Позбавлений можливості говорити або хоча б бачити, Зуко тільки покірно чекав поки дух запаковає їх у свою павутинку. Магія у світі духів не працювала, а її сили були обмежені для того, щоб розірвати павутину, яка зковтувала його. Звичайно він майже відразу спробував повернутися в реальний світ, як робив вже стільки разів, але його спроби не досягли успіху. Він був у полоні і, на жаль, це були не порожні слова.
Нарешті дух ніби вирішив, що полонені упаковані достатньо щільно і Зуко відчув, як їхні кокони потягли по землі.
- Ласкаво просимо до Мгли загублених душ! - Голос духа і Зуко почув, як його кокон підняли над землею. - В'язниця, звідки вам, людям, ніколи не вибратися!
Раптом павутинний кокон перед Зуко розкрився, і він побачив, що летить вниз, в туманну прірву, яку сам розглядав не так давно.
« І все ж таки це була в'язниця!» - пронеслося у нього в голові, коли він закрив очі, летів вниз і готувався до жорсткого удару об дно прірви.
...
...
- Зуко, ти в порядку?
Раптом роздався голос дядька змусив його розкрити очі.
- Якого... так, я здається цілую ...
Айро схилився над ним, простягаючи руку, в той час як сам Зуко лежав на землі. Прийнявши руку дядька, він піднявся на ноги і оглянувся навколо, побачив тільки туман, непрозорий імла. Пройшовши лише кілька кроків, Зуко вже з важкою працею розпізнав силует дядька, тому поспішив повернутися, але раптово Айро швидко розвернувся на носках, ніби прислухаючись і підняв руку в попереджуючий жест.
- Ти щось почув? - Пошепки запитав Зуко.
- Звичайно! - Раптом обличчя Айро іскрилось. - Вони тут, навколо нас! Маги Землі!
- Дядя! - Зуко схопився його за плече. - Огадай, тут немає ніяких...
- Ні! - Айро з силою відкинув його руку в сторону. - Вони тут, вони хочуть тебе вбити, Зуко, як вбили мого сина!
- Та що ти...
- Досить! - Айро раптово перейшов на крик. - Хапай свою сестру і біжи! Я затримаю їх стільки, скільки зможу! Не оглядайся, Зуко, просто біжи!
І здав якийсь нечленороздільний крик, Айро кинувся кудись в туман.
- Я великий генерал Айро! - Його крики з туману були чутні ще пару секунд. - Тіштеся своєю участю! Вас вб'є сам Дракон Заходу, покращайте прокляті землерийки! Я...
Крики раптом зникли, наче туман відрізав їх на середині і тільки тоді Зуко прийшов у себе, кинувшись слідом за дядьком. Однак, скільки б він не біг уперед або кричав його ім'я, відповідь йому була лише тиша і навколишній його невиразний туман. Тільки один раз він раптово наткнувся на фігуру людини, але той, як і його дядько, викрикував у повітря щось шалене, крикаючи про чиєсь вбивство. Зуко намагався витягнути з нього щось незрозуміле, але людина відштовхнув його і з криком « не він!» швидко зник у тумані. Заміривши на місці і глибоко вдихнувши, Зуко вирішив, що безцільне бродіння по тумані навряд чи приведе його до чого-небудь, тому сівши в вже звичайне положення лотоса, він закрив очі й намагався зосередитися. У світ живих він так і не знайшов успіху, але це дало зовсім несподіваний результат.
- ЛЮДИНА! - Голос був зовсім не гучний, але роздавався як з усіх боків. - Ні... більше, ніж будь-коли. ЦЕ МОЯ ТЕРИТОРІЯ, ВАТУ. ЩО ВИ ЗАБУВЛЯЄТЕ У МОИХ ПОЛАДАННЯ?
- Боюся Вату поза зоною доступу, - посміхнувся Зуко, розкриваючи очі і судорожно озираючись навколо. - Але я не проти поговорити з тобою. Ти вартовий цієї тюрми?
- ЗНАЧИТЬ СЛУХІ НЕ ВРАЛІ, — туман біля Зуко злегка відступив і сформував перед ним щось схоже на людську фігуру. - Ти помилився, людина. Я не вартовий в'язниці, я і є ув'язнення! Мене називають Мгла загублених душ, я стародавній дух, що тримає людей, які провинилися перед нами.
- І чим ж ми з дядьком провинили? - Зуко схилив голову набік, намагаючись залишатися спокійним. - Здається духи завжди були задоволені після мого спілкування...
Ти брешеш, - спокійно відповів згусток туману. - Не всі, тільки ті, хто залишався нейтральний. Баланс решти ти зруйнував, схилив на свою сторону. Але я не маю права тебе судити, більше ніж людина, ти і сам вільний покинути це місце.
Туман навколо Зуко раптово просто зник, залишивши тільки силует перед ним. Навколо, на багато метрів, залишилася лише пустельна земля і десятки людей, що мимовільно стояли, повісивши голови або бігали з боку в бік, кричачи щось і зовсім не бачачи нічого навколо себе.
Швидко викреслюючи Айро, Зуко побачив, що він вже не біжить з істошними криками, а лише повільно блукає коломи навколо одного місця, щось бурмоча собі під ніс і іноді ніби до когось звертаючись.
- А як щодо мого дядька? - Зуко розгорнувся в бік згустка тумана. - У чому він винен?
- Я не знаю, - силует потиснув плечима. - Але якщо він опинився тут, значить винен.
- Ну так, з судовою системою духів я вже встиг познайомитися, - зітхнув Зуко. - І немає способу його звільнити?
Людина може вийти, але тільки якщо зможе переробити свої внутрішні страхи і помилки - спокійно пояснив дух. - На відміну від тебе, більше ніж людина, він звичайний смертний, нехай і досить цікавий. Зараз його мучать жахи того, чого він боїться. Того, про що шкодує, чого соромиться і за ким сумує. Лише заглянувши всередину і вузливши правду, людина може відродитись новою, ліпшою версією минулого. Тільки так він може знайти гармонію з собою і покинути це місце, ніяк інакше!
- І багатьом людям вдавалося зробити подібне? - Не приховуючи сарказму запитав Зуко.
- Не багатьом, - силует похитав головою. - Але іншого здатна немає. Або твій дядько доведе, що ми помилилися або залишиться тут назавжди!
.
.
Баланс розділів доступний на бусті, ціна знижена.
Сам бусті https:/ bosty.to/matvey
.
Пост з усіма розділами:
Темний Аватар Зуко - https:/ / clck.ru/bNL45
.
,