіли.
***
Десять хвилин потому.
Ніндзя, очолюване Третім Казеказі, досяг західного бар’єру Конохі.
Саме з цього боку вони і увійшли.
У наступний момент.
Вони один за одним перетинали кордон.
І вийшли з села.
Шахух! Шух! Шух!*
Відразу після того, як всі ніндзя з Деревні Скритого Песка пішли.
Один за одним Сакумо та інші зупинилися на гілках дерев, спостерігаючи, як команда відходить, але ніхто не пустився в погоню.
— Пане Сакумо, ми просто відпустимо їх? — запитав неохоче один з шенобі.
« Не нам вирішувати такі речі, — сказав Сакумо, хитаючи головою.
— Яка гидота, ці ніндзя з Деревні Скритого Песка скористалися тим, що ми приймали делегацію Делеві Сукрытого Хмараку для напасти на нашу Коноху і вбили наших ніндзя! І ось так просто йдуть! — Обурений сказав ніндзя.
— Наша місія - переконатися, що ніндзя Суни пішли, решта не в нашій владі, ми просто повинні виконати свою роботу, а тепер відступати! — Хатаке Сакумо окинув поглядом ніндзя навколо. Наказ був вимовлений прямим і непереконливим тоном.
- Так!
Ніндзя миттєво відреагували.
І після.
Фігура Хатаке Сакумо мигнула і швидко пронеслася через ліс.
Інші ніндзя пішли за ним, щоб доглядати один за одним і повністю присвятити себе завданню.
Тільки...
Ніхто з них не помітив.
Лише за кілька кілометрів від лісу.
У напрямку ніндзя Суни на великій швидкості виходила фігура.
***
За межами Конохи.
Третій Казекаґе швидко повів загін назад в напрямку країни Ветра.
Вони стрибали з гілки на гілку.
Швидко долаючи дерева.
Усі, включаючи Казекаґе, відчували змішані почуття: вони прийшли з місією відродити Деревню Скритого Песка, а вона закінчилася невдачею.
- За нами ще є хвіст? — Питало низьким голосом Третій Казекаґе. Тепер він дуже засмутився і просто хотів повернутися в Державу Скритого Песка, а потім знову спланувати справу. Він був майже впевнений, що Хокаґе відпустив їх, щоб затримати, і зараз, мабуть, воював з Дернею Скритого Хмара.
- Після того, як ми залишили село, вони перестали нас переслідувати, - сказав ніндзя-сенсор.
- Ну, добре, будьте обережні, я не думаю, що для Хокаґе має сенс просто відпустити нас все ж, Я не здивуюся, якщо пізніше буде якась підла атака. — Сказав низьким голосом Третій Казекаґе.
- Так!
Ніндзя ретельно відчував чару навколо себе.
Поступово.
Минав час.
Неособливо.
Минуло півгодини з того часу, як команда ніндзя зі Деревні Скритого Песка покинула Коноху.
Тепер вони були далеко від села
І рухалися дуже швидко.
Але зараз вони все ще знаходяться на території країни вогню.
Раптом.
Ніндзя-сенсор Деревні Скритого Песка раптово застиг.
— А? — Він видав виклик недовір’я, коли зауважив, що на невеликій відстані позаду них з'явилася хмара чакри, яка переслідує їх.
І воно було швидше їх самих, і можна з упевненістю сказати, що незабаром вони наздобудуться.
— Пан Казекаґе, за ними хвіст і він швидко нас наганяє! Він точно збирається щось зробити! — Поспішіть доповісти ніндзя.
- Чому ти говориш це тільки зараз? — Трохи нахмурився Третій Казекаґе.
- Цей хвіст тільки вискочив! - Звинувачення пояснив ніндзя-сенсор.
— Зазвичай, коли хвіст робить крок, він стежить за метою протягом довгого часу, як може з'явитися і атакувати, хіба це тактика бандитів?
Третій Казекаґе говорив без гумору, на його думку, цей ніндзя просто оправдувався.
Итак.
Він сповільнився крок.
Ніндзя, які слідували за ним, також сповільнилися.
— Оскільки інший бік доганяє нас, то замість того щоб чекати, поки він підкрадеться до нас. Чому б нам просто не почекати його самим?
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno