У ідеальній тиші два правителі підійшли до столу і сіли навпроти один одного. З мовчазної згоди Зуко, по праву руку від Арнука опустився Пакку, а за плечем самого принца встав Місу, яка не спускала погляду з великого вчителя магії води. Десь далі, вставши Корі, перебираючи кілька твердих камешків за спиною, Мей сіла поруч з нею, для неї принесли окремий стілець. Прості солдати розстелялися по палубі і біля бортів, воїни вогню впевнені та уважні; вони обережні й пильніші. Обстановка навколо була напруженою, кожен присутній ніби чогось чекав, не знаючи, що може відбутися навіть в наступну секунду.
Дочекавшись, поки вождь північного племені встане і підніме голову, Зуко лагідно посміхнувся.
У старих сувоях я читав, що перед війною переговори між країнами були проводились у присутності Аватара і за грою в Пай-шо - він злегка посунув дошку, до цього лежить праворуч. - Може, шановним традиціям, великий вождь?
- Вибачте, принц Зуко, - уважно прислухається в слова Арнук, зітхнув. - На жаль, я так і не навчився її правил. Сумніваюсь, що гра зі мною принесе вам задоволення.
- Ось як, - розчаровано простягнув Зуко. - Тоді, може ваш супут мені компанію? Я багато чув про великого вчителя Пакку, його вміння в Пай-шо відзначали багато ...
Пакку і Арнук швидко переглянулися, після чого сивобородий старий злегка нахилив голову.
- Якщо принц вважає мене гідним бути вашим суперником, то я просто не можу відмовитися.
- Зуко знову посміхнувся, спритно переміщавши дошку і передаючи своєму суперникові рахуючись для гри фішки. - У такому разі, ми можемо почати переговори!
У той самий час, коли закінчується речення, фішка білого лотоса з його руки впевнено опустилася в центр ігрової дошки.
Двоє чоловіків, які сиділи навпроти нього, несвідомо напружувались. Але це було практично неможливо, Арнук був як ніколи зібраний, а Пакку прожив надто довго, щоб не контролювати власного тіла.
Звичайно принц Зуко, Арнук обережно кивнув. - Ми всі були дуже здивовані, коли отримали ваше послання. Правда, багато людей у моїй раді дуже сумнівалися в тому, чи варто його приймати.
- Але ви все ж тут, - Зуко посміхнувся, потягнувшись за кухолькою чаю. - Отже, як і я, ви хочете миру між нашими країнами.
Пакку обережно поставив ту саму фішку навпроти каменів ворога, на один перетин нижче. Такий хід був проти правил, в будь-який з їхаріацій, і вони обидва це знали. Але якщо поряд не було людини, яка могла б на це показати, то церемоніальне вибудування фігури не вимагалось, члени білого лотоса пізнали один одного.
- Це безсумнівно так, - Арнук знову кивнув. - Нехай наші народи воювали за часів мого діда і вашого прадіда, зараз майже не залишилося тих хто брав в цьому участь.
- Обіди можуть бути забуті, - Зуко повільно кивнув у відповідь.
Його руки і мозок були зайняті вибудуваннямм комбінації на дошці.
- Шефе Арнук, як правителю, вам так само повинно бути добре відомо, що образи минулого між людьми можна заглушити спільною справою, яка принесла користь обом сторонам.
Комбінація на дошці була вибудована, Зуко лише сподівався, що уроки дядька не пройшли бездарно і він нічого не переплутав.
*Царство Землі*
Пакку на секунду підняв голову від дошки, в його очах була суміш подиву і обережності. Він зробив кілька формальних ходом, вичекаючи на суперника.
У відповідь Зуко швидко перемістив кілька фішок і змінив своє минуле.
*земля*
Старенькі руки почали швидко будувати на дошці свої фішки, навіть не зважаючи на протилежні ходи суперника.
*война*
Зуко підніс чашку з чаєм до рота, рухаючи фішку ближче до будівництва противника.
