Попрощаючись з Паккою і водночас своїм новим вчителем, Зуко подався до місця захисту. Коли принц кивнув на вітання капітана загіну, то не міг відзначити, що його репутація « вибрача духів» зробила якісний скачок.
Він сказав: « Я вирішив поїхати туди, де б я не був. Разом з охороною проходжаючи вулицями міста в бік свого корабля і уважно спостерігаючи за реакцією людей північного племені. - О! Пакку то схоже був правий, місцеві навіть особливо сильно просити не доведеться, самі корону вдадуть ...."
Коли принц зі своїми людьми вже досяг корабля і збирався піднятися по трапу, несподіваний окрик змусив його повернутися.
- Принц Зуко! - Біловолоса дівчина поспішала до нього через пристань.
Його охороняючи, він проминув дівчину в променях.
- Принцеса Юі, - Зуко мило посміхнувся, зауваживши, як сильно затихла дівчина. - Безмірно радий вас бачити, але не думав, що ми знову зустрінемося так швидко...
- Прошу мене пробачити, - ця дівчина поклонилася куди нижче, ніж при їх першому зустрічі. - Моє прохання може здатися вам не ввічливою, але чи дозволите мені поїхати разом з вами?
- Ви хочете зійти на корабель? - Зуко мимовільно підняв брову.
- Так, мені б дуже хотілося, - збентежено посміхнулася дівчина.
- Чому б і ні, Зуко потиснув плечима. - Прошу за мною, принцесо Юі. Почувайтеся як вдома!
Піднявшися по трапу вже разом з дівчиною, Зуко подав їй руку і допоміг піднятися на борт. І в той момент, коли їхні долоні об'єднались, вони обидва відчули дивний імпульс, який пройшли по всій довжині їх тіл.
« Що за...»
Зуко не закінчив думки, і зрештою зрозумів, що імпульс був створений цілком зрозумілою йому духовною енергією. Тепер він уже відчував на собі її вплив.
Мовчазно переглянувшись з не менш здивованою дівчиною, Зуко мовчки помочив головою «не зараз», благо принцеса чудово його зрозуміла і також коротко кивнула, все ще із подивом дивлячись на хлопця перед собою.
Коли Зуко опинився на палубі свого корабля, він швидко віддав наказ команді і приєднався до Юї у своїй каюті.
- Зуко швидко наповнив келих, що стояв на столі і простягнув його дівчині. - Гадаю, ви теж відчули?
- Д-да, дякую, - дівчина вдячно кивнула, приймаючи напій. - Цей імпульс приємний...
- Принцеса Юі, - Зуко уважно подивився на дівчину перед собою. - Те, що я відчув, коли торкнувся вашої руки... це було дуже схоже на енергію великого духу Місяця - Туї.
- Звичайно, Юі злегка нахилила голову. - Ви ж обранець духів...принц Зуко, дозвольте вам дещо розповісти.
- Зуко оселився в крісло, запросивши руку убік перед диваном.
Я зобов'язана духові Місяця своїм життям, - дівчина сіла на запропоноване місце. - Коли я тільки народилася, то була дуже слабка і хвора. Всі діти кричать, коли народжуються, а я народилася як спляча з закритими очима...
Цілителі зробили все, що змогли, але нічого не допомогло. Вони сказали моїм батькам, ніби я помру. Батько благав духів мене врятувати, а потім вночі, при повній Місяці він приніс мене в оазис парфумів і занурив у проруби. Тоді моє волосся побіліло, і я закричала, стало ясно: я буду жити! Дух Місяця дозволив мені вижити...
- Ось як... - обдумливо пробурмотів Зуко, пригубивши зі свого келиха. - Це пояснює, чому тоді я відчув частинку себе навіть на великій відстані...
- Так ви теж? - Дівчинка, що захвилювалася, добровільно подалась вперед. - Тоді, коли духи несли вас через все місто я вперше відчула щось подібне!
- Але ж ви не маг води, вірно?
- Так, дівчина кивнула. - Вчитель Пакку перевіряв мене кілька разів, я не можу підкорити воду...
Зуко уважно подивився на свою сусідку. - "Я теж не відчував в ній вміння керувати водою, але її Ци безсумнівно сильна, майже як у Азули ...невузіли все це служить тільки для підтримки її життя, або тут щось ще?"
Після подальшої розмови з дівчиною Зуко навіть не помітив, як його корабель повернувся в рівний будівельний майданчик інших кораблів вогню. Йому дійсно подобалося спілкуватися з Юі, хоч він і не міг не відзначити, що дівчину щось непокоїть. Не знаючи, з чим саме це може бути пов’язано, він просто продовжував ввічливу розмову, поки його корабель не кинув якір.
- Прошу мене пробачити, - він з посмішкою встав зі свого місця. - Я повинен зустрітися зі своїми людьми, якщо хочете, ви можете піти зі мною...
- Дякую, - дівчина якось дивно відвела погляд. - Якщо ви дозволите, я дочекаюся вас тут.
- Як вам буде завгодно, Зуко знову посміхнувся, виходячи з каюти. - Варта буде біля дверей, якщо вам щось знадобиться!
Попрощавшись з Юї, Зуко вийшов на палуб корабля, куди саме ступав і Джао.
- Мій пане! - Він і ті, що прийшли з ним, схилили голови, склавши руки в привіті. - Ми дуже раді бачити вас в доброму здоров'ї і тому, що вам вдалося здійснити задумане.
Очі всіх присутніх були мимовільно зторгнулися до того місця, де ще годину тому височіли величезні крижані стіни.
- Ми чекаємо подальших вказівок!
« Ну, хоч тут все стабільно» - хмикнув про себе Зуко, жестом приводячи Джао наблизитися.
- Командуваче, для вас у мене буде відразу кілька наказів...