Зуко, роздав усі вказівки і відпустив своїх людей перед тим як на його корабель зайшла Мей.
- Мій принц, - з злегка голою посмішкою вона нахилила голову. - Бачу, вам знову вдалося отримати... схвалення духів!
- Абсолютно вірно! - Зуко не чекав, поки «офіційна» частина закінчиться і поклав дівчину в обійми. – А ще...я привіз з собою місцеву принцесу!
- Серйозно? - бров'я Мей підскочила вгору. - Та тебе і на п'ять хвилин залишити одного не можна!
- Зуко нарешті випустив дівчину зі своїх рук. - Я обранець духів, принц Народу вогню і далі по списку!
- А там і щось ще є? - Дівчина з усмішкою подивилася йому очі. - ...о, судячи з нахального погляду, ти щось забув мені сказати!
- Ну, Зуко непомітно поманив її до краю борту. - До завтрашнього дня це щось на зразок таємниці, дивись!
Поки дівчина переведе свій погляд на тиху воду, Зуко різко підняв руку. Через недосвідченість його кінцівки ніби підняла важкий вантаж, але вода внизу все ж відразу прийшла в рух, повільно піднімаючись вздовж корабля.
- Та годі! Зуко, як ти...
Мей не могла стримати здивований подих. Погорнувши голову в сторону мало не від стресу, але крайнього собою принца, вона лише похитала головою.
- Хоча так, я думаю забула з ким маю справу...
Ще трохи поспілкувавшись з Мей, Зуко порвав із дівчиною, яка пішла спати, а сам швидкий крок подався у свою каюту. Замучити гостів довго чекати було як мінімум не ввічливо.
Ківнувши брідку на вході охорони і переконавшись, що дівчина нічого не просила й не виходила з каюти, Зуко привідкрив двері та увійшов всередину.
- П-принц Зуко! - Підскочивши з ліжка, дівчина низько вклонилася. - Дякую, що...
Хоча в каюті було досить тепло, принцеса тряслася наче осиковий лист. Але це було зовсім не дивно, враховуючи той факт, що вона була абсолютно гола. Брові Зуко мимовільно піднялися, він міг очікувати чого завгодно, від спроби покуштувати до того, що дівчина вже спить. Але він чомусь цього не вважав.
- Принцеса Юі, коли дівчина повністю розгубила можливість говорити, Зуко ввічливо підняв очі до стели. - Будь ласка, одягніться, тут все ж не настільки жарко...
- Але...але ... - З очей дівчини несхлинули сльози, поки вона сама ледве трималася на ногах, так сильно її трясла. - Мій батько, він сказав... Сказав, що заради ...ради народу і я повинна!
- Юі! - Швидко підійшовши до ревної дівчини, Зуко струшив її за плечі. - Зараз я вийду, а ти повинна швидко одягтися в свій одяг. Потім ми поговоримо, зрозуміла?
Дочекавшись квитка, він вийшов зі своєї каюти.
« Твою матір!» - привалившись біля стіни, він важко зітхнув і кинув погляд вдале. - « Перед народом похоже борг Арнука, але виявився вищим від його любові до дочки...черт! Це і є та сама частина життя правителів, до якої я ніколи не хотів мати ніякого відношення! Трахати дівчину, до якої у тебе немає почуттів, крім банальної симпатії і яка до того ж буде ненавидіти близькість з тобою, ну ось в чому тут сенс?»
Коли Зуко чекав трохи часу, то врешті - решт відвалився від стіни і обережно зайшов у свою каюту. На той час дівчина вже очевидно прийшла в себе і тепер смиренно сиділа на краю ліжка, одягнена у своє звичайне вбрання та розстебну шубу.
- Принцеса Юі, підійшовши до неї, Зуко акуратно оселився поруч. - Тепер... можете розповісти мені все?
- Д-да, - опустивши голову тихо відповіла дівчина. - Пробачте, як я могла подумати, що варварка з дикого племені може вас заї ...
- Зуко розгорнув її обличчя до себе. - Юі, як дівчина ви неймовірно красиві і за інших обставин я б навіть не думав...
- Справді? - З сором'язливою посмішкою, дівчина нарешті підняла свій погляд на нього.
- Звичайно, з м'якою посмішкою кивнув Зуко. - Ви дуже красиві, але... не в моїх правилах займатися коханням з тією, що сама цього не хоче ... ваш батько Юї, він послав вас сюди?
Принцеса знову опустила свій погляд. - Я зустріла його на площі майже відразу після того, як великий дух покинув наш світ. Він сказав... він сказав, що я ...
З очей дівчини мало не покотилися сльози, але вона різко підняла погляд на свого співрозмовника.
- Він сказав, що я повинна ублагти вас сьогодні вночі!
- ...
Рішуче рішення дівчини випаровувалося так само швидко, як і з’явилась. Коли Юі зайшла фарбою, то опустила очі і поховала обличчя за своїми ладонами.
- Зуко нарешті кивнув, уважно дивлячись на свою собесичку. - Але ж самі ви цього зовсім не хотіли, вірно?
- Я... не знаю, - дівчина майже шепотіла, так що Зуко довелося наблизитися, щоб розчути її наступні слова. - ...може бути...але тільки не так ...
- Добре! - Зуко раптово схопив дівчину за плечі, змусивши відірвати долоні від обличчя і подивитися йому прямо в очі. - Юі, що якщо я дам тобі можливість знайти свободу і одночасно залишатися вірною своєму народу?
- Принц Зуко, дівчина нервово сковтнула. - Якби такий спосіб існував, то я... була б рада!
- Зуко ледве стримав недоречне миття. — Тоді ми з Азулою мали добрі результати, але й ціль була трохи іншою. Тепер спробуємо зайти далі. Ми дізнаємося, чи Юі принцеса справді в біді, або просто гарна актриса...
- Принцеса Юі, - він простягнув дівчині руку. - У мене є тільки один спосіб дізнатися, що вам цей метод підходить. Ми з тобою проведемо повну синхронізацію наших ци і опинимося там, де відкриті всі почуття, емоції та навіть думки. Тільки так ми зможемо бути впевнені в чесності один одного. Ти згодна зробити це?
- Я мало що зрозуміла, - Юі злегка невпевнено вклала свою руку в його. - Але якщо це необхідно, то я готова!
Зуко закрив очі, лише на секунду. Завдяки його майстерності і тому, що вони обидва були пов'язані з духом Місяця, хоча й по-різному, синхронізація пройшла майже миттєво.
У наступній секунду їхній розум буквально затонув потік думок, бажань, прагнень і почуттів. Усе, що було властиве людині. Лише за кілька хвилин після того, як люди по цілому світі побачили одне одного, вони дізналися про один одного стільки, скільки не знала одна подружня пара.