***
Раптом для себе Пакку відчув, що він проковтнув її і ледве витримався від того, щоб повернутися з важким подихом. Його руки знову повернулися до нього, а тим часом Арнук, для якого всі рухи фішок залишалися лише грою, знов обережно кивнув. Повільний темп розмови він вирішив вважати традицію народу Огня.
- Принц Зуко, - нарешті вирішившись, він не квапиться потер переносицю. - Розумію, що можливо для вас я лише дикун з північного племені, тому прошу завчасно пробачити мені мою прямоту, але я змушений запитати. Ви хочете запропонувати мир мені і моєму народу? Якщо це так, то дозвольте мені дізнатися умови...
Нарешті паку закінчив побудову, у кутку дошки фарбувалася маленька чотирипроменева зірка з фішкою білого лотосу в центрі.
*Великий Лотос*
Зуко знову лише коротко рушив свою найближчу фішку вперед.
***
Потім підняв голову і подивився у вічі своєму словесному співрозмовнику.
- Шефе Арнук, мир між нашими народами лише частина того, що я пропоную. Буде вірним сказати, що я пропоную вам угоду, військовий союз, якщо бути цілком точним.
Очі вождя округлювалися, а обличчя Пакку було надзвичайно напружено, він судово намагався осмислити те, що дізнався за допомогою дошки і слів.
- Військовий союз? - Арнук не міг стримати свого голосу від несподіванки. - Дозвольте сказати, що це дуже несподівано...
- Я розумію, Зуко м'яко посміхнувся. - Тому не вимагаю відповіді прямо зараз. Але, дозволю собі припустити, ви думаєте про те що це може дати вам і, що так само важливо, щоб це дасть мені, вірно?
Зуко, дочекавшись повільного кивка, продовжив.
- Що ж, я буду говорити прямо, мене цікавлять ваші маги води в загальному і магія води - лікарі, зокрема. Так само, угода наших людей не є тільки доказом того, що покоління мого прадіда вже змінилося. З нами можна не тільки воювати, але й домовлятися. А тепер, що ж отримаєте ви, мій дорогий друг - Шефе Арнук. На знак дружби між нашими країнами я готовий запропонувати вам те, чого ваш народ позбавили багато і багато років тому...
Арнук вільно подався вперед, тоді як Пакку здається вже впорався зі потоком своїх думок і звернув всю свою увагу на принца, який знову широко посміхнувся і так трохи подавався уперед, перш ніж нарешті сказати.
- Я пропоную вам землю, - по голові вождя ніби вдарили молотом. - Просте місце. Не той льодовик, а земля. Земля з лісами для видобутку дерев і полями для землеробства та розведення худоби. А також горами, щоб видобути коштовні камені та метали. Ту землю, яка дозволить вам жити і процвітати, а не боятися того, що нинішній улов рибалок та видобутку мисливців буде недостатньо велика і вам знову доведеться відрізати частку простого люда, щоб ті самі мисливці і солдати залишалися ситими.
За столом повисла абсолютна тиша, поки через кілька секунд Пакку не посхватився і злегка нахиливши голову, вимовив.
Якщо мені буде дозволено, Принц Зуко, я б хотіла сказати, що ця обізнаність про наші еммі незначні проблеми не може нас дивувати. А що стосується вашої пропозиції, то я візьму на себе сміливість і від імені мого вождя попрошу трохи часу, щоб ми встигли добре обміркувати ваші слова!
- Зуко знову посміхнувся. - Якщо вождь Арнук згоден, то я пропоную зробити невелику перерву. Друг мій?
- Д-да, звичайно, - вождь нарешті прийшов в себе і впевнено кивнув. - Мені з моїм радником потрібно обговорити вашу... незадовільна пропозиція, перш ніж ми зможемо продовжити переговори.
- Тоді залишу вас одним, - посміхнувся Зуко, встаючи з-за столу. - Якщо вам щось знадобиться, скажіть цьому солдату, вам всі принесуть.
Зуко рукою покликав до себе одного з немагів, коротко кивнувши на прощання і заїхав у напрямку своєї каюті.
- Постарайся бути ввічливим, - він похлопав підбіжуючого солдата по плечу. - Вони наші гості...